Галузеві тренди Креативний Агро. Розквіт AgroTech рішень і технологічних інновацій

АПК України дає 10–14% ВВП країни і забезпечує до 40% експортних валютних надходжень. Кожен п’ятий українець (20%) зайнятий у виробництві або переробленні аграрної сировини. А якщо додати сюди дотичні сфери, у тому числі ІТ, то цей показник може сягнути 30%.

Йдеться не тільки про експорт сировини: за роки незалежності Україна збудувала один із найпотужніших у світі комплексів з перероблення соняшнику, а сьогодні прагне вийти на інші ринки доданої вартості. Чорноземи займають 40% земель сільгосппризначення (8,7% від світових площ), що створює в країні потужне підґрунтя для рослинництва. На жаль, у тваринництві такими результатами ми похвалитися не можемо через брак інвестицій у галузь. Поточна ситуація з інвестиційним кліматом не сприяє зростанню сектору перероблення та тваринництва, а тому левову частку у структурі експорту займає сировина рослинного походження та продукти первинної переробки.

В Україні діють правила вільного ринку, коли втручання держави мінімальне. Держава не ставить обмеження щодо обсягів експорту, а лише підтримує намагання експортерів і переробників узгодити балансові показники шляхом переговорів та підписання меморандуму між представниками основних зацікавлених сторін – виробників, переробників і експортерів.

Завдяки обсягу земельного банку порівняно з кількістю населення, Україна – експортно орієнтована країна. Площа ріллі – майже 33 млн га (для порівняння: вся територія Польщі становить 31,2 млн га). Загальна площа земель сільськогосподарського призначення в Україні перевищує 42,7 млн га (для порівняння: територія Парагваю становить 40,6 млн га; або це дві території Білорусі (41,5 млн га)).

За офіційною статистикою, абсолютна більшість господарств мають площу до 0,5 тис. га, а компанії із земельним банком понад 100 тис. га – великі агрохолдинги – здебільшого складаються із багатьох невеликих за зембанком юридичних осіб. Потенційно, запуск ринку землі може виправити цю статистичну невідповідність реальності.

Із 31 млн га, що перебувають у приватній власності, більше 23 млн здаються в оренду. Великих очікувань стосовно швидкого запуску ринку наразі немає, як і ризиків здорожчання вартості кінцевої продукції через зміну цієї статті витрат у собівартості виробництва. Більшість договорів оренди укладені довгостроково, а стартова вартість ділянок значно нижча, ніж того очікували власники. Станом на 13 серпня, тобто за півтора місяці дії Закону про ринок землі, укладено лише 6,57 тис. угод. За площею земель, щодо яких були зареєстровані правочини, лідирують Полтавська (1 621,3 га), Харківська (1 571,7 га) та Кіровоградська (1 121,8 га) області. Другою, після вартості ділянок, причиною слабкої активності є висока вартість послуг з оформлення угоди, що може сягати половини вартості одного гектара, та невелика кількість нотаріусів, що на сьогодні погоджуються вчиняти правочини.

Що стосується культур, які займають ріллі, то переважна частина знаходиться під зерновими (пшениця, кукурудза та ячмінь) і олійними (соняшник, ріпак і соя) культурами:

Ще майже 10 млн га займають інші зернові – гречка, жито, просо тощо; зернобобові – горох, нут, квасоля, сочевиця та інші; цукрові буряки, ягоди, овочі, фрукти. Щороку площі під найрентабельнішими культурами зростають, а врожайність збільшується завдяки застосуванню більш сучасних технологій. Окремим питанням постає зміна клімату, через що упродовж останніх кількох сезонів урожайність основних культур дещо знизилася.

Як бачимо, після «провалу» у 90-х роках минулого століття Україна майже відродила виробництво пшениці, а щодо соняшнику і кукурудзи – збільшила врожайність майже вдвічі.

Сьогодні показники врожайності основних культур у нашій країні відповідають середнім у світі – для пшениці це 3,5 тон/га, в ЄС – майже 6 тон/га. Середня у світі врожайність кукурудзи згідно з даними USDA – 5,7 тон/га, але, наприклад, в Аргентині, яка є нашим конкурентом, цей показник сягнув минулорічного рівня – майже 8 тон/га. Врожайність соняшнику в Україні вища за середньосвітову, але нижча за показники тієї ж Аргентини. Такі врожаї – далеко не межа потужностей українського виробництва. Із інвестиціями у меліорацію та застосуванням більш посухостійких сортів потенціал до збільшення врожайності в Україні досить великий.

