На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Ніші для «малюків»

Які напрямки можуть принести успіх у 2015 році

Вітчизняні підприємці в цьому році несподівано для себе отримали потужний карт-бланш для нового витка розвитку. Поки імпортери підраховують збитки, спричинені обвалом гривні і додатковим податком на імпорт, малий і середній бізнес оцінює нові перспективи.

Оскільки made in Ukraine зараз стає трендом для більшості українських споживачів, заміна дорогого закордонного «ширпотребу» на якісний вітчизняний мас-маркет дозволить дрібним підприємцям вижити під час кризи і паралельно зробити свій внесок у порятунок економіки країни.

Шанс «стати зіркою»

Падіння імпорту на чверть вивільняє значні сегменти ринку, які, скориставшись моментом, міг би зайняти вітчизняний виробник. Девальвація національної валюти, здешевлюючи виробництво і робочу силу, робить їх більш конкурентоспроможними. І якщо в звичайних умовах імпортозаміщення – це тривалий і складний процес, то в нинішній ситуації, коли імпорт іде з країни сам, можна і треба скористатися можливістю зайняти звільнені ніші.

На хвилі патріотизму, споживчого бойкоту російських товарів і підвищеного інтересу до всього українського представники малого та середнього бізнесу мають чудові шанси не тільки запропонувати вітчизняним покупцям свій продукт, а й міцно закріпитися на власному ринку. Наприклад, імпорт м’яса з початку 2014 року скоротився на 37%, текстилю – на 30%, взуття – на 50%. Все це можливості для зростання вітчизняних виробництв.

Як пояснює експерт Центру політичних студій та аналітики Володимир Тарнай, хороші перспективи імпортозаміщення мають виробники товарів широкого споживання, машинобудування, хімічної промисловості. За наявності капітальних інвестицій вони дійсно можуть розраховувати на заміщення близько 10% імпорту.

За інформацією Держкомстату, протягом 2014 року в роздрібному товарообігу частка всіх споживчих товарів, вироблених на території України, збільшилася на 5,2% – до 63,2%. При цьому в структурі продтоварів вітчизняна продукція досягла 86%, у непродовольчій групі – 40,2%.

Відсутність комплексної програми розвитку імпортозаміщення на державному рівні не буде перешкодою для підприємців, які бажають наситити внутрішній ринок конкурентоспроможним і якісним товаром.

На думку консультанта з питань стратегії і тактики продажів Consulting Group Юрія Григор’єва, малий бізнес проявляє високу стійкість у важких умовах адаптації до ринкових відносин, що дозволяє йому бути стійким і довготривалим споживачем прогресивних технологій. Як приклад експерт наводить кооперативний рух кінця 80-х – початку 90-х років. Тоді саме приватні підприємці взяли на себе тягар відповідальності за забезпечення вітчизняних споживачів усім необхідним ширвжитком.

Крім того, підприємства малого бізнесу оперативно реагують на зміну кон’юнктури ринку. Відсутність складних структур управління підвищує оперативність, що в свою чергу сприяє швидкому вдосконаленню й упровадженню технологій. «Оскільки обсяг виробництва на таких підприємствах невеликий, ризик втрат, пов’язаний із переходом до нових технологій, порівняно з великими корпораціями істотно менше», – уточнює Юрій Григор’єв.

Якщо на ринку продуктів харчування малий бізнес відчуває себе вже досить впевнено, то непродовольча категорія made in Ukraine ще тільки знаходиться в процесі завоювання гаманців українців. Наприклад, мало хто знає, що в нашій країні достатньо хороших виробників товарів для господарчих потреб. Хоча після ухвалення закону про перехід України з 2021 року на безфосфатну хімію в різних областях держави з’явилося близько 17 міні-виробництв, які зайнялися формуванням власного бізнесу з випуску безфосфатних пральних порошків.

Невеличкі партії товару не дозволяють налагодити контакт для системної присутності в роздрібних мережах, а відсутність у більшості випадків доступної для споживачів інформації та реклами перешкоджає комунікації з «дозрілим» до покупки клієнтом.

Проте українці з інтересом заглядають у невеликі магазинчики і ларьки, де сьогодні можна знайти вітчизняну побутову хімію, органічні шампуні, креми і декоративну косметику, а також рукавички, сумки та іншу шкіргалантерею.

