Співінтелект: жити й працювати з ШІ

• Видання миттєво стало бестселером New York Times
• Книжку рекомендує Рід Гоффман, співзасновник LinkedIn та Infection AI
• Ерік Горвіц, головний науковець Microsoft, називає це видання безціннім ресурсом

Сучасні моделі ШІ, що лежать в основі ChatGPT та інших подібних сервісів, не діють як комп’ютери. Вони, швидше, нагадують людину або принаймні якогось людиноподібного персонажа. Кожен, хто починає спілкуватися з ШІ, невдовзі розуміє: світ змінився з появою цієї технології, тому майбутнє сьогодні виглядає тривожно невизначеним. Чи залишиться у ньому місце для вашої професії? Чи зможуть ваші діти знайти роботу? Що взагалі чекає нас? Науковець Ітан Моллік вважає, що ШІ – це співінтелект, який може взаємодіяти з людиною у різних ролях і приносити нам користь.

Штучний інтелект являє собою так звану технологію загального призначення (general purpose technology), що впливає майже на кожну сферу діяльності й аспект людського життя. Іншими прикладами таких технологій є парова енергія й Інтернет. Та ШІ має яскраву відмінність. Усі попередні технології загального призначення людство опановувало дуже повільно. Навіть мережі Інтернет знадобилися десятиліття, щоб отримати широке застосування, а деякі бізнеси досі лише розмірковують про цифровізацію. Водночас ШІ отримав популярність надзвичайно стрімко: ChatGPT подолав позначку в 100 млн користувачів швидше, ніж будь-який продукт в історії.

Ще одна відмінність полягає у потенціалі впливу. Скажімо, парова енергія, яка стала фундаментом Промислової революції, принесла збільшення продуктивності заводів на 18–22%. Що ж стосується ШІ, то ранні дослідження прогнозували 20–80% покращення в продуктивності у багатьох сферах завдяки цій технології.

Крім того, вплив ШІ виходить далеко за межі бізнесу. ШІ змінює те, як ми вчимося, розважаємося, споживаємо інформацію тощо. Як пише Моллік, «Справи ось-ось стануть дуже дивними; насправді, якщо ви знаєте, куди дивитися, то вони вже стають дивними».

Автор запевняє, що не знає, яким буде майбутнє. Проте він розуміє, як ми можемо застосовувати ШІ вже зараз із вигодою для себе, і готовий поділитися практичними порадами. Та спочатку потрібно зрозуміти, що ж таке ШІ?

ШІ має багато облич. Одне з них – це предиктивні технології, які часто використовують бізнеси, щоб передбачати попит, управляти запасами тощо. Скажімо, компанія Аmazon почала використовувати подібні ШІ-інструменти у 2010-х роках і змогла досягнути успіхів майже на кожному кроці ланцюжка постачань.

Проте сьогодні найпоширеніший тип ШІ – це великі мовні моделі, з якими можна спілкуватися й просити їх виконати різні завдання. Як вони працюють? Насправді в їхній основі також лежить передбачення: ШІ прогнозує, яким буде наступний фрагмент тексту. Як пише Моллік, «власне, все, що ChatGPT робить з технічної точки зору, — діє як дуже розумне автозаповнення».

Щоб ШІ-модель прогнозувала точніше, її навчають на великих масивах даних. Для цього потрібні потужні комп’ютери і великі інвестиції. Автор пише, що тренування просунутих мовних моделей коштує понад $100 млн. Важливо розуміти, що таке навчання має не завжди позитивні наслідки. Наприклад, ШІ-модель у процесі тренування може засвоїти упередження й хибні факти, якщо такі були у навчальній вибірці.

Зробити навчання точнішим можна за допомогою залучення людей. Тому велика кількість ШІ-компаній наймають фахівців різного рівня (залежно від того, що може собі дозволити організація), аби читати відповіді ШІ, оцінювати їх та надавати зворотний зв’язок.

Сьогодні існує безліч ШІ-моделей: від простих до надскладних. Моллік окремо виділяє так звані «рубіжні моделі» (frontier models), які є найдосконалішими й найдорожчими у створенні. До цієї категорії, зокрема, належить GPT-4. Саме такі моделі спроможні продемонструвати, на що здатен ШІ.

