На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Про реструктуризацію українських компаній

Кредиторам потрібно, щоб власники вкладали у компанію нові гроші, тоді як власникам – щоб кредитори продовжували надавати фінансову підтримку.
Стивен Олдфилд

Багато українських компаній та банків, що їх обслуговують, перебувають нині у вкрай складній ситуації. Вона посилюється девальвацією гривні і тим, що боргові зобов’язання компаній деноміновані в основному в доларах США, притім що вони отримують виручку в гривні.

Перевіреним на практиці способом пережити подібну кризу в економіці є поєднання фінансової та операційної реструктуризації, коли компанії скорочують витрати, акцентують увагу на поточній ліквідності і управлінні грошовими потоками, а також реструктурують свою заборгованість. Для цього необхідно здійснити правильні заходи.
По-перше, власникам і керівникам слід переглянути масштаби їхньої діяльності, враховуючи наявні економічні реалії, що часто передбачає різке скорочення витрат і реалістичну оцінку часу, який знадобиться для відновлення втрачених обсягів виручки. Компанії надто оптимістично сприймають ситуацію і не скорочують витрати з належною швидкістю або в потрібних обсягах, прогнозуючи при цьому нереалістично швидке відновлення обсягів продажів. Зважаючи на таку стабільнішу «скорочену» модель бізнесу, власникам і керівникам необхідно досягти консенсусу з банками та іншими організаціями-кредиторами.

Труднощі на шляху до консенсусу

Компанії і банки, долаючи наслідки кризи, наражаються на реальні труднощі. Деякі банки сумніваються у тому, що власники українських компаній дійсно готові до взаємовигідного компромісу. Приводом для подібних сумнівів може бути:

  • відмова від вливання у компанію частини коштів, зароблених власниками за сприятливої кон’юнктури (ба більше – виведених з початком кризи), які можуть бути за межами України;
  • доведення компанії до банкрутства самими власниками та викуп її активів через пов’язаних осіб за символічними цінами;
  • приховування від банків реального фінансового стану компанії.

Деякі керівники вважають, що банки націлені на повернення наданих кредитів за найбільшої потреби цих компаній у коштах, що призводить до дефіциту у них готівки і загрози банкрутства.
Крім того, існують ще два чинники, що властиві процесам реструктуризації у всьому світі, – надання нових коштів (готівки) і порушення фінансової рівноваги компанії.

Зазвичай компанії необхідний новий капітал, щоб вийти з кризи.

Власники хочуть, щоб банки надали кошти, а банки – щоб власники теж брали участь у цьому процесі. Рішенням, як правило, є об’єднання зусиль: власники забезпечують вливання нових коштів у свою компанію, а банки – ліквідність шляхом пролонгації кредитів. Такий підхід можна визначити як вулицю з двостороннім рухом.

Коли компанії (таких багато в Україні) розвивалися високими темпами через залучення значного боргового капіталу, вони могли акумулювати високу заборгованість. В умовах кризи вартість компанії знижується. У компанії з високою заборгованістю реальна вартість сьогодні може бути на рівні, коли вартість власного капіталу є від’ємною, так би мовити, перебуває «під водою». Через порушення фінансової рівноваги компанії (коли поточна вартість активів уже не покриває загальну суму заборгованості перед кредиторами та інвестицій власників) виникає дефіцит коштів, необхідних для погашення зобов’язань перед власниками облігацій або навіть погашення пріоритетного боргу. Тож під час продажу компанії власники не одержать бажаного результату, а значить, у них не буде прямого стимулу підтримувати її діяльність.

За таких умов потрібен реалістичний аналіз наявних позицій, а також досягнення компромісу між власниками компанії та власниками її боргових зобов’язань. Кредиторам потрібно, щоб власники, які беруть участь в управлінні операційною діяльністю компанії, продовжували займатися цим і вкладали у компанію нові гроші, тоді як власникам – щоб кредитори продовжували надавати підтримку, щоб згодом компанія могла відновити вартість власного капіталу. Якщо частка позикових коштів у структурі капіталу компанії різко збільшується, може виникнути необхідність у заміні боргових зобов’язань акціями. При цьому кредитори мають обережно підходити до досягнення відповідної угоди, враховуючи, що для власників і керівників необхідно передбачити чималий пакет стимулів, який мотивуватиме їх сумлінніше працювати на майбутнє компанії.

20.05.2014
Що нового
Популярне