Сонячна енергетика в Україні: як змінився ринок СЕС і чому бізнес переходить на накопичення енергії

Ще у 2023 році половина українців вважала сонячну енергетику складною технологією, доступною лише вузькому колу інвесторів. Проте вже у 2024 році ринок зріс утричі. Причиною стали зовнішні виклики та поступове зростання обізнаності споживачів щодо можливостей сонячної генерації. У 2025 році ставлення до технології змінилося ще суттєвіше. 63% опитаних називали сонячну енергетику зручним і доступним рішенням навіть для звичайного домогосподарства.

Масовані обстріли енергетичної інфраструктури та тривалі відключення електроенергії взимку 2025-2026 років змінили ставлення до власної генерації. Сонячна електростанція (СЕС) дає змогу скорочувати витрати на електроенергію та підтримувати роботу підприємства під час відключень.

За підсумками 2025 року в Україні збудували 1,5 ГВт нових сонячних електростанцій, імпортували 2,5 ГВт сонячних панелей та 1,3 ГВт акумуляторних батарей.

У 2026 році ринок інсталяторів (компаній, які проєктують і встановлюють сонячні електростанції (СЕС)) увійшов у нову фазу зростання попиту.

Український ринок сонячної енергетики пройшов кілька етапів. Спочатку його основою були великі промислові проєкти. Потім модель змінилася під впливом проблем із «зеленим» тарифом, повномасштабної війни та зростання вартості електроенергії для бізнесу. Зрештою, центром ринку стали розподілені системи генерації, як-от менші станції, які встановлюють безпосередньо біля споживача.

Перший етап: великі СЕС і «зелений» тариф

Початок активного розвитку ринку був пов'язаний із великими інвестиційними проєктами. Вигідний «зелений» тариф — механізм, за яким держава гарантувала підвищену оплату за вироблену з відновлюваних джерел електроенергію, — залучив в Україну енергетичні холдинги та великих підрядників. Основним продуктом ринку були промислові сонячні електростанції потужністю десятки та сотні мегават.

Пік цього періоду припав на 2019 рік. Тоді в Україні за один рік ввели в експлуатацію 752 нові сонячні електростанції загальною потужністю 3,5 ГВт. Станом на кінець 2021 року загальна встановлена потужність сонячної генерації в Україні досягла 6,4 ГВт.

Держава гарантувала дохід від виробленої електроенергії — бізнес інвестував у будівництво станцій.

Другий етап: криза моделі та скорочення інвестицій

У 2020 році масштабування відновлюваної енергетики виявилося надто стрімким, а держава не змогла повністю розрахуватися з інвесторами. У результаті «зелений» тариф знизили на 7,5–15%, а накопичені борги перед виробниками електроенергії реструктуризували, тобто змінили умови та строки їх погашення. Частина компаній зупинила розвиток нових проєктів або переорієнтувалася на зовнішні ринки.

Третій етап: війна та втрата промислової генерації

Повномасштабна війна зруйнувала попередню модель розвитку ринку. За оцінками Міністерства енергетики, до середини 2022 року Україна втратила 40–50% промислової сонячної генерації. Водночас проблема накопичених боргів не зникла. На кінець 2024 року борг перед інвесторами у «зелену» енергетику сягав 22 млрд грн. Для учасників ринку це був період вимушеної адаптації: компанії, які залишилися в галузі, закривали нагальні потреби, шукали нові ніші та працювали в умовах постійних змін.

Від продажу електроенергії — до економії на власному споживанні

Паралельно з кризою старої моделі почала формуватися нова. Тривалі відключення електроенергії трансформували тип клієнта. Якщо раніше основними інвесторами були компанії, які розраховували заробляти на продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, то новими замовниками стали підприємці, зацікавлені насамперед у скороченні власних витрат.

Важливим фактором стало зростання вартості електроенергії для бізнесу. За 2022–2025 роки ціни на електроенергію для підприємств зросли майже втричі.