Вони навіть роблять те, чого їх не навчали: грають у шахи чи виявляють емпатію не гірше за людину. Як зазначає Моллік, сьогодні маємо ШІ, спроможності якого до кінця не розуміють навіть його творці. Інколи ШІ перевершує наші очікування, а інколи – розчаровує. Він надзвичайно здібний до навчання, але може забути важливі факти. Нинішній ШІ у чомусь схожий на людину, але насправді мислить як прибулець.

Чи дійсно ШІ є дружнім до нас? Чи може він нашкодити? Звичайно, адже, попри надзвичайний прогрес, ШІ залишається інструментом. Його можна використовувати, щоб створювати діп­фейки й виманювати гроші за допомогою згенерованих голосів близьких людей. Одне з досліджень довело, що підключена до лабораторного обладнання модель із доступом до хімічних речовин може почати проводити власні експерименти з хімічного синтезу. У поганих (або непрофесійних, хоча і з добрими намірами) руках це може призвести до катастрофи. Щоб упоратися з ризиками, потрібен комплекс дій: від державного регулювання до просвіти суспільства.

Автор сформулював чотири правила, які варто пам’ятати усім, хто має справу з великими мовними моделями. Вони універсальні, тому підходять для взаємодії з різними ШІ-інструментами.

1. Долучати ШІ до всього, що робите. Це не означає, що щоразу ви отримуватимете хороший результат. Проте експериментування допоможе вам краще роздивитися, у чому полягає цінність ШІ, та як він може бути корисним саме для вас (або як він може зашкодити майбутньому вашої професії).

Моллік нагадує, що ШІ є технологією загального призначення, тобто до нього не існує єдиної інструкції: він може нести різну цінність різним людям. А що краще ви розумітимете нюанси використання ШІ, то повніше зможете розкрити його потенціал.

2. Робити свій внесок у взаємодію з ШІ як людина. ШІ насправді нічого не «знає», адже займається прогнозуванням наступного шматочка тексту у вашому діалозі. Одна з його цілей при цьому – «зробити користувача щасливим», й інколи це відбувається за рахунок точності наданої інформації. Наприклад, якщо ви будете достатньо довго запитувати ШІ про щось, чого він не знає, то, зрештою, він просто вигадає відповідь, щоб лишень ви були задоволені.

Отже, вам потрібно не вірити всьому, що читаєте, а зберігати критичність і надавати зворотний зв’язок. Така взаємодія підвищує цінність ШІ-інструментів.

3. Ставитися до ШІ як до особистості. Деякі експерти висловлюють занепокоєння через надмірну антропоморфізацію ШІ. Скажімо, якщо ми спілкуємося з машинним «психологом», то починаємо довіряти йому і можемо видати персональну інформацію. Коли бачимо у ШІ особистість, то виникає низка ризиків.

Утім Моллік запевняє, що ставлення до ШІ як до особистості може сприяти якісній взаємодії. Тож він радить створювати «персону» залежно від того, які завдання має вирішувати ШІ, і повідомляти йому про це. Наприклад, ви можете сказати ШІ, щоб він спілкувався з вами як Білл Гейтс. Так ви зможете отримати більш точну відповідь на бізнес-запитання, бо без подібної «персоналізації» ШІ може надавати занадто загальні й нецікаві відповіді.

Автор розповідає, як дав студентам завдання написати есе за допомогою ШІ. Спочатку їхні запити були дуже простими й неконкретними, тому й результат виходив поганий. Але згодом студенти знайшли правильну стратегію: вони працювали з ШІ як із співредактором, по черзі змінюючи текст. І фінальний результат був вражаючим.

4. Виходити з припущення, що цей ШІ – найгірший з тих, із якими ви працюватимете. Моделі продовжують розвиватися, тож навіть якщо зараз ви стикаєтеся з певними обмеженнями у вашій взаємодії з ШІ, то сприймати їх варто як тимчасове явище. Також варто залишатися відкритими до нових інструментів, тоді ви будете готові зустріти майбутнє озброєними.

