На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

З АТО у бізнес

Інвестиції в тепло
До свого бізнесу я ставлюся як до соціального проекту: надаю своїм землякам робочі місця і дуже сподіваюся, що мій досвід стане у пригоді демобілізованим із зони АТО

Торік у вересні Олександра Чалапчія було поранено в обидві ноги, які довелося ампутувати. У лютому 2015-го він пройшов реабілітацію в Австрії. А вже у червні запустив власне виробництво екопалива – брикетів із соломи та пелет із макухи соняшнику, інвестувавши у справу 300 тис. грн державної компенсації.

Життя

Нічого героїчного Олександр не бачить у тому, що менш ніж за 10 місяців із людини, прикутої до лікарняного ліжка, він перетворився на успішного підприємця. Адже вважає, що для чоловіка, голови родини, іншого варіанту просто не було.

Сьогодні він згадує про ті події нашвидку і якось схематично. Навчав газозварюванню в ПТУ. Не зміг втриматися, коли на війну йшли учні, і пішов разом із ними. Потрапив під мінометний обстріл на одному з блокпостів. Не одразу відчув, що обидві ноги перебиті і тримаються лише на шкірі. Коли зрозумів – самостійно перев’язав джгутами від автоматів. От і все. Чого, мовляв, про це говорити – вже стільки говорили й писали. А на питання, звідки узяв сили, щоб не лише навчитися ходити на протезах, але й започаткувати власний бізнес, відповідає: «А що я мав робити? До мене наступного дня після поранення вагітна дружина примчала. Вагітна, розумієте? А вдома залишилася п’ятирічна донечка. Це моя сім’я, мені треба було думати, як про неї дбати».

маленькая2

Наприкінці лютого цього року після низки операцій у вітчизняних госпіталях він потрапив до Австрії, у центр реабілітації, де почав вчитися ходити. Водночас вигадав і свій майбутній бізнес. «Я був вражений, наскільки австрійці ощадливо ставляться до всього, що можна переробити вдруге. У них біля кожного будинку стоять контейнери, в які збирають вторсировину, зокрема природне сміття: опале листя, гілки тощо. І все це йде на опалення та підігрів води для житлових будинків. Ось тоді я вперше і замислився над виробництвом біопалива. Адже у моїй рідній Ульянівці сировина для його випуску лежить просто під ногами», – пояснює Олександр.

Бізнес

Олександр отримав державну компенсацію за втрату обох ніг – 300 тис. грн. І у червні цього року він запустив цех з виробництва брикетів із соломи і пелет із макухи соняшнику.

3 тонни екопалива виробляє цех щодоби

Зараз тут виробляють 3 тонни екопалива щодоби. І цього обсягу, за словами підприємця, ледве вистачає, щоб забезпечити попит на екопаливо у рідному районі та області. Це цілком зрозуміло, адже ціна тонни вугілля або дров коливається у межах 4-5 тис. грн, а тонна солом’яних брикетів коштує 2 тис. грн, тобто удвічі дешевше. При цьому теплотворна здатність екопалива не набагато нижча, ніж у дров та вугілля, десь на 20-25%. Наприкінці цього року бізнесмен планує вийти на окупність.

Щодо обладнання, то від самого початку Олександр орієнтувався на вітчизняне, зважаючи насамперед на ціни. І якщо дніпропетровський прес (180 тис. грн. – Ред.) відразу продемонстрував належну якість, то з пошуком подрібнювача довелося повозитися. Він тричі міняв виробника, поки не знайшов прийнятного поєднання «ціна – якість».

маленькая3

За підрахунками підприємця, сировинної бази на рідній Кіровоградщині вистачить для роботи щонайменше 20 ліній з виробництва пелет і брикетів. Тому в найближчих планах Олександра – запуск ще однієї лінії. І цього разу вже з меншими фінансовими і моральними витратами.

«Коли ти неодноразово бачиш смерть, починаєш розуміти, що гроші – це ніщо. Тому до свого бізнесу я ставлюся як до соціального проекту. По-перше, я надаю своїм землякам робочі місця, у мене вже працюють троє селян, і згодом візьму ще двох. По-друге, дуже сподіваюся, що мій досвід стане у пригоді демобілізованим із зони АТО».

03.11.2015
Що нового
Популярне