Литовський венчурний інвестор Ілля Лаурс – про те, як будувати міцний бізнес на хиткому українському фундаменті
Коли мене запитують, як вибудувати успішний бізнес або запустити стартап, я говорю про два моменти.
Перший – зовнішній.
Інновації жодним чином не можуть бути відв’язаними від середовища. Жодна компанія не виростає у вакуумі. Успіх таких проектів, як Facebook, певною мірою є продуктом цілісної американської екосистеми, як і самого Марка Цукерберга. І не останньою чергою завдяки основі, яку дає держава.
А від держави не потрібно багато. Єдиний, найважливіший і найсильніший її інструмент – верховенство права. Немає сенсу друкувати закони, якщо відсутній механізм їхнього втілення та дотримання. Якщо цього немає, решта вже неважливо.
Бізнес потребує хоча б відносної сталості правил. Якби Всесвіт завжди жонглював законами фізики, що з цього могло вийти? Так, життя, можливо, зародилося б, проте складні структури – чи навряд.
Підприємець в Україні ніколи не відчуває стабільності – і це погано. Для нього це територія постійних землетрусів, на якій він може збудувати курінь, проте не високий надійний будинок.
До того ж мале підприємництво – це реактивна сила. На відміну від великого бізнесу вона не формує середовище, не впливає на законодавство, а пристосовується. Які будинки – на 10 або 30 поверхів – будуватиме малий бізнес, залежить від того, наскільки часто трясеться земля. В умовах високої нестабільності середовища малий бізнес ніколи не переросте в середній і великий.
Проте це не привід нічого не робити. Ступінь зрілості будь-якого ринку – це кількість асоціацій і об’єднань. Якщо проблема є, вона не може бути унікальною для одного бізнесу. Малі підприємства можуть зібратися і зібрати якусь посильну суму. Назватися асоціацією, співдружністю, федерацією. Така квазіорганізація вже може щось змінити. Вона має статус, може розмовляти з урядом, до неї дослухатимуться. Вона може виділити людей, які вирішуватимуть проблему контакту з державою на загальному рівні, а не на приватному. Горезвісний принцип віника тут дуже навіть працює.
Існує й інша крайність – держава схильна надмірно регулювати чимало зон. Це прекрасно для систем, що діють. І зовсім не підходить малому бізнесу і стартапу.
У нас в Литві була складна динаміка з Uber. Вони завжди стикаються з регуляторами. З одного боку, Uber хотіли впустити, з іншого – треба було зістикувати багато моментів із ліцензіями і податками. Чимало інституцій говорили: «Давайте їх краще заборонимо, раптом що трапиться – наші голови полетять». Такі рішення з інноваціями несумісні. Високим державним діячам довелося втрутитися безпосередньо.
Тому можливий варіант інноваційних програм. Приклад – фінансова «пісочниця», яка діє в Сінгапурі та Литві. Центробанк розуміє, що інновації потрібні, але його найперше завдання – контролювати законність дій. Він створює форум інновацій, де 10 компаній на рік розробляють певні важливі з їхнього огляду інструменти фінансового ринку. Вони перебувають під постійним наглядом і щомісяця говорять про результати. Протягом року вони звільнені від ліцензій і сертифікатів. Після закінчення цього часу стартап або доводить Центробанку, що бізнес-модель діє, потрібна і корисна країні – тоді Центробанк підтягує регуляторні акти під це. Або зі стартапом прощаються.
Тобто вирішення зовнішньої проблеми існує. Однак навіть при зрілому українському ринку залишається другий момент – внутрішній. За значимістю я вважаю його першим.
Мільйон можна створити хоча б з одиниці, проте не з нуля.
Не можна отримати щось, не інвестувавши в це. І я говорю не тільки про гроші, своїх або чужих. За останні три роки я проінвестував в понад 30 компаній, і вартість перших з них вже сягнула восьмизначних сум. Сміливо скажу, що грошові вкладення – це всього відсотків 10 від успіху.
Людина, яка в принципі вирішила створити свій бізнес, має морально змиритися з тим, що потрібні внутрішні інвестиції щонайменше свого часу. «Ідея може змінити світ» – це красива казка. Світ змінює готовність присвятити себе втіленню цієї ідеї.
У Литві ми використовуємо для стартапів таку формулу. Якщо людина не здатна, не хоче або не може хоча б рік інвестувати себе в свою ж ідею, нічого не вийде.
Це завжди ризики. Замість середньої стабільної зарплати і графіка з 9:00 до 18:00 ти отримуєш теоретичні золоті гори, до яких з імовірністю 90 % не дійдеш. Проте ти здатний витрати на це рік – і це прекрасна точка відліку. Немає нічого кращого, ніж чогось щиро бажати.
За європейськими стандартами 1 млн доларів або євро – це посередня цифра. У нас середній час, за який стартап від оцінки 0 долає оцінку в мільйон євро – близько року. Тому ми використовуємо такий проміжок.
Бажання щось зробити постійно тримає тебе в тонусі. Думки крутяться невпинно, і це в десятеро більше, ніж на обдумування інноваційної ідеї витрачає корпорація. Якщо ти вкладаєш такий обсяг думки в щось, цього вже вистачає, щоб щось змінити.
Роль індивіда, однієї конкретної людини, є сильно недооціненою.
Здається, що з того боку бар’єру працюють гігантські корпорації, сотні тисяч людей з мільярдними ресурсами. Багатьох це збиває, їм здається, що поодинці вони мало що можуть. Але всі бар’єри в голові. Важлива конкретна людина і її мотивація. Це єдине, на що ми реально дивимося, коли в фонд приходять стартапи за фінансуванням. Ідея, розгорнуті бізнес-плани, красиві презентації – все це вторинне. Мотивація і готовність працювати на мету – за цим успіх.
Поєднуйте зовнішнє та внутрішнє.
