Критики в ресторані чи ресторанна критика?

Авторів, які пишуть виважену аналітику, орієнтуються у ресторанній галузі і мають право критикувати, в Україні наразі не так багато. Перш за все, це мали би бути люди, які дуже добре знають ресторани зсередини, особи, чия думка користується попитом і авторитетом.
Але за цю справу сьогодні береться мало не хто завгодно: представники компаній, які щось хочуть продати ресторанам — рекламу, послуги, тощо; ті, хто просто прагне отримати лояльність у конкретних ресторанах; нещодавно з’явилася ще третя категорія — особи, звільнені з певних закладів, які цілеспрямовано псують репутацію своїм колишнім роботодавцям. Усі ці «критики» не здатні писати аналітику і на конкретно сформульовані запитання відповісти ніколи не зможуть, хоч і критикують, зазвичай, дуже відомі ресторани. Вони, безперечно, більше зацікавлені у скандалах і пошуках слави за рахунок публічних особистостей рестораторів, ніж у ресторанній критиці. Такі особи не лише суб’єктивні у своїх заявах, а й упереджені.
Розпізнати об’єктивну критику насправді дуже просто. Треба поцікавитись, чим живе критик. Якщо він може заробити на ресторанах, краще оминути і не читати. Якщо нічого, крім критики та рецептів страв автор не пише, краще не читати. Якщо критик ганить ресторатора за те, що той не любить, наприклад, «лисих жінок», краще його не читати. Адже це не критика, це лише самопіар; такі випади тільки викликають публічні конфлікти, але не стосуються жодним чином самого ресторану.
Основним критиком для нас є гість, до його думки дослухаються, роблять висновки і виправляють помилки, якщо вони є. Водночас публічне обговорення теми достатності чи недостатності солі у конкретному салаті не є ресторанною критикою, це суб’єктивна думка гостя, за яку я вдячний. У багатьох професійно організованих ресторанах діють програми «таємного покупця», з їх допомогою легше постійно тримати руку на пульсі, чути об’єктивні відгуки.
Погляд спеціаліста, звісно, надзвичайно важливий для мене, якщо людина знається у конкретній сфері, то її судження аргументовані, цікаві і значущі. Але такі особистості ніколи не говорять дарма; затребувана думка — це досягнення, яке не можна розпорошувати; коли твої слова мають вагу і можуть на щось вплинути, ти їх бережеш. Натомість повно є «знавців», які, попри повну відсутність публічного авторитету, дозволяють собі повчати спочатку, як варити каву, а за дві хвилини — як білити стіни.
Видатний ресторанний критик Курнонський сказав колись, що ні в якому разі не можна осуджувати ресторан після перших відвідин. Справді, так і є, думка буде суб’єктивною. Можливо, гість був ситий, у нього був поганий настрій тощо… Завжди може спрацювати людський фактор, навіть у найкращих закладах.
Якісна, аргументована критика виховує і робить кращим, тому не можна не звертати на неї уваги. Але і вважати ресторанною критикою кожну суб’єктивну думку заангажованих осіб не варто. Першочерговий критик — це щоденний гість, бо наше найперше бажання, щоб йому завжди було смачно і комфортно.

01.12.2014
Что нового
Популярно
комментарии
Блоги
ЭКСПЕРТЫ РЫНКА
ТОП-МНЕНИЕ
АВТОРЫ БИЗНЕС-КНИГ
Обзоры бизнес книг
Лекции
WATCH&SHARE
Рынок
ОБЗОР РЫНКОВ
ОТРАСЛЕВЫЕ ТРЕНДЫ
ЭКСПЕРТЫ
ИДЕИ
ИННОВАЦИИ
ВДНГ TECh
ПРАКТИКА
БИЗНЕС-ПЛАНЫ
ЗНАНИЯ
ИСТОРИИ УСПЕШНЫХ
ТЕЛЕКОМ ДЛЯ БИЗНЕСА