Внутрішнє споживання в Україні за рахунок стагнації тваринництва, майже повної відсутності виробництва біопалива та скорочення населення разом зі зростанням обсягів виробництва дозволяє нам посідати перші сходинки у світових рейтингах експортерів: безумовні лідери у соняшниковій олії та шроті (похідна олієпереробки, що є частиною комбікормів для всіх видів тварин), другі у світі за експортом ячменю, а також входимо до топ-5 експортерів кукурудзи і пшениці.

Україна вже не є «статистичною похибкою» на карті аграрної торгівлі, але за більшістю культур знаходиться ще далеко від лідерів ринку. Країна є важливим гравцем на міжнародному ринку зерна й олійних, гарантуючи продовольчу безпеку у світі. За результатами 2019/2020 маркетингового року в сукупності за обсягом експорту всіх зернових культур Україна посіла друге місце у світі, поступившись лише США. Дві з трьох пляшок олії на полицях магазинів світу вироблені в Україні. Втручання держави в експорт мінімальне, бізнес-клімат дозволяє функціонувати в Україні представникам усіх мультинаціональних зернових корпорацій, що сприяє посиленню конкуренції між експортерами та спонукає учасників ринку до розвитку.

Географія експорту нашої країна досить широка, а безумовні лідери – ЄС та Азія. Це змушує виробників одночасно бути конкурентноздатними за ціною і постійно покращувати якість продукції.

Згідно з даними «АПК-Інформ», ціна на українську сиру соняшникову олію почала стрімко зростати влітку 2020-го. Приводом для цього стало істотне скорочення фактичного врожаю соняшнику в Україні та Росії (приблизно на 20%) порівняно з очікуванням на тлі світової інфляції, спричиненої коронавірусом і різким зростанням попиту на всі сировинні товари з боку основних покупців. Крім того, ситуація з відновленням поголів’я свиней після спалаху АЧС у Китаї створила додаткову турбулентність на аграрних ринках.

Внутрішній ринок споживання соняшникової олії в Україні менше 10% від обсягів виробництва, а сама соняшникова олія у світі займає лише 9% у структурі споживання всіх олій рослинного походження. Тому до стабілізації цін в олійному комплексі ми мали суттєве зростання попиту на тлі низької пропозиції. Між заводом та полицею шлях олії займає від 2 до 4 місяців, тому реакція цін для кінцевого споживача завжди йде із затримкою. Сьогодні поточні очікування майбутнього врожаю соняшнику досить оптимістичні – олійний  комплекс спокійніший за минулорічний, тож ціна нижча від пікової на третину, але все ще на 40% вища від звичних середніх за останні п’ять років рівнів. Серед факторів ризику здорожчання лишаються загроза зниження виробництва пальмової олії та зростання цін на сиру нафту, що збільшить попит на біодизель, який і так зазнає впливу через різке зменшення виробництва ріпаку.

Незважаючи на кліматичні негаразди попереднього сезону, прибутки українських виробників та експортерів перевищили очікування, адже завдяки турбулентності на сировинному ринку через макроекономічні фактори вартість аграрної продукції збільшилась на 40–60%.

В українському аграрному секторі тва­ринництво посідає друге місце, значно поступаючись за обсягами рослинни­цтву: частка тваринництва сьогодні не сягає і 30% галузі. Вирощування птахів, здебільшого курятини, та молочне ско­тарство лишаються драйверами україн­ського тваринництва. 

Пересічний українець споживає 50 - 54 кг м’яса усіх видів щорічно. Для порівняння: у розвинених європейських країнах цей показник перевищує по­значку в 65 кг. Причина цього – відсут­ність достатньої конкуренції в зазначе­ному секторі, що дозволяє виробникам не знижувати ціну. За наявності інвести­цій у галузь потенціал до зростання май­же на 50% може стати реальністю.

Левова частка виробництва у тва­ринництві припадає на домогосподар­ства. Приватні угіддя утримують майже все поголів’я овець і кіз (80% від загаль­ної кількості), 75% корів, 50% свиней і 40% птахів. Однак для масштабного ви­робництва із застосуванням сучасних технологій така структура нетипова і неефективна. Яскравий приклад цього – трансформація свинарства Китаю, де приватні тваринники відходять на дру­гий план. 

Значно підвищило свою ефектив­ність останнім часом молочне вироб­ництво. Завдяки продуктивній селекцій­ній і племінній роботі та збалансованому харчуванню надої з однієї корови молока продовжують збільшуватися. Споживан­ня молочної продукції в Україні знахо­диться на стабільно високому рівні, неза­лежно від зміни рівня доходів і загальної економічної ситуації, проте головна про­блема українського молочного скотар­ства – зменшення поголів’я великої ро­гатої худоби: 400 тис. голів знаходяться на агропідприємствах і 1,2 млн, за дани­ми Держстату, – у населення. 

