Правила мозку: 12 принципів інтелектуального виживання і процвітання

• Бестселер за версією The New York Times 
• Книга – переможниця онлайн-голосування на сайті digest.kyivstar.net
• Автора тричі визнавали найкращим викладачем року в різних університетах США

Вивченням роботи мозку займаються в основному біологи, психологи та неврологи. Усі інші люди, далекі від цих сфер (зокрема бізнесмени), знають про роботу мозку дуже мало. Ба більше, здебільшого вони перебувають у полоні всіляких міфів та помилок. Джон Медіна вирішив у доступній формі розповісти управлінцям про основні напрацювання у сфері дослідження людського розуму. Він сформулював 12 ключових принципів роботи мозку.

Нам здається, що ми дуже багато чого розуміємо в механізмі роботи мозку, але це не зовсім так. Наприклад, дослідники довели, що для нашого мозку неприродно, коли ми сидимо вісім годин поспіль за столом. З погляду еволюції мозок розвивався безпосередньо у процесі праці та ходьби. Причому він абсолютно нормально сприймає те, що ми щодня проходимо щонайменше дванадцять миль. Він, як і раніше, вимагає цього навантаження, особливо зараз, коли виросло вже кілька поколінь, що ведуть сидячий спосіб життя.

Вам коли-небудь хотілося подрімати після обіду? Це цілком природно, оскільки мозку справді необхідний короткий сон у середині дня. Такий відпочинок може суттєво підвищити продуктивність нашої роботи. Дослідження показали, що 26-хвилинний денний сон, наприклад, підвищує ефективність роботи пілотів NASA на 34%.

Усі сучасні дослідження роботи мозку можна звести до двох тверджень. Перше: якщо створювати середовище для навчання, що максимально перешкоджає ефективній роботі мозку, то вийде щось на зразок сучасних класних кімнат. Друге: якщо проєктувати несприятливе для мозку робоче бізнес-середовище, вийде подоба сучасного офісу. Вихід один: позбавтеся подібної організації приміщень і почніть із чистого аркуша.

ТРЕНУВАННЯ ПОЛІПШУЮТЬ РОЗУМ

Вчені провели експеримент: відібрали групу закоренілих домосідів та виміряли їхні розумові здібності. Потім почали займатися з ними фізичними вправами і за деякий час знову провели тести. Результат показав, що якщо малорухливих домосідів залучати до постійних занять аеробікою, всі види їхніх розумових здібностей поліпшуються. Точніше, повертаються до параметрів нормальної активної людини. Позитивні результати почали спостерігатися після чотирьох місяців занять.

Те саме вчені проробили з групою школярів: їм запропонували 30-хвилинні пробіжки по 2-3 рази на тиждень. Після 12 тижнів їхні розумові здібності значно покращали. Ба більше, коли програма була зупинена, через деякий час результати тестів знизилися до попереднього рівня.

Вчені встановили пряму залежність між тренуваннями та розумовими здібностями. Але тут є застереження: необхідно підібрати індивідуальний рівень навантаження, оскільки надмірні фізичні тренування можуть призвести до негативних наслідків у роботі мозку.

Зв’язок між тренуваннями та мозковою активністю пояснюється такими міркуваннями: вправи посилюють приплив крові до мозку, що у свою чергу приносить більше глюкози, необхідної для вироблення енергії та кисню, який зв’язує токсини. Цей процес стимулює також викид білка, який утримує нейронні зв’язки. Заняття аеробікою щонайменше двох разів на тиждень наполовину знижує ризик виникнення недоумства та на 60 % – хвороби Альцгеймера. Доведено, що регулярні фізичні вправи покращують здатність вирішувати завдання, розвивають гнучкість мислення і навіть пам’ять.

Які ідеї пропонує доктор Медіна? Що як вчитися не за партою, а на біговій доріжці, яка рухається зі швидкістю 1-2 милі на годину? Подібні інновації він пропонує і для проведення робочих нарад і нарад директорів. Менеджери можуть спілкуватися на ходу та робити записи в блокнотах, що лежать на спеціальному столику бігової доріжки. Сам автор зізнається, що вже давно встановив у своєму офісі таку доріжку. Навіть віце-президент компанії «Боїнг» стверджує, що бігова доріжка в офісі допомагає «очищати» розум і фокусуватися на головному.

