КіберНЕбезпека. Які хакерські атаки стали зброєю у війні та як їм протистояти

Підготовка росіян до війни у кіберпросторі почалася ще восени 2021 року. Саме тоді у Раді національної безпеки України побачили активізацію від ворожих хакерів. А перші дії, спрямовані на підготовку до повномасштабного вторгнення, були 13-14 січня. Тоді ворог вперше атакував 22 організації, більшість з яких належали до державного сектору.

Ці перші масові атаки стали навчанням не лише для ворога, але й для українських фахівців. Національний координаційний центр кібербезпеки (НКЦП) при РНБО тоді розробив систему спільного реагування всіх стейкхолдерів, налагодив співпрацю з партнерами тощо. А повноцінна серія кібератак чекала Україну вже напередодні повномасштабного вторгнення.

Після цих атак до української групи реагування приєдналися волонтери з приватного сектору — після 24-го лютого їхня кількість сягнула 600 осіб. За словами Сергія Прокопенка, це стало однією з причин, чому відбувся перелом. З 26-го лютого українські кібервійська змогли піти у контрнаступ, через що захищатися у кіберпросторі довелося вже росії.

Так, уже на початку березня масовані кібератаки пішли на спад. Росіяни змінили фокус: почали точково вражати регіональні компанії, місцеві органи влади, ресурси з евакуації людей тощо. Тут окрім кіберволонтерів долучилися до боротьби міжнародні партнери, запрацювала і кібердипломатія. До лав ІТ-армії призвали найкращих фахівців з кібербезпеки в України.

Утім, під постійним тиском і досі залишаються підприємства з секторів телекому, фінансів, атомної енергетики, ЗМІ тощо.

Арсенал хакерської зброї ворог підбирав досить ретельно. Кілька місяців до нападу росіяни вивчали ІТ-системи не лише державних органів, а й інших своїх потенційних жертв. Під кожну задачу обирали окремий набір технік та технологій.

Тож, найчастіше ворог застосовує наступні види кібератак:

• Defacement — атака, під час якої хакери зазвичай спотворюють головну сторінку вебсайту, замінюючи її на оголошення про злам ресурсу. Оригінальний вміст сайту можуть заблокувати або видалити.
• Disk wipe та Data Destruction — безповоротне знищення даних на електронних носіях, дисках тощо.
• Exfiltration — викрадення, несанкціоноване видалення чи переміщення будь-яких даних із пристрою.
• Network Denial of Service або DoS атака — хакерські дії, спрямовані на вимкнення сервісу, програмного забезпечення чи мережі, що робить їх недоступними для призначених користувачів. Наприклад, зловмисники можуть атакувати сайт для евакуації або один з державних сервісів.
• Firmware Corruption — вид атаки, під час якої зловмисники можуть маніпулювати, перезаписувати або пошкоджувати вбудоване програмне забезпечення, щоб заборонити використання системи або пристроїв.
• Compromise Infrastructure and Valid Accounts — зловмисники потрапляють в ІТ-системи жертви через слабкі місця в інфраструктурі компанії або через скомпрометовані облікові записи співробітників.
• Фішинг або англ. Fishing «риболовля» — атака, яка має на меті отримати цінну інформацію від людей шляхом розсилки шахрайських повідомлень. Наприклад, фішинг заохочує співробітників добровільно поділитися даними для доступу в корпоративні акаунти.
• Supply chain attack — атака на ланцюг постачання, за якої хакери використовують довірчі відносини між організацією-жертвою та її постачальниками, партнерами або ж слабкі сторони зовнішнього програмного забезпечення.

Проте як хакери не зупиняються у пошуку вразливостей, так і розробники сервісів в сфері інформаційної безпеки не втрачають пильності. Сьогодні на українському ринку доступні рішення від провідних світових виробників рішень Fortinet, Barracuda і Commvault. Комплекс рішень для кіберзахисту від цих розобників надає своїм бізнес-клієнтам Київстар.

Одна з найбільших небезпек на кіберфронті, з якою стикаються великі компанії та державні підприємства зараз, пов’язана з Supply chain-атаками, тобто атаками на партнерів або підрядників, які мають доступи до внутрішніх ІТ-систем організації-замовника.

Тож, як працює Supply chain-атака? Велика компанія-замовник зазвичай має більше ресурсів, щоб залишатися стабільною навіть під час війни. Натомість компанія-підрядник є маленькою, а отже будь-яка зміна (міграція співробітників, військові дії тощо) дуже впливають на бізнес-процеси. На практиці, співробітники можуть банально не вийти з ІТ-мережі клієнта, якщо їхню роботу перериває сирена і працівник ховається у бомбосховищі. Або ж у штаті компанії проходять зміни через мобілізацію до лав ЗСУ. У цих та багатьох інших ситуаціях контроль над процедурами послаблюється, чим і користуються зловмисники, отримуючи легітимний доступ до мережі компанії-замовника.

Ось кілька порад, як протидіяти Supply chain-атакам:

1. Підвищити вимоги до захисту підрядних організацій.
2. Контролювати проходження ними незалежного аудиту з кібербезпеки.
3. Шукати можливості надавати підрядникам сервіси для гарантування кіберзахисту.

Найпоширенішою таргетованою атакою на кіберфронті у російсько-українській війні залишається Distributed Denial of Service attack (DDos). Хакери спрямовують на обрану ІТ-систему велику кількість запитів, які перевищують її пропускну здатність, через що вона може частково або повністю вийти з ладу.

Наприклад, постійним DDos-атакам з боку російських та білоруських хакерів протистоїть Національна енергетична компанія «Укренерго». Її головне завдання це стабільність енергетичної системи України, а тому не дивно, що саме вона стала однією з головних мішеней для кібератак.

Російські атаки націлені й на українські медіа, які часто до початку повномасштабної війни не мали серйозного захисту інформації та систем від кіберзагроз. DDos стали найбільш розповсюдженими й тут, адже саме вони дозволяють перекрити доступ читачам до актуальної інформації, атакувавши сайт видання.

З такими DDos-атаками постійно стикається бізнес/медіа бюро Ekonomika+. Ворог детально вивчав ресурс перед повномасштабним вторгненням, знав внутрішню історію запитів та обладнання, яким користувалася компанія.

Щоб протистояти DDos-атакам Ekonomika+ вжила такі кроки:

1. Зменшення та локалізація атак за допомогою доступних та умовно безкоштовних засобів для кіберзахисту.
2. Максимальне обмеження доступу до внутрішніх редакційних систем.
3. Прогнозування атак за допомогою доступних інформаційних джерел, наприклад, ворожих Telegram-каналів.

Сьогодні захиститися від DDos українські організації можуть, зокрема, завдяки комплексному рішенню від Київстар — AntiDDos. Цей інструмент забезпечує багаторівневий захист даних та всієї IT-інфраструктури компанії від відомих і невідомих атак. AntiDDos-захист моніторить структуру трафіку, і щойно система виявляє відхилення, він автоматично переспрямовується на очищення й тільки після цього потрапляє до клієнта.