Сегментом, який розвивається най­більш активно, є птахівництво. Не в ос­танню чергу це пов’язано з тим, що через низьку платоспроможність на­селення м’ясо птахів має найбільший попит. 

Україна виробляє більше 1,3 млн кг м’яса курятини щороку, з яких третина експортується. За останні 10 років екс­порт м’яса птахів зріс у понад чотири рази, а експорт яєць – більше ніж удвічі. 

Україна в січні-травні 2021 року екс­портувала 177,37 тис. тонФ м’яса та їстів­них субпродуктів птиці, що ненабагато більше показника за аналогічний період 2020 року (175 тис. тонн). Про це свідчать дані Державної митної служби України. У вартісному вираженні експорт у звіт­ному періоді сягнув $255,3 млн проти $223,54 млн у січні–травні 2020 року.

Головними покупцями вітчизняного м’яса та їстівних субпродуктів птиці з по­чатку 2021 року стали: 

• Саудівська Аравія – $76,54 млн; 
• Нідерланди – $42,93 млн; 
• ОАЕ – $15,26 млн; 
• Туреччина – $10,39 млн; 
• Киргизстан – $9,51 млн.

На заваді розвитку галузі стало та­кож стрімке здорожчання кормової бази у 2020–2021 роках: українські тва­ринники не встигали робити запаси, що призвело до здорожчання кінцевої продукції, причому попит і купівельна спроможність населення не зростали. За останніми даними, м’ясо здорожча­ло на 20–30%. Крім того, зниження ПДВ для частини продукції рослинництва до 14% викликало дисбаланс у структурі по­даткових зобов’язань тваринників, і уряд відреагував миттєво, повернувши части­ні сировини стандартну ставку ПДВ. 

Локомотивом українського тварин­ництва є саме курятина та яйця. Вироб­ництво ж яловичини, телятини та свини­ни постійно знижується, оскільки галузь потребує повної перебудови через за­старілі умови утримання худоби на фер­мах, а відгодівля у домашніх господар­ствах стає менш рентабельною. Саме через низьку конкурентну спромож­ність більшості видів українського м’яса та продукції тваринництва на зовнішніх ринках, яка обумовлена різними при­чинами, інвестиції в цю галузь помітно менші, ніж у рослинництво, а строк по­вернення значно довший. Розвиток тва­ринництва, збільшення поголів’я ВРХ, у тому числі молочних корів, нарощування сільськогосподарського виробництва та збільшення прибутковості господарств – одне з пріоритетних завдань галузі. 

Цього року державну програму з підтримання тваринництва доповнено ще двома напрямами – дотація на утри­мання кіз та овець і дотація за приріст корів, збільшено розмір бюджетних до­тацій та відсоток відшкодування, а також розширено коло отримувачів підтримки. Загалом державна підтримка надавати­меться за шістьма напрямами: 

• за наявні бджолосім’ї; 
• часткове відшкодування вартості пле­мінних тварин; 
• будівництво або реконструкція тва­ринницьких ферм, комплексів тощо; 
• перероблення сільгосппродукції, в тому числі за рахунок банківських кредитів; 
• утримання кіз та овець; 
• приріст корів.

Проте коштів, що закладаються у бюджет на підтримання тваринництва, не вистачає для розбудови повноцінної галузі тваринництва, яка б конкурувала за ціною з імпортною продукцією. Хоча варто розуміти, що відновлення тварин­ництва – це не лише покращення торгі­вельного сальдо, а й додатковий попит на ринку сировини, що збільшить рента­бельність рослинництва.

Крім стагнації м’ясного тваринни­цтва, на тлі відсутності будь-яких про­текціоністських заходів із боку держави українська молочна і переробна галузь виявилися на краю прірви, незважаючи на зростання продуктивності на одини­цю поголів’я. Існує думка, що максимум за п’ять років на ринку України зали­шиться тільки 10–20 гравців, які шукати­муть можливість продатися транснаціо­нальним компаніям. 

Необхідно, як і у сфері м’ясного тва­ринництва, знижувати собівартість ви­робництва і виходити на нові ринки збу­ту. В тому числі, шляхом дотримання сучасних вимог екологічності. На сьо­годні конкурентні переваги України на традиційних зовнішніх ринках повністю вичерпані, а фактори, які їх формува­ли – дешева сировина, ресурси і робо­ча сила, – вже не працюють, що зроби­ло українську продукцію дорожчою за іноземну. 