МОЗОК ЛЮДИНИ ТЕЖ ЕВОЛЮЦІОНУВАВ

Є два способи впоратися з агресивним зовнішнім середовищем: ставати або сильнішим, або розумнішим. Людина вибрала другий шлях. Неймовірно, що такий фізично слабкий вид зміг стати домінуючим на планеті, не нарощуючи м’язи, а виробляючи нові нейрони в мозку. Головний висновок із написаного вище полягає в тому, що в наш мозок закладено програму виживання.

Людина змогла пройти довгий еволюційний шлях, пристосовуючись до нових умов і тим самим удосконалюючи свій мозок. Його розвиток пройшов три основні стадії. Перша – рептильний мозок. Це найдавніша частина нашого мозку, яка відповідає за безумовні рефлекси, дихання, серцебиття, сон, пробудження. Друга стадія – лімбічний мозок. Він властивий ссавцям і відповідає за все, що пов’язане з виживанням: боротьбу, харчування, розмноження, вміння уникати переслідувачів. Третя стадія – мислячий мозок (неокортекс), чи кора мозку, яка є притаманною тільки людині і становить приблизно 80 % усієї маси мозкової речовини. Вона відповідає за обробку інформації, отриманої від усіх органів чуття. Завдяки їй ми можемо мислити, ухвалювати рішення, займатися творчістю, розмовляти і взагалі бути людиною.

Саме завдяки розвитку кори головного мозку людина зробила ривок в еволюції і змогла пристосуватися до середовища проживання. Примітно, що близько 99,99% всіх видів живих організмів, які існували на Землі, вже вимерли. Людина ж продовжує жити та розвивати свій мозок.

МОЗОК КОЖНОЇ ЛЮДИНИ МАЄ ІНДИВІДУАЛЬНІ РИСИ 

У 2000 році вчений Ерік Кандел отримав Нобелівську премію за те, що довів: коли люди чогось навчаються, нейрони та нейронні зв’язки в їхньому мозку змінюються. Він продемонстрував, що навіть, здавалося б, неважлива інформація, яка потрапляє в мозок, спричиняє структурну перебудову нейронів. Мозок весь час чогось навчається і, відповідно, постійно фізично змінюється. Він працює як м’яз. Що більше ми вправляємось, то більше він розвивається. Усе, чим ми займаємося в житті, впливає на наш мозок.

Також доведено, що структура нейронних зв’язків залежить від культури та довкілля людини. Але найцікавіше, що та сама діяльність по-різному структурує мозок різних людей. Це при тому, що в нашому мозку налічуються мільярди нейронів, а ланцюжків з-поміж них – ще більше. Найдрібніша деталь може викликати зміну зв’язків та структур.

Це відкриття дозволяє по-новому подивитися на процеси роботи та навчання. Наприклад, система шкільної освіти жорстко прив’язана до віку учнів. Вона вимагає, щоб у певному віці вони засвоювали певний обсяг знань. Але такий підхід не враховує природи мозку. У різних людей одного віку мозок може бути структурований абсолютно по-різному, а це впливає на їхні інтелектуальні здібності.

Систему потрібно змінювати у напрямку індивідуалізації освітнього процесу, зменшувати число учнів у класі тощо. Такий підхід може бути корисним і в бізнесі. Якщо не заганяти всіх під загальні стандарти, а застосовувати індивідуальний підхід «теорії розуму», ми можемо зненацька виявити у своїй компанії «неперевершеного баскетболіста, якого змушують грати у бейсбол».

• Як інтегрувати фізичні вправи у робочий час?
• Чи можна приділити більше уваги питанням «жайворонків», «сов» та короткого денного сну?
• Скільки втрачає ваша компанія через стреси працівників на роботі?

МИ НЕ ЗАПАМ’ЯТОВУЄМО ТЕ, ЩО НАС НЕ ЦІКАВИТЬ

Вчені відкрили багато факторів, які впливають на увагу. Чотири з них мають найбільший практичний потенціал: емоції, сенс, мультизадачність та часові рамки.