Обзоры_Малыши_карта2

За прогнозами маркетолога Антона Білецького, попит на вітчизняні товари виріс у рази, і це змусить невеликих вітчизняних виробників посилити роботу щодо присутності, іміджу і просування продукції, що випускається. «Дуже важливо: не впустити цей час, адже другого шансу, подібно теперішнього періоду Ренесансу, у малих і середніх підприємців може не бути», – зауважує він.

Як зазначає президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло, щоб уміло скористатися нинішньою ситуацією, підприємцям необхідно мати певний запас міцності, що дозволяє не реагувати на економічні виклики та сконцентруватися на розвитку.

Як правило, основною перепоною для розвитку стає саме відсутність додаткових коштів. Розраховувати на державні дотації наївно хоча б тому, що на це об’єктивно немає грошей. Великий бізнес впирається в неприступність позикових коштів, малий бізнес може отримати поштовх за рахунок вкладення грошей власників. Для розвитку бізнесу деякі готові використовувати зняті з депозиту заощадження

Їжа для гурманів

 

За останній рік іноземні сири подорожчали на 100-150%, океанічна і морська риба – на 70-120%, м’ясні делікатеси (паштети, фуа-гра тощо) – на 100-130%, кава і чай – на 50-80%, фрукти та овочі на 50-100%, цукерки і шоколад – на 80-100%.

Різке зростання цін практично на весь асортимент імпортного продовольства, а також більшість інгредієнтів, необхідних для виробництва багатьох вітчизняних продтоварів (ковбасних, кондитерських виробів), у найближчому майбутньому може призвести до серйозного скорочення асортименту на полицях супермаркетів. З одного боку, ритейлерам невигідно виділяти багато місця під дорогий товар, з іншого – дистриб’ютори на тлі значного зниження купівельного попиту не поспішають закуповувати за валюту нові партії продуктів за кордоном.

Така ситуація, безумовно, повинна змусити вітчизняних підприємців глянути по-новому на продовольчий ринок. Чи не найбільше постраждали від зростання цін сирні гурмани, тому задовольнити їхні апетити для місцевих бізнесменів – завдання номер один. Тим більше що позитивні приклади в цій галузі автоматично доводять – попит на оригінальні сири made home серед українських споживачів давно вже є.

ниши_для_малыйшей2

Як не дивно, але першовідкривачами високомаржинальних міні-сегментів на ринку сирів, на якому в Україні великі сирзаводи традиційно займають домінантне місце, виявилися іноземці. Зокрема, піонером з виробництва італійських сирів на нашій землі вважається виходець із Неаполя Мауріціо Перкуоко. Побудувавши власну сироварню Aversa у Вінниці, він уже протягом п’яти років успішно варить з українського молока справжню моцарелу, рікотта, качотта і качокавалло.

Інший приклад – франкомовний бельгієць Бернар Віллем, який керує козячим фермерським господарством «Шеврет» у Львівській області (село Дмитровичі). З молока закарпатських кіз він разом з родиною виготовляє домашні французькі сири.

Натхненний успіхами іноземців, колишній вчитель із Закарпаття Петро Пригара теж узявся за будівництво власної міні-сироварні з виготовлення швейцарських сирів.

Кілька років тому фінансування на свій проект «Сільська сироварня» західноукраїнському фермерові вдалося отримати завдяки підтримці Асоціації європейських кооперативів. До речі, за оцінками Петра Пригари, вартість міні-сироварні потужністю близько 1,5-2 т/місяць стартує від $100-120 тис. Мається на увазі, що така сироварня буде займатися варінням сиру з покупного молока-сировини.

Також для українських підприємців вельми актуальним є зарубіжний досвід вирощування нетрадиційних об’єктів рибальства (дорадо, лаврака, райдужної форелі, камбали, калкана та ін.). Тим більше що в усіх розвинених країнах Європи вже більше 25 років традиційний вилов риби та морепродуктів замінюють їх вирощуванням.

Дійсно, при роздрібній вартості червоної риби 200-220 грн/кг і собівартості вирощеної осетрової риби в 55-65 грн/кг є сенс задуматися над створенням прибуткового бізнесу.

За словами генерального директора риболовної бази «Бестер» Олексія Курченка, вітчизняні водойми ідеально підходять для вирощування безлічі видів риб. «Інвестувати потрібно $80-100 тис. За умови екстенсивної технології розведення риби всього через три роки можна буде отримати рентабельність в 30%», – запевняє експерт.