Для того, щоб молочна переробна галузь забезпечила продукцією внутріш­ній ринок і розвивала експорт, Україні потрібно виробляти 10 млн тон молока, з яких 6 млн тон повинні надходити від промислового виробництва. Це майже вдвічі більше поточних показників. 

В Україні у минулому році офіційний імпорт молока становив 750 тис. тон. Але в країні існує також неофіційний ри­нок, тобто ринок контрабанди, який фа­хівці оцінюють на рівні 30%. 

Імпорт продукції свинарства в Укра­їну набагато перевищує експорт. Та в цілому йдеться про незначні обся­ги міжнародної торгівлі, адже вітчизня­ні виробники часто налаштовані саме на внутрішній ринок. Підтримує ринок внутрішня кооперація виробників з ри­тейлом. Україна формально знаходить­ся у зоні епідемії АЧС. Для експорту вітчизняної продукції необхідні спеціаль­ні дозволи та угоди між ветеринарни­ми службами України і країн потенційно­го експорту, тому ринок великих гравців для нас за цих умов закритий. Пік імпор­ту свинини припав на 2011–2014 роки, на сьогодні він вже досить тривалий час ко­ливається в межах 20–30 тис. тон на рік.

Україна має давні традиції споживан­ня свинини. Цей вид м’яса є другим за популярністю серед українців, поступа­ючись курятині через низьку купівельну спроможність населення. Фактичне спо­живання червоного м’яса на 55% менше за рекомендовані норми, тому перспек­тиви розвитку внутрішнього виробни­цтва і споживання свинини в Україні, без­перечно, є. 

Експорт свинини у першому півріччі 2021 року збільшився на 61%. Упродовж січня–червня Україна поставила на зов­нішні ринки 2,25 тис. тон свинини, що на 0,85 тис. тонн більше, ніж за аналогіч­ний період минулого року. Варто зазна­чити, що надходження валютної виручки від операцій зросло майже на $1 млн до $4,5 млн у першу чергу через здорож­чання продукції на світових ринках. 

Аналітики відзначають, що основну частку експорту свинини, як і у минуло­ му році, забезпечили поставки мороже­ної свинячої грудинки. Крім збільшення обсягів зовнішніх поставок і різноманіт­ності їхньої товарної структури, дещо розширилася і географія торгівлі. Най­вагомішим ринком збуту залишається ОАЕ, куди спрямували 40% експортова­ної свинини. Крім цього, дещо активні­шими (+35% до обсягів першої полови­ни 2020 року) були поставки свинини до Гонконгу, майже у три рази зросли по­ставки в Анголу (до 135 тис тонн, або 6% експортованих обсягів), поновилися по­ставки до Грузії (9% відповідно). 

На заваді розвитку тваринництва, але у той же час і додатковою нішею для рослинництва, може стати ринок за­мінників м’яса на рослинній основі, вра­ховуючи також пропозицій, що імітують м’ясо. 

У період 2021–2030 років, за прогно­зами Rabobank, цей ринок буде зроста­ти із середньорічним темпом від 5,4% до 9,4% і до 2030 року досягне $17–24 млрд, у тому числі на тлі зростання попиту ки­тайських споживачів на замінники м’яса на рослинній основі, зростаючою тен­денцією до здоровішого харчування, новітністю та унікальністю продуктів, а також необхідністю забезпечення стій­кості виробництва продуктів харчування. 

Цей тренд навряд чи стане популяр­ним в Україні найближчими роками, але харчові уподобання населення зміню­ються все швидше. В Україні з’явилося в продажу рослинне м’ясо американсько­го стартапу Beyond Meat (найвідомі­ший у світі виробник рослинного «м’я­са»), яке за смаком не відрізняється від справжньої яловичини, але майже на по­рядок дорожче від звичайного. У черв­ні 2019 року Beyond Meat вийшов на IPO на біржі NASDAQ з первинною оцінкою $3,8 млрд. Менше ніж за рік капіталізація компанії зросла втричі – до $12,8 млрд. 

Продукцію стартапу можна купити у 53 тис. точок у США, а в 2018 році по­чалися продажі і в Європі. Стартап ак­центує увагу на тому, що його продукція позитивно впливає на здоров’я людини і надає мінімальний вплив на клімат. Зо­крема, компанія стверджує, що для ви­робництва своєї продукції використовує на 99% менше води, на 93% менше зем­лі, на 46% менше енергії й викидає в ат­мосферу на 90% менше СО2 порівняно з підприємствами, які вирощують тварин на м’ясо.

