На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Для розвитку української авіації замало відкритого неба з ЄС

Тема відкритого неба сьогодні одна з найбільш обговорюваних. Але чомусь усі думають лише про небо над Європою. На емоційному рівні це зрозуміло: усім нам хочеться до ЄС. Через історичні обставини ми довго були відгороджені від Заходу залізною завісою, залишки якої існують досі у вигляді візового режиму, мовного бар’єра, курсу валют тощо. Але всі забувають про те, що небо простягається на всі чотири боки і що крім західного вектора є ще й східний — країни колишнього СРСР.

Як не дивно, але ці напрямки для українських перевізників набагато закритіші, ніж західні. Існує величезний дисбаланс мережі польотів з України. Західний вектор лібералізований. Немає жодних обмежень щодо кількості призначених авіакомпаній, рейсів та пунктів відправлення/призначення у повітряному сполученні між Україною та Іспанією, Кіпром, Латвією, Люксембургом, Румунією, Словаччиною. Майже відкрите небо для польотів з регіональних аеропортів України до Італії, Німеччини, Великої Британії. Ми стоїмо за крок від запровадження єдиного авіаційного простору з ЄС, після чого ступінь лібералізації ще зросте.

Водночас східний напрямок не просто закритий, а перебуває у міцних руках. Діапазон розриву легко оцінити на прикладі розкладу МАУ. Ми можемо виконувати по два рейси на день, скажімо, до Відня, Амстердама, Вільнюса, і лише два рейси на тиждень до Ташкента. При цьому узбецька сторона вважає, що цього забагато і намагається скоротити кількість частот з двох до однієї! Схожа ситуація з Киргизстаном, Таджикистаном, Іраном, Ліваном та іншими маршрутами східного і середньоазійського напрямків.

У такій ситуації шанси аеропорту «Бориспіль» стати міжнародним хабом невеликі, а українська авіатранспортна інфраструктура буде приречена на роль околиці європейської авіації. Завдання організації значного транзитного пасажиропотоку через Київ навряд чи може бути вирішена без створення збалансованої маршрутної мережі як на захід, так і на схід від України. Не можуть же пасажири, які прибули, скажімо, з Відня, чекати свого рейсу до Ташкента кілька днів. А транзит — це джерело доходу як для авіакомпаній та аеропорту, так і для держави. Коли українська авіакомпанія везе пасажира транзитом через Київ — це експорт послуги, приплив валюти в економіку країни, створення додаткових пасажиропотоків, які підтримують не лише авіакомпанію, але й десятки робочих місць в аеропорту та обслуговчої інфраструктури. А коли українського пасажира через свої закордонні хаби везе іноземна авіакомпанія — це імпорт послуги, викачка валюти з української економіки, це податки і робочі місця десь там, за бугром.

Тому проблема лібералізації авіаційного сполучення має вирішуватися не тільки у відносинах з Євросоюзом і не лише силами авіакомпаній, але й силами керівництва галузі, а також дипломатичних органів України. Західний і східний вектори авіаперевезень слід зрівнювати, але, звісно, не шляхом обмеження свободи західного вектора, а шляхом розширення можливостей на Сході.

07.06.2015
Що нового
Популярне