• Емоції. Коли мозок вловлює емоційно забарвлену подію, починає вироблятися дофамін. Оскільки цей гормон чудово допомагає пам’яті в обробці інформації, мозок отримує сильний сигнал: «Запам’ятай це». Ось чому емоційні ефекти дуже корисно використовувати вчителям, батькам і керівникам.
• Сенс. Наш мозок влаштований так, що ми часто запам’ятовуємо лише суть явищ, пропускаючи деталі. Це потрібно максимально використати. Наприклад, щоб запам’ятати великий обсяг інформації, не варто намагатися визубрити всі деталі. Важливо сконцентруватися на значенні, постаратися знайти загальні закономірності, ув’язати всі деталі в логічну систему.
• Мультизадачність –  це міф. За своєю природою мозок здатний послідовно фокусуватися у певний час лише на одному занятті. Звичайно, не йдеться про елементарну мультизадачність, адже ми можемо одночасно ходити і розмовляти, а мозок може контролювати серцебиття під час читання. Йдеться про здатність мозку концентрувати увагу.
• Тимчасові рамки. Мозок потребує перерв. Ми не можемо сприймати інформацію безперервно. Найчастіше цим правилом нехтують викладачі, керівники, продавці. Вони намагаються дати співрозмовнику якнайбільше інформації, забуваючи, що мозок може концентрувати увагу лише протягом 10 хвилин. Потім він вимагає паузи та «перезавантаження».

ПОВТОРЮЙ, ЩОБ ЗАПАМ’ЯТАТИ

Пам’ять дуже важлива для людини. Вона дозволяє усвідомлювати себе і навколишній світ. Короткострокова пам’ять відповідає за щоденну діяльність. Процес її роботи з інформацією ділиться на чотири етапи: кодування, зберігання, вилучення та забування. Причому якість запам’ятовування залежить від перших секунд обробки інформації, тобто її кодування.

Вчені встановили, що покращують кодування та, власне, запам’ятовування три фактори: фокус на значенні та розумінні інформації, прив’язка до персонального досвіду людини та відповідний контекст. Говорячи про застосування цього правила у реальному житті, Джон Медіна наводить приклад. На дверях одного взуттєвого магазину, куди він постійно заходив у дитинстві, було три ручки. Розташовувалися вони на різній висоті: одна – у самому верху, друга – у самому низу, а третя – посередині. Логіка проста - ручки були розраховані на покупців, що різні за силою, зростом та віком.

Подібним чином і якість кодування інформації в мозку залежить від кількості «ручок на дверях» нової інформації. Що краще ми зможемо пояснити значення, що більше життєвих прикладів наведемо і що яскравішим буде контекст, то краще ми запам’ятаємо інформацію. Ба більше, то краще ми зможемо донести її до наших учнів чи підлеглих.

ПАМ’ЯТАЙ, ЩОБ ПОВТОРИТИ

Більшість отриманої інформації випаровується з пам’яті в перші хвилини її сприйняття. Інформація, яка зберігається, спочатку перебуває у крихкому стані, але згодом зміцнюється. Такою є природа довгострокової пам’яті – вона формується за рахунок постійної взаємодії між гіпокампом і корою головного мозку. У певний момент гіпокамп обриває цей зв’язок, після чого інформація закріплюється у корі вже надовго. Щоб довгострокова пам’ять була надійнішою, нову інформацію слід засвоювати поступово та повторювати її з певними інтервалами.

За твердженням Медини, ефективність уроків у школі суттєво підвищиться, якщо їх розділити на 25-хвилинні модулі, які циклічно повторюються протягом дня. Наприклад, урок А триває 25 хвилин, повторюється через 90 хвилин, потім ще через 90 хвилин. Весь розклад уроків має бути складений за таким принципом.

У бізнесі Медіна пропонує створювати партнерські програми між компаніями та університетами. Їхня мета – повторне отримання диплома на робочому місці. Така співпраця допоможе зблизити дослідників та бізнесменів-практиків. Компанії отримають співробітників, які мають передові знання у своїй галузі, а викладачі та студенти університетів – новітні практичні знання про бізнес. На думку автора, такі програми мають стати настільки популярними, щоб найдосвідченіші професіонали стали їх відвідувати і вчитися пліч-о-пліч з молодими фахівцями.

• Висипатися вночі і створювати умови для короткого денного сну.
• Уникати мультизадачності.
• Постаратися створити протягом робочого дня періоди, коли вас не відривають від роботи.
• Систематично, але помірно, займатися фізичними вправами.