Але потрібно враховувати, що делікатесну рибу і морепродукти (осетрові, мідії тощо) найвигідніше вирощувати за інтенсивною технологією (у закритих установках з температурою води на рівні 20-24°С цілорічно і щільністю посадки риби близько 50 кг/м3). Керівник Криворізького рибного сільськогосподарського підприємства Сергій Закордонець стверджує: якщо підприємець має $100 тис. стартового капіталу, то можна почати з коропового господарства, а $0,5-1 млн дозволить зайнятися розведенням осетра або форелі.

Мода для народу

ниши_для_малышей3

За словами консультанта зі стилю Зої Звиняцьківської, останнім часом фокус багатьох українських дизайнерів переорієнтувався з мрії про підкорення світових подіумів на бажання завоювати серця масового вітчизняного споживача. Дані Держслужби статистики слова експерта підтверджують.

За підсумками 2014 року продажі вітчизняних текстильних товарів і взуття збільшилися на 1,2% – до 26,3% і 3,9% відповідно. Як зазначає директор компанії «Текстиль-Контакт» Михайло Ханін, на тлі спаду економіки і купівельної спроможності патріотизм українців вніс свою лепту в обсяги продажів. До речі, найбільша конкуренція серед легпромисловців спостерігається на футболки з гербами і вишиванки.

Піонером «моди для народу» на одежному ринку вважається популярний український дизайнер Андре Тан, який кілька років тому вперше почав відшивати другу лінію своїх колекцій у розрахунку на широке коло покупців (мас-маркет).

Дизайнер Христина Бобкова зважилася піти ще далі: в минулому сезоні вона запустила лінію «для народу» з моделями, відшитими також у великих розмірах (L, XL, XXL). Розрахунок на те, що речами зацікавляться не лише стрункі дівчата, себе цілком виправдав.

На відміну від колег, дизайнер і бізнесмен Віталій Павлішин (ТМ «Український трикотаж») спочатку запустив лінію одягу «для народу» і тільки потім узявся за ексклюзивну. Сьогодні він експерт у питаннях створення одягу для прогресивного масового споживача, якого одягає переважно через інтернет. «З офлайн-магазинами якось не склалося», – зізнається він.

Намагаючись якомога далі відійти від принципу роботи ательє, Павлішин робить ставку на футболки і нижню білизну. Розширювати бізнес планує за рахунок якісного, недорогого і сучасного дитячого одягу.

Такими ж просунутими виявилися і невеличкі вітчизняні виробники взуття. Натхнені успіхами інтернет-продажів Аліни Качоровської (Kachorovska atelier) у 2014 році власні онлайн-магазини відкрили торгові марки Bistfor і Tuto.

Цікаво, що популяризації тренда купувати український одяг торік несподівано посприяла перша леді країни. Поява Марини Порошенко та її дочок на День незалежності в сукнях від молодого демократичного українського бренда MustHave відразу ж підвищила інтерес вітчизняних модниць до продукції місцевих дизайнерів. Останні ж, у свою чергу, серйозно взялися за освоєння категорії мас-маркет. А засновниці бренда MustHave задумалися про співпрацю з більшим швейним підприємством, ніж їхній міні-цех.

Зоя Звиняцьківська зазначає, що підтримувати вітчизняні бренди і дизайнерів – усіма визнаний міжнародний тренд серед перших леді. «Мішель Обама і Кейт Міддлтон часто надягають під час публічних заходів бюджетний одяг, який може дозволити собі будь-яка дівчина. Своїм вибором вони подають приклад, як можна виглядати стильно і при цьому не витрачати величезні гроші на люксові марки», – пояснює вона.

Зараз дуже складно сказати, коли українські швейні фабрики відмовляться від давальницьких схем з європейцями (великі швейники протягом багатьох років успішно відшивають на Захід масові колекції за лекалами провідних європейських дизайнерів) і перейдуть на співпрацю з місцевими модельєрами, щоб забезпечити одягом вітчизняних модників і модниць.

Проте навіть ця інертність не зупиняє сьогодні українських дизайнерів. Випуск перших капсульних колекцій для інтернет-магазинів (наприклад, Анна Зосімова й Олена Іванова для beintrend) наближає вітчизняних модників з обмеженим бюджетом до оригінальних дизайнерських речей. Завдяки спільним зусиллям вдається тримати більш-менш прийнятні ціни: за 500-900 грн можна купити сукню, за 800 грн – штани.

20.04.2015
Що нового
Популярне