Органічний сектор України пройшов довгий шлях від кількох цілеспрямова­но діючих «піонерів» у 70-х роках ХХ ст. до майже 600 сертифікованих органіч­них операторів на сьогодні. Існує дум­ка, що невдовзі світ поділиться на дві ка­тегорії споживачів: масове виробництво для великої кількості бідного населен­ня за рахунок ГМО та нішове преміаль­не органічне виробництво для елітних категорій. 

Україна має сприятливі умови для ве­дення органічного сільського господар­ства, і вже досягла позитивних результатів у старті розвитку власного органічного виробництва. Наша країна посідає 20 міс­це в світі і 11-те у Європі за загальною пло­щею сільськогосподарських угідь, сер­тифікованих як органічні. За останні п’ять років такі площі збільшилися на 54%. На сьогодні статус «органічних» мають біль­ше 400 тис. га, або близько 1% світових земель, на яких вирощується органічна продукція. Більше ніж 140 тис. га відведе­но під зернові культури, на які спостеріга­ється попит в ЄС. 

Органічний сектор України є конку­рентоспроможним і постійно зростає, навіть без отримання державних суб­сидій. Органічне виробництво особли­во привабливе з огляду на преміальність сегменту. Сьогодні 80% органічної про­дукції України експортується. Ринок ор­ганічної продукції один із найдинамічні­ших у світі. Щорічно приріст органічної продукції становить 10–20%. Ціни на здо­рові продукти на полицях європейських магазинів вище на 20–25% їх аналогів традиційного виробництва. 

На Заході отримати здорову кормову базу практично неможливо через малу кількість посівних площ і виснаження земель, тому сільгоспвиробники заку­повують органічну сировину для вироб­ництва здорової їжі в країнах колишньо­го СРСР, Латинської Америки та в Індії. За останній рік, коли хвиля інфляції під­вищила вартість неорганічної агропро­дукції, спричинивши цінове ралі, ско­ротився спред між цими групами, але поступовій вихід з гіперциклу швидко його поновить. 

Основу експорту органічної про­дукції становлять зернові, бобові, олій­ні культури, дикорослі ягоди, лікарські трави, гриби, горіхи і мед. Цей тренд під­тримується і співпрацею України з Про­довольчою та сільськогосподарською організацією ООН і надалі буде погли­блюватися, охоплюючи нові пріоритети, серед яких збереження та стале вико­ристання природних ресурсів; вдоско­налення політики та програм розвит­ку сільського господарства і розвитку сільських територій; посилення розвит­ку ланцюжка створення вартості (з лану до столу). 

Зокрема, розвиток екологічно чи­стого сільськогосподарського виробни­цтва та розумного землеробства є пріо­ритетом України. 

Окремим блоком у сільськогоспо­дарському комплексі України стоїть по­ступова адаптація до вимог «зеленої угоди». Нашу країну з точки зору кліма­тичної політики і викидів СО2 не потрібно сприймати як країну, яка наздоганяє Єв­росоюз. Угода про асоціацію між Укра­їною та ЄС де-юре вписує нас у ті самі межі кліматичної політики, що і країни Європейського Союзу. Інше питання – як ми можемо взаємодіяти, щоб реалі­зувати таку політику? Перш за все, це питання відкритості ринків, трансферу технологій та залучення фінансування.

Світовий ринок програмного забезпе­чення для управління сільськогосподар­ським виробництвом зросте з $2,1 млрд у 2021 році до $4,2 млрд у 2026-му. Се­редній річний приріст становитиме 14,7% протягом 2021–2026 років *. 

* «Farm Management Software Market with Covid-19 Impact Analysis by Application (Precision Farming, Livestock, Aquaculture), Offering (On-cloud, On-premise, Data Analytics Services), Farm Size, Production Planning, and Geography – Global Forecast to 2026», published by MarketsandMarkets™

Це стрімке зростання зумовлено та­кими глобальними факторами: 

• збільшення впровадження хмарних обчислень даними в реальному часі;
• зростання населення та подальше зростання попиту на їжу в усьому світі; 
• посилення прав інтелектуальної влас­ності на сільськогосподарські іннова­ції; 
• державна підтримка та заохочен­ня впровадження сучасних сільсько­господарських технологій.

Україна не відстає від світового трен­ду диджиталізації агробізнесу. Все біль­ше малих, середніх та великих сіль­госпвиробників рухаються в напрямі підвищення економічної ефективнос­ті та конкурентоспроможності на націо­нальному та світовому ринках. 

Ключова філософія інформаційних систем для управління фермами – збір даних із різних джерел, їх обробка, ана­ліз і представлення користувачу точної інформації для прийняття обґрунтова­ного управлінського рішення. Сьогодні найбільш актуальним для українського сільського господарства є три основні види інформаційних систем: управління земельним банком, агровиробництвом та парком техніки й обладнання.