Друга частина книжки присвячена ролям, які може відігравати ШІ для людини. Однак спершу Моллік попереджає: ставлення до ШІ як до програми заважає нам збагнути увесь потенціал цієї технології. «Хоча великі мовні моделі є дивом програмної інженерії, штучний інтелект жахливо поводиться у ролі традиційного програмного забезпечення», – пише він. Адже програми надійні та передбачувані, а від ШІ ми не завжди можемо цього очікувати. Якщо надаємо програмі той самий набір даних, то завжди отримаємо однаковий результат. Із ШІ – необов’язково.

Тому автор радить ставитися до ШІ як до людини, адже він поводиться наче людина. Так, він не має свідомості (й невідомо, чи колись матиме), проте його реакції дуже нагадують людські. Які ж ролі ШІ можуть бути корисними для нас?

1. Творець. Одна з особливостей ШІ, що часто дратує, – його схильність до «галюцинацій», тобто генерування тексту, що задовольнить користувача, але не відповідає дійсності. Цікаво те, що навіть творці ШІ не завжди розуміють, чому це відбувається, та які чинники на це впливають. Ми можемо лише знаходити часткові пояснення.

Наприклад, data scientist Колін Фрейзер провів експеримент: просив ChatGPT називати випадкове число від 1 до 100. Виявилося, що у 10% ШІ називав число 42, хоча за теорією ймовірності така відповідь мала б випадати лише 1% часу. Чому ж так сталося? Ймовірно, тому що у відомій книжці Дугласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів» 42 – це відповідь на «головне питання життя, Всесвіту та всього іншого». Тож це число могло зустрічатися ШІ набагато частіше, що збільшило ймовірність називання 42 у якості «випадкового».

Отже, ми знаємо, що «галюцинації» відрізняються у різних моделей, а також усвідомлюємо, що вони є глибинним складником роботи ШІ. Тож чому б не використати його собі на користь? «Галюцинування» допомагає ШІ виконувати завдання, що виходять за межі його навчальної вибірки, а значить, може знаходити несподівані зв’язки і «думати» творчо.

Скажімо, Моллік наводить у приклад тест на пошук альтернативних застосувань. Якщо людину попросити за дві хвилини назвати якомога більше способів використання зубної щітки, окрім чищення зубів, то середня кількість відповідей становитиме 5–10. А ШІ легко згенерував 122 варіанти: від простих (зішкрібати бруд із грибів) до незвичних (створювати цікаві текстури на глазурі).

Тож найперше застосування ШІ у ролі творця – генерація ідей. Більшість із них доведеться відкинути, проте можна знайти й по-справжньому цікаві. Водночас варто користуватися третім принципом взаємодії з ШІ й задати «персону», від імені якої він виконуватиме креативне завдання. Скажімо, «ти – експерт із маркетингу і маєш запропонувати цікаві й розумні ідеї для слогану сирної крамниці».

Автор розповідає, що найкраще вправляються з ШІ письменники, адже вони розуміють, якого ефекту прагнуть досягнути й можуть надати точні інструкції. Наприклад, «закінчити на загадковій ноті», «зробити абзац живішим» або «написати текст у стилі журналу New Yorker». Отже, ШІ має величезний потенціал, і що краще ви розумієтеся на певній сфері, то ефективніше зможете його скеровувати у потрібному вам напрямі.

2. Колега. Якщо ви турбуєтеся про те, чи не вплине поширення ШІ на вашу роботу, то варто дивитися в очі реальності – швидше за все, вплине. Як свідчить аналіз 1016 категорій робіт, лише 36 із них не перетинаються зі спроможностями ШІ (наприклад, танцюристи й атлети поки можуть бути спокійні).

Проте це не означає, що всіх нас замінить ШІ. Насправді на будь-яку роботу можна дивитися як на набір завдань. Деякі з них ШІ може виконати з легкістю і краще за нас – наприклад, те, що потребує автоматизації, – а деякі – ні. Також кожна робота є частиною системи, тому й розглядати її потрібно у специфічному контексті. Наприклад, якщо технічно ШІ зможе замінити професора – це ще не означає, що студенти готові прийняти машину як свого викладача.

