На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Ціннісна складова управлінського арсеналу

Наразі цей матеріал доступний лише російською. Ми працюємо над тим, щоб додати українську версію. Перепрошуємо за тимчасові незручності.


Рано чи пізно управлінець з досвідом зауважує, що на все, що відбувається в компанії чи не найбільше впливає той феномен, який ми називаємо цінностями – персональними та груповими.
Власне, вони відповідають за спосіб прийняття рішень, є засадничими у формуванні організаційної та бізнес-культур, впливають на емоційну складову в динаміці розвитку подій в організації. Більше того – так чи інакше, стратегічні рішення, і, власне, сама стратегія часто безпосередньо залежить від ціннісної орієнтації системоутворюючих людей в компанії. І вже зовсім неможливо обійтись без цього при серйозних, трансформаційних змінах в компаніях.
З одного боку це є надзвичайно практична категорія в арсеналі управлінця, а з іншого – можливо, одна з найскладніших в усвідомленні, вербалізації, формалізації та управлінні. Те, чого ми не вербалізуємо, тим не менше є все ж таки керованим – через нашу підсвідомість, – через інтуїцію, накопичений досвід, відчуття. Отже щось в усвідомленому просторі, а щось ні. Те саме відбувається навіть із усвідомленням власних цінностей, як персональних, так і в організації. Це насправді не просто зрозуміти – чим ми є насправді. Це, можливо, виявляють більш-менш тільки поворотні, критичні ситуації, після яких ми можемо більш-менш впевнено відзначити – що саме спрацювало у нас, у «справжнього». Решта – «від лукавого», наші інтелектуальні конструкції, емоції та уявлення не є кращими порадниками у цьому. Але шукати те, що визначає нас у глибинних вимірах є достойною задачею для нормальної людини. Тим більше, що вже стало очевидним: т. зв. «залізна завіса» між сходом і заходом у Європі розділяє світи, визначені саме ціннісними складовими, що невидимі оком.
Очевидно, декларації, зашиті комплекси, намагання відповідного позиціювання персоналії у спільнотах часто працюють на форму, маску, часом схожу більше на венеціанську, що нічого спільного з суб’єктом, на якому ця маска, не має.
Це одна з тих речей, які виводять управлінця у необхідність розуміння життєвих речей, у філософський простір. Але і сама наука про цінності – аксіологія не виглядає на досить структуровану та зручну у користуванні. Тим більше відомі усім т.зв. моральні цінності теж далеко не вичерпують теми…
Оскільки у цих речах пошуку все більше і більше, то можливо варто було б зауважити суттєву річ, про яку не так багато говорять саме у бізнесі, хоча саме тут вона яскраво проявляється. Йдеться про рольові ціннісні феномени. Класики вам правильно скажуть, що «гроші» навряд чи можуть бути цінністю людини. Якби не одне характерне «але». Це «але» є роль людини, «персони». Якщо ця людина прийшла в бізнес – вона може мати таку з рольових цінностей як «гроші», без сумніву, в рамках цих правил гри. Вона, свідомо обираючи роль, великою мірою включає свідомо чи несвідомо цінності, що є адекватними у правилах гри, за якими ця роль грає, у рамках цілісної парадигми цих правил.
Роль Батька і роль діючого Офіцера мають абсолютно різні ціннісні орієнтири у певних ситуаціях, часом протилежні, які уживаються в одній людині завдяки різним ролям. Так само ролі першої особи (з її домінантою відповідальності за ширшу систему та довгостроковий результат) не завжди може співпасти з ціннісними пріоритетами ролі середнього менеджера і, відповідно, власника-інвестора.
Менеджер з України, може як не дивно легко вписатись у ціннісне поле, наприклад, німецької, або, скажімо, американської бізнес-культури, при тому, що виховання і становлення особистостей відбувалось у радикально відмінних середовищах. Представники найрізноманітніших культур та релігій, фактично різних світоглядних концепцій, в рамках спортивних змагань мають майже ідентичний рольовий набір ціннісних вихідних установок.
Звичайно, диявол захований в деталях. Але управлінцеві завжди важливо визначати чи то усвідомлювати ролі, в яких існує особистість, і тоді маркетологу, наприклад, легше буде усвідомити, що не «сегмент», і навіть не персоналія мають потреби, а саме ролі. Роль гравця в теніс, учасника дружньої вечірки та, наприклад, коханого є різними – і логіка, навіть ціннісна буде радикально іншою. І, змінивши роль для суб’єкта в організації, ми можемо направляти енергетичну ціннісну субстанцію у потрібне русло, але то вже тема іншої розмови.

01.11.2014
Що нового
Популярне