Для розв’язання завдань управління зем­лями сільськогосподарського призна­чення аграрії за кордоном зазвичай об­межуються використанням геоінфор­маційних систем. Звісно, для фермерів з країн, де сотні років працює приват­на власність на землю, інформації про контури полів та автоматичне визначен­ня площі буде достатньою. Для україн­ських же реалізація такого програмного забезпечення не вирішує левову частку проблем: оцифровування документації на земельні ділянки, контроль стану до­говорів, фінансові взаємовідносини з па­йовиками, визначення «шахівниці» із су­сідами тощо. 

• оцифровування документації на земельні ділянки;
• контроль стану договорів;
• фінансові взаємовідносини з пайовиками;
• визначення «шахівниці» із сусідами тощо.

Тривалий мораторій на продаж зе­мель сільгосппризначення, поява бага­точисельних нормативних документів, змінені правила гри, відсутність повно­го реєстру ділянок тощо роблять нашу країну унікальною, де для роботи на землі необхідно додатково вести облік землевпорядної, фінансової документа­ції та забезпечувати зв’язок із орендо­давцями. Відсутність такого досвіду в світовій практиці призвела до відсутно­сті відповідних інформаційних систем міжнародного масштабу, тому на цьому тлі можна покладатися лише на вітчиз­няні розробки. 

Системи для управління земельним банком стають особливо актуальним управлінським інструментом у зв’язку з відкриттям ринку землі, маючи, серед іншого, можливість доступу до відкри­тих реєстрів, що дозволяє ефективні­ше проводити роботу із розширення та оптимізації наявного земельного банку агропідприємств.

Цей клас систем прийшов в Україну із- за кордону й почав стрімко розвивати­ся і як самостійний інформаційний про­дукт, і в якості «розумного» додатку то сучасної техніки, яка імпортується до на­шої держави. Мінімальний набір функцій передбачає: 

• планування агрооперацій; 
• моніторинг і аналіз виконаних робіт; 
• спостереження за посівами й аналіз ґрунтів; 
• економіку виробництва й аналітику. 

Одним із основних способів ефек­тивної конкуренції є підвищення еко­номічного виробництва сільськогоспо­дарських культур, ціна на які на світових ринках упродовж останніх років стає все нижчою. Сам тому передові пред­ставники агробізнесу не шкодують ін­вестиції на новітні технології, які дозво­ляють мінімізувати використання ЗЗР та добрив, отримувати чіткіші прогнози на основі обробки накопичених даних, а та­кож слідувати новому тренду – ставати екологічнішими. 

Із підвищенням доступності техно­логій точної обробки ґрунту, внесення ЗЗР, нових сервісів супутникових знімків, високоефективних дронів тощо попит на системи управління агровиробни­цтвом стрімко зростає. Сучасні продук­ти дозволяють ефективно планувати виробництво завдяки цифровим техно­логічним картам полів та культур, плану­ванню сівозмін, аналізу проб ґрунтів, ска­утингу посівів та широким можливостям аналітики даних.

Яка економічна ефективність викори­стання певної одиниці техніки? Скільки грошей було витрачено на ї ї ремонт? Чи доцільно тримати на складах саме таку кількість запчастин? Чи доцільно використовується пальне? Як забезпе­чити прозоре погодження заявок на ремонт? 

Переконані, що такі запитання ста­вить перед собою чи не кожен керівник підприємства, в управлінні якого знахо­диться парк техніки й обладнання. Звіс­но, можна виділити окремих спеціалістів із фінансового та інженерного відділів, які будуть регулярно перераховувати необхідні показники ефективності. Про­те цей процес можна автоматизувати, тим самим мінімізувавши негативний вплив людського фактору. 

Каталоги техніки, обладнання та зап­частин, заявки на ремонт та техобслуго­вування, телематика та геозони, робота водіїв, використання пального та штра­фи – неповний перелік можливостей якісної системи для управління автопар­ком. Перелічені показники автоматично аналізуються й програма представляє готові та налаштовуванні звіти щодо всіх показників роботи автопарку.

Впровадження інновацій – відповідальна та копітка справа, яка потребує розумін­ня ринку та визначення власних потреб компанії. З цією метою доцільно зверну­тися то певної послідовності дій. 

Етап 1. Цифровий аудит: 

• визначення основних функцій компа­нії та ступінь цифризації в кожній з них; 
• складання переліку всіх програмних продуктів, які використовують в кожно­му конкретному випадку на сьогодні. 