СПИ МІЦНО, ДУМАЙ ЕФЕКТИВНО

Мозок ніколи не спить. Коли людина спить, мозок продовжує активну діяльність. Легіони нейронів посилають команди один одному, постійно змінюючи структуру мозку. Незважаючи на це, сон людині життєво необхідний. На безлічі прикладів Медіна доводить значення сну та його вплив на психічний, фізичний та емоційний стан людини.

Щодо сну доктор Медіна формулює два важливі твердження: люди діляться на «жайворонків» та «сов»; всі без винятку потребують короткого денного сні. Відповідно до цих тверджень автор висловлює кілька ідей для практичного застосування.

По-перше, в освіті та бізнесі було б непогано враховувати хронотипи людей і створювати групи «жайворонків» та «сов». Дуже важливо, щоб вчителі та учні відповідали один одному за хронотипом. Можна значно підвищити ефективність роботи співробітників, якщо розділяти їх за цими категоріями і давати можливість працювати у різний час доби.

По-друге, короткий денний сон теж хороший спосіб підвищити ефективність роботи, що було доведено співробітниками NASA. Нехтування цією потребою організму може призвести до тяжких наслідків. Статистика свідчить, що більшість дорожніх пригод трапляються в середині дня – саме в той час, коли наш організм хоче подрімати.

СТРЕС ЗАВАЖАЄ МОЗКУ ВЧИТИСЯ

Стрес – це захисна реакція на агресивне зовнішнє середовище. Наш організм миттєво відповідає на зовнішній подразник, пульс частішає, тиск підвищується, ми відчуваємо великий приплив енергії. Це відбувається завдяки дії відомого гормону – адреналіну. Природою передбачено, щоб стрес допомагав нам швидко вирішити проблему – наприклад, втекти від шаблезубого тигра.

Стрес, який не припиняється тривалий час (постійний тиск на роботі, негаразди в сім’ї, конфлікти в школі), — протиприродний для організму стан. Постійна наявність у крові адреналіну може призвести до негативних наслідків. Наведені Медіною дані показують, що хронічний стрес може провокувати серцеві напади, ослаблення імунітету, депресії, зниження здатності вчитися та запам’ятовувати. Таке ментальне навантаження дуже дорого обходиться економіці. Аналітики підрахували, що компанії США щороку втрачають близько $200-300 млрд через стрес співробітників.

СТИМУЛЮЙТЕ БІЛЬШЕ ОРГАНІВ ЧУТТЯ

У процесі еволюції наші органи чуття навчилися тісно співпрацювати один з одним. Наприклад, зір впливає на слух, і навпаки. Це означає, що найкращий спосіб навчання – одночасна стимуляція кількох органів чуття. Ми сприймаємо інформацію через органи чуття, які переводять її в електронні сигнали. Наприклад, одні йдуть від зору, інші – від нюху. Потім вони прямують у різні ділянки мозку.

Щоб згадати конкретну ситуацію, ми маємо кілька способів – ми можемо використовувати знайомі запахи, звуки, картинки, оскільки ту чи іншу ситуацію запам’ятовуємо цілісно. Запах має величезний потенціал для реконструкції спогадів. Це з тим, що сигнали нюху обходять гіпокамп і безпосередньо потрапляють у ділянки мозку, відповідальні емоції.

ЗІР – НАЙПОТУЖНІШИЙ З УСІХ ЧУТТІВ

Професійні сомельє дуже чітко розрізняють смак білого та червоного вин. За роки роботи їхня пам’ять накопичує довгі списки відтінків смаку та запаху різних вин, причому властивості червоних та білих ніколи не перетинаються. Вчені провели експеримент – запропонували 54 сомельє оцінити біле вино, зафарбувавши його заздалегідь у червоний колір за допомогою реагенту без смаку. Усі сомельє ідентифікували невідоме вино як червоне. Експеримент довів, що ми більше орієнтуємось на те, що бачимо. Зір домінує з усіх органів чуттів і споживає половину енергії, виділеної ними.

Також слід пам’ятати, що ми бачимо лише те, що нам говорить мозок. Картинка, яку змальовує наш зір, не є стовідсотковим відображенням реальності. Зважаючи на значення зору для мозку, Медіна стверджує, що ми вчимося і запам’ятовуємо набагато більшою мірою за допомогою картинки, ніж через усне або письмове мовлення. Тому він настійно рекомендує вчителям та керівникам використовувати у своїй практиці більше візуальних образів.