За таких умов власна сонячна електростанція перетворилася на фінансовий інструмент. Її завданням стало допомогти підприємству зменшити залежність від зовнішнього постачання електроенергії та скоротити витрати на неї. Одночасно сонячні станції почали масово встановлювати домогосподарства.

Ринок перейшов від великих СЕС до сотень менших станцій

Зміна структури попиту перебудувала ринок встановлення СЕС. Як зазначив голова Асоціації сонячної енергетики Владислав Соколовський у коментарі Delo.ua, якщо раніше великі підрядники могли будувати одну сонячну електростанцію потужністю 50 МВт, то тепер модель змінилася та замість одного великого об’єкта вони можуть реалізовувати сто станцій по 500 кВт кожна.

Генерація стала більш розподіленою: електроенергію виробляють численні невеликі станції поблизу споживачів. Нові об’єкти працювали автономно як «острівці» без підключення до мережі. Їхня функція полягала в забезпеченні споживача власною генерацією.

Сонячні панелі як елемент енергетичної системи

Водночас встановлення сонячних панелей перестало бути завершеним рішенням. Для бізнесу СЕС стає складовою комплексної енергетичної системи. До сонячних панелей додаються:

• акумуляторні батареї;
• системи управління енергоспоживанням;
• інтеграція з іншими джерелами електроенергії;
• можливість торгівлі надлишками виробленої електроенергії на ринку.

Це змінює і роль компанії, яка встановлює обладнання. EPC-контрактор (компанія, яка відповідає за проєктування, постачання обладнання та будівництво енергетичного об’єкта) поступово стає повноцінним енергетичним партнером бізнесу.

У 2025 році попит на сонячну енергетику став більш грамотним. Бізнес поступово відійшов від термінових закупівель через відключення і почав планувати інвестиції у власну генерацію на роки вперед. За три квартали 2025 року Україна імпортувала сонячні панелі сумарною потужністю 2,053 ГВт — у 2,3 раза більше, ніж за той самий період 2024 року. За підсумками року імпорт панелей досяг 2,5 ГВт, акумуляторних батарей — 1,3 ГВт. В Україні за рік збудували 1,5 ГВт СЕС — майже вдвічі більше, ніж роком раніше.

Однією з головних змін стало поширення систем накопичення енергії (BESS). Якщо раніше бізнес часто купував лише сонячні панелі, то згодом батареї частіше ставали базовим рішенням. Вони давали змогу зберігати вироблену вдень електроенергію та використовувати її пізніше, зокрема під час відключень.

Ще одна тенденція — гібридні системи та мікромережі, які поєднують СЕС, батареї та інші джерела генерації в одну систему. Через це зростають вимоги до підрядників. Від них вимагається не лише монтаж панелей, а й проєктування, налаштування та управління всією енергосистемою. 

Ринок встановлення СЕС стає конкурентнішим. Невеликі компанії переважно працюють із приватними клієнтами, а великі проєкти реалізують підрядники з більшим досвідом і фінансовими можливостями. У 2025 році бізнес усе частіше вибирав комплексні рішення для енергонезалежності.

Початок 2026 року посилив інтерес до власної генерації. Масовані обстріли енергетичної інфраструктури та тривалі відключення змусили бізнес активніше шукати способи забезпечити себе електроенергією.

На початку 2026 року попит на сонячні електростанції та системи накопичення енергії розподілився приблизно порівну — 50 на 50. Для порівняння, ще два роки тому батареї переважно були додатковим обладнанням до СЕС.

Наразі підприємства, які раніше встановили сонячні станції, повертаються за накопичувачами. За даними учасників ринку, власники СЕС потужністю 200–400 кВт встановлюють батареї ємністю 215–600 кВт·год, щоб покривати до 80% власного споживання.

Повертаються інвестиційні проєкти, де електроенергію виробляють для продажу на ринку. Їх стимулює зростання цін на ринку «на добу наперед» — у середньому до 3,8–4,8 грн/кВт·год у 2026 році. Власна генерація стала складовою довгострокової стратегії енергозабезпечення бізнесу.