Етап 2. Формування цифрової стратегії: 

• визначення поточної ситуації та мо­делювання ідеальної картини вашого бізнесу: визначаєте диджитал-завдан­ня і програмні продукти для їх розв’я­зання за кожною функцією компанії; 
• розроблення цифрової стратегії. На стратегічній сесії мають бути керів­ники напрямів та IT-фахівець, також у межах стратсесії доцільно розробити детальну дорожню карту. 

Етап 3. Призначення відповідального: 

• диджиталізація гідна того, щоб ї ї ви­вели в окремий напрям і закріпили відповідального – head of digital. Його завдання – забезпечити впроваджен­ня стратегії та стежити за інноваці­ями, обґрунтовувати своє рішення і підтверджувати його правильність конкретними показниками зниження витрат або збільшення доходів.

У царині розроблення програмного за­безпечення для агробізнесу наша дер­жава робить значні успіхи завдяки висо­кій експертизі ІТ-спеціалістів. Системи української розробки не лише не посту­паються за якістю закордонним анало­гам, але й більше адаптовані до україн­ських реалій. Нижче представлені віт‑чизняні стартапи, які вже вистигли за­рекомендувати себе на національному рику. 

FieldBI – комплексна експертно-аналі­тична система управління агробізне­сом. Це безпечний, швидкий, доступний будь-якому сільгоспвиробнику інстру­мент, що не потребує витрат на впрова­дження та має зрозумілий інтерфейс. 

FieldBI: Land – система для обліку, візу­алізації, аналізу й ефективного управ­ління землями сільськогосподарського призначення малих фермерських гос­подарств та великих агрокомпаній.

FieldBI: Land дозволяє: 

• оцифрувати всі дані організації (поля, ділянки, договори, контрагентів тощо), навіть якщо на підприємстві усе представлено лише в паперово­му вигляді; 
• у режимі реального часу відслідкову­вати ситуацію з земельним банком, зі­ставляти облікові площі з фактично обробленими та площі, які недообро­бляються, що дозволяє вже на етапі впровадження збільшувати терито­рію обробітку та зменшувати «шахів­ницю»; 
• ефективно управляти обмінами зе­мельних ділянок із сусідами шляхом глибокого аналізу за кожним контра­гентом та візуалізації на карті; 
• автоматично зібрати аналітику щодо загальних відомостей про земельний банк, цільове призначення та види ді­лянок, роки завершення, стани дого­ворів та розрахунків із контрагентами тощо; 
• провести моніторинг конкурентів та реєстрації прав на власні ділянки у ДРРП та інших відкритих реєстрах. 

FieldBI: Agro – система для дистанційно­го управління виробничими процесами в агробізнесі, який дозволяє: 

• планувати та аналізувати сівозміни; 
• планувати та контролювати виконан­ня технологічних карт полів та прове­дення польових робіт; 
• автоматизувати постановку завдань на відбір ґрунтів та проведення скау­тингу, а також контролювати їх вико­нання; 
• отримати в автоматичному режимі якісну візуалізацію аналізів ґрунтів; 
• моніторити посіви за допомогою су­путникових знімків; 
• аналізувати в автоматичному режимі ефективність роботи в розрізі підпри­ємств, підрозділів та полів. 

AutoBI – система для ефективного управління парком техніки, обліку зап­частин та агрегатів, моніторингу штра­фів, страхових полісів тощо. Програм­на продукція AutoBI забезпечує облік та аналіз даних для прийняття рішень з управління автопарком. 

Які проблеми розв’яже AutoBI? 

• уникнення недоцільних витрат: опти­мізуйте витрати на парк техніки та агрегатів, уникайте прострочених штрафів та страховок, мінімізуйте за­паси запасних частин на складах; 
• отримання повного контролю: кон­тролюйте переміщення транспорту та агрегатів, їх стан, фінансову історію, а також наявність та переміщення зап- частин; 
• автоматизація звітів: отримайте авто­матизовані звіти в режимі реального часу без втрат робочого часу та нега­тивного впливу людського фактору. 

BIOC – технологія нанополімеризації, що дозволяє на молекулярному рівні зв’язати крохмаль та отримати біоком­паунд (або біопластик) із високими фізи­комеханічними властивостями, на сьо­годні найкраща.

Використання технологій міжмашинної взаємодії (Machine-to-Machine, M2M) та Інтернету речей (Internet of Things, IoT) допомагає сучасним підприємцям агробізнесу використовувати недоступні раніше можли­вості – автоматизовувати й оптимізовувати складні процеси, підвищува­ти продуктивність роботи та раціонально розподіляти ресурси.

