Пора між собакою і вовком. Ризики, інтуїція, біологія бумів і банкруцтв

• Одна з шести найкращих книжок 2012 року за версією The Financial Times. 
• Книжка увійшла до топ-12 за 2012 рік за версією CNBC
• Автор – відомий нейробіолог, у минулому – успішний трейдер на Волл-стріт

Книжка змушує задуматися над тим, як інвестори та управлінці ухвалюють рішення в ситуаціях підвищеного ризику. Коутс досліджував переважно роботу трейдерів, та його висновки пролили світло на фізіологію процесу ухвалення важливих рішень у різних критичних ситуаціях – від спортивних змагань до військових дій. Автор допомагає читачеві зрозуміти: щоб ухвалювати ризикові рішення цивілізовано, не слід намагатися досягти стану контролю розуму над тілом. Необхідно змусити розум і тіло працювати разом.

Коли людина йде на великий ризик, вона починає краще відчувати своє тіло. Це стосується, наприклад, водія, що додає газ на «серпантині», альпініста, який продовжує дертися по стрімкому підйому навіть під час наближення снігової бурі, або ж солдата, який просувається пустельною територією в пошуках ворога. Усі вони ризикують своїм здоров’ям, а часом і життям. Це загострює внутрішні реакції організму, які підказують: «Бий чи біжи!».

Коли люди дивляться спортивні бої чи змагання, вони занурюються в атмосферу ризику та внутрішньо переживають те, що відбувається. Виявляється, сильні форми фізіологічних реакцій зазнають і трейдери під час ухвалення ризикованих фінансових рішень. Оскільки гроші відіграють важливу роль у житті сучасної людини, прийняття ризикованого фінансового рішення може запустити складну систему біохімічних реакцій в організмі. З біологічної точки зору ухвалення фінансового ризику дуже схоже на зустріч у лісі з ведмедем.

Твердження про зв’язок фізіології з прийняттям ризикованих фінансових рішень на перший погляд виглядає дивним. Адже ми звикли розглядати оцінку ризику як суто інтелектуальну вправу, яка передбачає обчислення прибутковості активів та ймовірностей оптимального розміщення капіталу. Сучасна нейробіологія та фізіологія довели, що в ухваленні ризикованого рішення бере участь наша нервова система. Активізуються електричні та хімічні реакції, і в мозок надходить інформація, яка підказує те чи інше рішення. Причому іноді реакції трейдерів зашкалюють, провокуючи надмірний песимізм чи оптимізм економіки.

Дослідження біологічної сторони роботи на фінансових ринках автор розпочав ще у 1990-х, коли він був трейдером з деривативів на Волл-стріт. Це були незабутні часи «доткомівських бульбашок». Бізнесмени стали свідками безпрецедентного зростання технологічних компаній у 1998-2000 рр., коли високотехнологічний індекс Nasdaq злетів з 1500 до 4500. Фундаментальні показники жодним чином не відповідали такому зростанню.

Багато аналітиків не витримували і ставили на падіння ринку. А він усе зростав і зростав. Про таку ситуацію ще в 1930-х говорив економіст Джон Мейнард Кейнс: «Ринки можуть залишатися ірраціональними довше, ніж інвестори – платоспроможними». Але у 2001-2002 рр. індекс Nasdaq повернувся до рівня 1500, впавши на голови інвесторів.

Про що тоді думали люди, інвестуючи свої гроші в оманливі ідеї? Наприклад, у компанію, яка обіцяла безкоштовну доставку товарів протягом години – як на Манхеттен у Нью-Йорку, так і до інших міст США? Чи замислювалися вони взагалі? Може, вони оперували категоріями теорії ігор: «Я знаю, що це «бульбашка». Я знаю, що її роздувають. Я тільки увійду до неї, поки вона росте, а потім швидко вискочу, доки всі інші ще не почали виходити».

