На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Art-підприємці

Досвід монетизації арт-простору
Заявок на участь у кожному заході «Арт-заводу Платформа» приходить близько 400, а відбирають лише 80

Дедалі частіше в Києві можна почути про організацію чергового арт-кластера на території покинутого заводу. Заповзятливі українці беруться за ревіталізацию старих будівель і промислових споруд. І створюють на їх теренах творчі простори, в яких проводять різноманітні культурні та бізнес-заходи. До того ж на території арт-кластерів можуть бути розташовані майстерні художників, скульпторів, дизайнерів, шоу-руми, бари, деякі приміщення здають під офіси.

Про досвід монетизації арт-простору, спочатку задуманого як маркетинговий хід для підтримки іншого бізнес-проекту, розповіла Наталія Пірак, керівник відділу маркетинга «Арт-заводу Платформа».

Освоєння занедбаних просторів

За останні кілька років у Києві вже з’явилося кілька арт-кластерів: завод на Видубичах, Мала опера, Closer, ВДНГ. Іноді подібні культурні проекти можуть стати хорошим маркетинговим ходом для підтримки бізнесу. Наприклад, таким проектом для ЦТ «Даринок» став «Арт-завод Платформа», розташований на території занедбаного ще в 1990 році Дарницького шовкового комбінату. Територія площею в 65 тис. квадратних метрів протягом 30 років практично не використовувалася. Лише деякі будівлі здавалися під склади.

resize2

Ідея створення арт-клас­те­ра належала власнику ЦТ «Даринок». «Він багато подорожує світом і ідею привіз із Лондона, це батьківщина подібних культурних проектів. Здається, в Лондоні вже не залишилося покинутих заводів», – розповіла Наталія Пірак, керівник відділу маркетинга «Арт-заводу Платформа». Так розпочали ревіталізацію промислової тери­торії, прилеглої до ЦТ «Даринок». Запросили вуличних художників, вони прикрасили стіни занедбаних цехів, опорядили їх ззовні. Зміцнили там, де це було необхідно. Прибрали територію. Підвели каналізацію.

Маркетинговий хід

Рік тому цей проект став яскравим маркетинговим ходом. Купівельна спроможність населення стрімко знизилася, і потрібно було якось заохочувати покупців до ЦТ «Даринок». Тому цілком логічним виявилося провести спочатку на «Арт-заводі Платформа» фестиваль Ulichnaya Eda.
«Це базова людська потреба, адже будь що, а люди їстимуть. Розрахунок виявився слушним. Сьогодні, якщо брати до уваги кількість відвідувачів, фестиваль вуличної їжі на «Платформі» – наймасштабніший в Європі. 13 тис. осіб на день – і це в липні, коли в Києві не так багато людей. І справа тут не лише в смаколиках. За самою їжею на фестиваль не прийдуть і не залишаться на 5-6 годин. Потрібні цікаві заходи в рамках самого фестивалю», – пояснює Наталя.

Сенс арт-кластерів в тому, щоб, не порушуючи інфраструктуру, облагородити її, зробити зручною для життя і роботи

Усі культурні заходи, які проводяться в арт-кластері, мають бути максимально різноманітними, щоб відвідувачі були присутні на них протягом більш як двох годин. Тож, формат кожного заходу ретельно обмірковується. Наприклад, на фестивалі сучасного мистецтва влаштовували змагання вуличних художників, були різні екстремальні видовища, як от стрибки на велосипедах, мотоцик­лах. На окремих закритих і відкритих сценах київські театри давали вистави. «Коли є різні формати розваг, відвідувачі залишаються на весь день, – пояснює менеджер з маркетингу «Арт-заводу Платформа». – До того ж цей фестиваль допоміг нам охопити велику нішу – вуличне мистецтво». До кінця року команда обіцяє створитина своїй території резиденцію для 20 західних і українських скульп­торів і художників. «Місяць вони будуть створювати свої шедеври. А потім влаштуємо виставку», – говорить Наталія Пірак. На її думку, це доволі ефективний маркетинговий хід, який привертає на територію арт-кластера людей. А з огляду на те, що «Арт-завод Платформа» межує з ЦТ «Даринок», так чи інакше всі відвідувачі культурних заходів проходять по центру торгівлі. Таким чином збільшується трафік і відвідуваність.

resize1

Самостійний бізнес

Є плани зробити «Арт-завод  Платформа» ще й прибутковим бізнес-проектом. Для цього планується об’єднати на території арт-кластеру творчих підприємців. Основний акцент буде зроблено на дизайнерів. Їм планують здавати в оренду приміщення під шоу-руми та майстерні. «Покупець хоче зараз не просто прийти і купити товар, йому ще цікаво подивитися, як його створюють», – каже Наталя. Частина приміщень здадуть під офіси, магазинчики і кафе. Ціни за оренду обіцяють поставити нижче ринкових. Деяким підприємцям обіцяють надавати орендні канікули. «Людям потрібно спочатку дати можливість заробити і стати прибутковими. Ми це розуміємо. Тільки так можна почати розвивати креативну економіку. А адже в Україні є великий творчий потенціал, – міркує менеджер з маркетингу. Таким чином, робота арт-кластера не лише облагороджує непривабливі і занедбані промислові зони, а й сприяє консолідації певного культурного співтовариства, запускає креативну економіку країни.

13 тис. осіб – денна кількість відвідувачів фестивалю вуличної їжі на «Арт-заводі Платформа»

«Творчий кластер» (creative cluster) – це спільнота творчоорієнтованих підприємців, які взаємодіють на замкненій території. Покинутий завод – ідеальне місце проживання дизайнерів, журналістів, музикантів і художників, для яких високі стелі і можливість працювати цілодобово часом важливіше за побутовий комфорт. Такі місця потрібні не лише для роботи, а й для життя, спілкування і генерування спільних ідей», – Саймон Еванс, куратор програми ЮНЕСКО Creative Cities 

Світові арт-приклади

Законодавцями моди на арт-кла­стери та опорядження покинутих промислових підприємств стали британці. Одразу спливає на думку музей Tate в Лондоні. У 1981 році на південному березі Темзи через нерентабельність було закрито мазутну електростанцію. І з 2000 року територію колишнього підприємства почали розвивати як арт-кластер, який зараз вважається наймасштабнішим у Європі. А турбінний зал колишньої електростанції (160 метрів у довжину і висотою в 10 поверхів) — найвеличезніше виставкове приміщення міста. Відвідувачів у ньому приголомшували різномантними експозиціями: і гігантським штучним сонцем, і багатоповерховими статевими органами, і порцеляновим насінням соняшнику, розсипаним по всій підлозі.

Ще один цікавий арт-кластер — відомий нью-йоркський район Сохо. Після занепаду текстильного виробництва в 1950 році це було досить депресивне місце. Але радикальні художники і галеристи почали орендувати за невеликі гроші на території 30-гектарного району величезні приміщення з високими стелями. А в 1990-х заможні бізнесмени зробили Сохо модним і підняли ціни на нерухомість.

30.09.2015
Що нового
Популярне