За допомогою сенсорів, дронів, « розумних» датчиків, польових ме­теостанцій та інших пристроїв Інтернету речей у підприємців з’явилась можливість збирати великі масиви даних і зберігати їх на хмарних плат­формах. Далі ці дані аналізуються з використанням методів data science, На їх основі приймаються виважені рішення, що набагато зменшує ри­зики для розвитку бізнесу. 

Одну з можливостей використання IoT-рішень пропонує в Украї­ні компанія Київстар. Це надання необхідного обладнання, спеціальних SIM-карток, мережі для бездротового передавання даних тощо. 

Завдяки правильному використанню IoT-рішень агропідприємці мо­жуть реалізувати RTK-технологію точного землеробства, що дозволяє зменшити витрати дорогих добрив, покращити якість оброблення ґрун­ту та збирання врожаю, збільшити врожайність майже на третину, а та­кож мінімізувати витрати на насіння й полив. 

Великі переваги Інтернет речей надає не тільки рослинництву. IoT-рі­шення довели високу ефективність також й у тваринництві, теплично­му бізнесі тощо. 

Наприклад, у 2017 році компанії China Telecom, Huawei та Yinchuan AOTOSO розробили вдосконалене рішення для моніторингу стану ко­рів — UCOWS. Нашийник одягається на тварину і за допомогою ньо­го відстежуються основні показники роботи організму можна визначати стан тварини, фізіологічний цикл і правильно обирати час для розмно­ження. Такий підхід дозволяє швидше нарощувати поголів’я й підвищу­вати прибутки бізнесу.

Ринок «розумного сільського господар­ства» або «розумного землеробства», за прогнозами, до 2023 року буде оці­нюватись у $13,5 млрд або $23 млрд до 2022‑го (залежно від джерела), оскіль­ки фермери у всьому світі прагнуть ви­користовувати RFID, GPS, безпілотники, датчики і багато іншого для збирання даних і автоматизації процесу.

Фермери також використовують GPS для картографування ґрунтів і технологій зі змінною швидкістю (які дозволяють фермерам зміню­вати врожайність залежно від умов вирощування) зі швидкістю близь­ко 25% відсотків на посівну площу в акрі (джерело: USDA).

Більшість картографування ґрун­ту GPS використовується на ара­хісі, при цьому більше 25% арахісу висаджується і вирощується з ви­користанням цієї технології (джере­ло: USDA).

Близько 35% вирощуваної кукурудзи в США контролюється за допомо­гою технології картування врожай­ності, що використовує GPS для ві­дображення врожайності й рівня вологості (джерело: USDA).

Автоматизовані системи наведення й рульового управління надзвичайно попу­лярні для багатьох посівних культур, при цьому з використанням цієї технології в США висаджуються, удобрюються й збираються майже 50% посівів ярої пше­ниці та понад 50% посівів рису (джерело: USDA). 

Згідно з даними IoT Analytics на «Розумне сільське господарство» припадає лише 4% всіх глобальних проєктів IoT, із яких майже 40% – Smart Ag. проєкти, що реалізуються в Північній і Південній Америці (джерело: IoT Analytics). 

Станом на 2016 рік майже 40% сільських ферм у США не мали можливості під­ключення до швидкісного Інтернету, що ускладнювало впровадження більшо­сті рішень IoT для сільського господарства (джерело: Viasat).

Цей звіт підготовлено компанією ISE Corporate Accelerator в межах програми Digital Innovation Hub – аналітичний та дослідницький центр підтримання підприєм­ницьких талантів, стимулювання напрямів цифрової економіки і побудови інновацій­ної культури в Україні. 

ISE Corporate Accelerator – провідний український акселератор стартапів та про­вайдер корпоративних інновацій, що активно працює на ринку з 2019 року. Акселе­ратор співпрацює з низкою українських та міжнародних корпорацій, що шукають ін­новаційні рішення та готові експериментувати з новими технологіями. 

ISE Corporate Accelerator фокусується на побудові партнерства між корпорація­ми та стартапами, підготовці до залучення інвестицій та реалізовує чотири програми:

1. Startup Booster – акселераційна програма для стартапів. 
2. Corporate Innovation – корпоративні інновації для бізнесу: від розроблення інно­ваційної стратегії до пошуку, відбору та пілотування обраних технологій та стар­тап-рішень. 
3. ISE Ventures – залучення фінансування від корпоративних та венчурних фондів. 
4. Digital Innovation Hub – аналітичний дослідницький центр та комунікаційна плат­форма для учасників екосистеми, а саме для корпорацій, R&D центрів, стартапів, університетів та представників держави.

Наші контакти:

Коворкінг-простір Spaces, Майдан Незалежності, 2, Київ. info@ise-group.org • www.ise-group.org • facebook.com/isegroupua