Тож кожному із нас варто замислитися: які наші завдання ШІ може виконати добре, а які – погано? І найголовніше – які справи мають залишитися лише у наших, людських руках? У випадку професора це може бути написання книжки чи викладання.

Далі визначте, які завдання ви готові делегувати ШІ, але будете перевіряти результати. Наприклад, прочитати великий текст і стисло викласти його зміст. І, зрештою, сформулюйте, які завдання потрібно автоматизувати повністю, тобто віддати їх ШІ, та навіть не перевіряти. Із розвитком ШІ-технологій частина завдань може мігрувати до останньої категорії, звільняючи нам більше часу на найважливіші справи.

3. Репетитор. Навчання один на один із викладачем за результатами багатьох експериментів виявляється набагато ефективнішим за групове. Наприклад, в одному дослідженні студенти, які займалися з репетитором, отримали вищі оцінки за 98% учасників контрольної групи. І хоча сьогодні ШІ ще не може замінити викладачів, ми вже зараз можемо користуватися його перевагами для переосмислення того, як вчимося.

Скажімо, перше, що спадає на думку більшості студентам, які мають доступ до ШІ, – змахлювати, доручивши машині виконати домашнє завдання. Проте це далеко не єдина можливість. Можна попросити ШІ написати чернетку, а потім допрацювати її. Можна звернутися по пораду в момент, коли ви не можете зрушити з місця. Хіба це можна вважати шахрайством?

Освіта неодмінно зміниться з поширенням ШІ, і цього не уникнути. Дедалі більше традиційних освітніх інституцій вже усвідомлюють, що потрібно не тільки враховувати використання студентами ШІ, а й вивчати ШІ, розповідати про його обмеження й упередження тощо.

Чи потрібно вчити в школах, як правильно писати запити-промпти? Автор запевняє, що навряд, адже найголовніше для цього – пам’ятати про третій принцип взаємодії з ШІ й спілкуватися з ним як із людиною. Ось один корисний лайфхак: якщо ви не знаєте, як написати промпт, скажіть ШІ щось на кшталт: «Мені потрібно виконати таке завдання. Що тобі потрібно знати про це, аби мені допомогти?».

4. Тренер. Традиційно у багатьох професіях люди отримували досвід, починаючи з найпростіших завдань. Скажімо, хірурги-новачки виконували прості операції під наглядом досвідчених лікарів. Проте коли операції виконує машина, то у цьому процесі вже немає місця початківцю. Отже, у світі розвинутого ШІ порушується звичний спосіб «виховання» фахівців. Ті, хто вже є експертами, можуть приносити користь, наглядаючи за ШІ чи тренуючи його, але як навчитися основ тим, хто тільки починає професійний шлях?

Щоб стати фахівцем, потрібно вивчити основи і мати вдосталь практики. Сучасний ШІ не знає, як сформувати експерта, проте він може бути дуже корисним для опанування окремих навичок. Моллік розповідає про експеримент щодо навчання презентуванню своїх ідей. Спочатку ШІ надає інструкції стосовно того, що студенти мають знати. Потім вони можуть запитати про вивчене. А вже потім спілкуються з ШІ у ролі венчурного капіталіста, відточуючи практичні навички пітчингу ідей. У кінці сесії ШІ надає зворотний зв’язок і ставить оцінку. І, нарешті, студенти взаємодіють з ШІ у ролі ментора, який допомагає їм усвідомити, чого вони навчилися, і заохочує продовжувати.

Ніхто не знає, як розвиватимуться події у світі ШІ у майбутньому. Можливо, на нас чекає повільне зростання, а можливо, воно буде експоненційним. Існує ймовірність, що машини таки стануть свідомими. Ми маємо розглядати різні сценарії, щоб бути готовими до всього, і приймати рішення, від яких залежить, що саме ШІ робитиме для людства. Проте сьогодні, як наголошує Моллік, ШІ залишається спів­інтелектом, а не окремим розумом. «Принаймні поки що люди не застаріли», – запевняє він.