ЧОЛОВІЧИЙ І ЖІНОЧИЙ МОЗОК НЕ ОДНАКОВІ

У чому полягає основні відмінності мозку чоловіків і жінок? По-перше, ми по-різному дивимося на речі та ситуації, які відбуваються. Чоловіки більше зосереджуються на суті, а жінки – на деталях. Медіна описує основні біохімічні процеси у мозку представників обох статей і чітко показує відмінності. Наприклад, жінки схильні запам’ятовувати емоційно забарвлені деталі: різкі слова, дату першого побачення, першого поцілунку, спільну подорож. Чоловіки часто цього не пам’ятають. І це не їхня провина – просто вони фокусуються на загальній картині та суті того, що відбувається.

По-друге, щодо словесної комунікації, то тут жінки набагато успішніші. Вони краще виконують завдання на словесну пам’ять, швидкість та складність мови. Це пов’язано з тим, що жінки при розмові використовують обидві півкулі, а чоловіки – лише одну.

По-третє, у побудові відносин обидві статі дотримуються різних підходів. Під відносинами мається на увазі широкий спектр взаємодії людей — від робочих зв’язків та дружби до створення сім’ї. Ці моделі добре ілюструються таким прикладом. Два хлопчики грають у м’яч. Один із них каже: «Я зможу підкинути м’яч до самого даху!» І це робить. Другий вистачає м’яч і відповідає: «Ах, так? А я зможу підкинути його до неба!» І кидає вище. Перший кидає ще вище, і цей процес може тривати нескінченно. А як у цю гру грають дівчата? Одна каже: «Я підкину м’яч аж до даху!» І справді кидає. Друга відповідає: «Я теж зможу!» І теж підкидає м’яч до даху. Після чого весело базікають про те, як чудово, що вони обидві можуть кидати м’яч так високо. Так само відбувається і при спілкуванні з підлеглими – чоловіки схильніші віддавати накази: «Зроби це!» А жінки прагнуть більш м’якої форми: «Давай зробимо це!».

Практична користь прикладів, наведених автором, лежить на поверхні – ми могли б отримувати більше радості та користі один від одного, якби звертали увагу на відмінності в роботі мозку обох статей. Потрібно не намагатися звинуватити, змінити когось чи довести, хто краще, а створювати сприятливі умови для ефективного використання цих відмінностей.

МИ ВСІ ВІД ПРИРОДИ – ДУЖЕ ДОБРІ ДОСЛІДНИКИ

Коли люди спустилися з дерев і почали жити на землі, вони не казали: «Господи, дай нам книги, прочитай нам лекцію, постав раду директорів, щоб ми навчилися виживати в нових умовах». Виживання залежить не від попередньої теоретичної підготовки та планування, а від хаотичного, інтерактивного процесу збирання інформації. Одним з найважливіших людських якостей є здатність вчитися за допомогою безлічі ідей, що самокоректуються.

Медіна доводить, що в нашому мозку протягом усього життя зберігаються гнучкі ділянки, які здатні навчатися та створювати нові нейрони.

Як приклад найкращого використання цієї властивості мозку автор наводить систему навчання у медичних навчальних закладах. Теоретичні знання мають бути перевірені на практиці – на цьому побудовано модель медичної освіти. Вона складається з трьох важливих компонентів: лекції викладачів, практика у клініці та робота у дослідницьких лабораторіях. Такий досвід може бути спроєктований на інші навчальні заклади та компанії.

І, нарешті, найвизначнішою властивістю мозку, яку лікар Медіна не може довести, але вірить у нього всім серцем, є допитливість. Головне — не втратити її протягом усього життя.

1. Представники сфери бізнесу недостатньо співпрацюють із вченими у галузі вивчення мозку.
2. Знаючи принципи та основні правила роботи мозку, можна значно підвищити ефективність бізнесу.
3. Люди різняться за різними параметрами роботи мозку: ставлення до сну, сприйняття емоцій, стиль взаємодії, робота пам’яті.
4. Всі наші почуття та світогляд – продукт діяльності мозку, а не реальність як така.
5. Мозок влаштований таким чином, щоб постійно вчитися та розвиватися, досліджувати нове та пояснювати невідоме. Не треба йому заважати.