На сайті здiйснюються технічні роботи, у зв'язку з чим можливе некоректне відображення статей. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Правила конкуренції. Частина 1

Стратегія країни, як і компанії, має ґрунтуватися на її сильних сторонах, а слабкі потрібно розвивати.
Евгений Ромащин

Акцент на сильних сторонах

Мене неодноразово запитували, як Україні перейти від сировинної економіки до постіндустріальної. Я не макроекономіст-державник, а бізнесмен. Практика SWОT-аналізу актуальна і тут: Україна має визначити сильні і слабкі сторони. Стратегія країни, як і компанії, має ґрунтуватися на її сильних сторонах, а слабкі потрібно розвивати.

Сильні сторони, не згадуючи про чорноземи, — це менталітет людей, схильних до творчості, і фундаментальні знання як спадщина радянської системи освіти. У нас багато освічених, технічно грамотних фахівців, здатних створювати конкурентоспроможний інтелектуальний продукт. Слабка сторона — нетривалий досвід роботи в умовах ринкової економіки. Інтелектуального бізнесу потрібно розвивати вміння конкурувати, тобто швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, створювати затребувані продукти, діяти на випередження. Лише так країна вийде на міжнародні ринки не з сировиною, а з інтелектуальним продуктом. Ми в Corum відразу будували свою стратегію, орієнтуючись на глобальний ринок. Тому нині маємо успішний досвід роботи за кордоном.

На ринку, як і в природі, виживають найбільш ефективні та гнучкі: компанії, які швидко ухвалюють рішення і оперативно реагують на зміни. Підрозділи в них працюють злагоджено як єдиний організм. В інтелектуальному бізнесі фахівці повинні розробляти саме той продукт (техніку, софт, послуги), який забезпечить максимальний прибуток. Затребуваний нині і актуальний завтра. У тому сегменті, який визначений стратегією компанії. Який передує бажанням клієнтів. Для цього компанії варто чітко вибудовувати свої процеси. Тому наша команда топ-менеджерів ще в 2011 році узяла курс на впровадження процесної моделі управління.

Процес проти функції

За функціональної моделі управління люди у своїх функціональних ланках працюють зазвичай автономно. Наприклад, фінанси. Керівник говорить: виходимо на міжнародні ринки капіталу — це круто, так роблять інші. Фінансисти діють за своїм планом, витрачають гроші на дорогу міжнародну звітність, випускають євробонди тощо, не переймаючись питанням, чи потребуватиме компанія незабаром значного запозичення. При цьому не розуміють, який глобальний результат має досягти компанія і якими ресурсами.

Але компанії важливо не те, як розвиваються окремі функції, а як вирішуються актуальні завдання. Процеси, на відміну від функцій, крос-функціональні. Проста ілюстрація процесної моделі — це віник: прути — функції, а процес — мотузка, що їх зв’язує. Якщо прути надійні і їх зв’язує міцна мотузка — віник добре мете, не розпадається на ходу. Прибирання таким віником дасть хороший результат — буде чисто. Помилково розвивати функцію, один прут, який зламається будь-якої миті, не приділяючи уваги мотузкам, що охоплюють різні функції. Лише налагодивши взаємодію, можна створити єдиний дієвий механізм.

За цим принципом ми вибудовуємо процесну модель. Кожен учасник процесу розуміє кінцеву мету процесу, свою роль у ньому, а також повноваження і зони відповідальності.

Читати «Правила конкуренції. Частина 2»  

20.04.2015
Що нового
Популярне