Поспілкувавшись із людьми, які піддалися безрозсудним ідеям та інвестували у всілякі нові технологічні інтернет-компанії, Коутс зробив висновок: їхні аргументи дуже слабо піддавалися логіці. Можливо, ними керувала жадібність? Коли починається зростання на ринку «мильних бульбашок», ціни збільшуються, а інвесторів охоплює ейфорія та відчуття власної всемогутності. Вони почуваються новими супергероями.

В епоху «доткомів» люди справді стали іншими. Змінилася поведінка не лише «вуличних» трейдерів, а й професійних інвесторів із Волл-стріт. Вони самовпевнено робили ставки на активи, які постійно зростали,  і забували про ризики. У наявності були всі симптоми манії. Кажуть, подібного стану зазнають політики, які допалися до влади. Вони відчувають потужну силу, починають зневажать інших, не помічають дрібних деталей. Їхні дії стають небезпечними для оточуючих, а для держави таке лідерство загрожує незворотними наслідками.

• Як посилити комунікацію між тілом та розумом?
• Як варто враховувати вплив гормонів на ухвалення управлінських рішень у вашій компанії?
• Які тренування можуть допомогти вам розвинути інтуїцію?

Виявляється, відчуття зростання ринку продиктоване не логікою, а біохімічними процесами в організмі. Трейдери знаходяться наче під впливом сильних наркотиків і швидко перетворюються на зовсім інших людей. Вперше припущення про те, що організм трейдера виробляє наркотик, який супроводжує маніакальну поведінку людини, було висловлено психіатром з університету Мічигану Рандольфом Несе на засіданні Нью-Йоркської академії наук у 1999 році.

Що провокує таке перезбудження на фізіологічному рівні? Можливо, гормони? Вони відіграють центральну роль у функціонуванні нашого організму: підтримують кров’яний тиск, температуру тіла, рівень глюкози та певний хімічний баланс, що дозволяє нам почуватися комфортно. Ендокринна система, як і інші системи організму людини, діє на підсвідомому рівні. Гормони підказують нам, що треба з’їсти, щоби відновити баланс, визначають наші відчуття. Але як вони впливають на мислення та поведінку?

Стероїдні гормони — найважливіша група гормонів, що визначають нашу поведінку. Це статеві гормони тестостерон та естроген, а також кортизол, відповідальні за реакції на стрес. Лише у 1990-х вчені почали розуміти, що стероїдні гормони за допомогою рецепторів практично у всіх клітинах організму людини впливають на процеси мислення та поведінки. Але навіщо мозок довіряє стероїдним гормонам керувати тілом та розумом? Виявляється, вони служать для координації всіх органів. Стародавні греки вірили, що у найважливіші моменти життя їх відвідують боги, але, на жаль, це лише дія наших гормонів.

Особливо важливим є тестостерон, який відповідає за підготовку організму до ризикованих ситуацій. Коли двоє самців готуються до бою за самку, у них різко зростає рівень тестостерону – біохімічного «сміливця», що допомагає крові переносити більше кисню, що дає внутрішню самовпевненість і готовність йти на ризик. Після першої перемоги рівень тестостерону ще більше зростає, а з ним – і впевненість у собі. Відчуття ризику слабшає та переростає у стан безтурботності, що підвищує ймовірність загибелі. Таке явище часто називають ефектом переможця.

Такий самий ефект спостерігається в поведінці трейдерів на фондових ринках, коли індекси стрімко злітають вгору. Вони заробляють гроші, рівень тестостерону різко підстрибує. Зростає і азарт, трейдери стають самовпевненими, втрачають пильність, наражаючи себе на величезний ризик, і, нарешті, втрачають усе в момент, коли «бульбашка» лопається.

Стає зрозумілим, чому жінки менш схильні до впливу ринкових «бульбашок». Справа в тому, що рівень тестостерону у них у крові в 5-10 разів нижчий, ніж у чоловіків.

Яка ж речовина викликає ірраціональний песимізм? Це гормон кортизолу. Він працює в парі з адреналіном, що діє лише 2-3 хвилини. Наприклад, коли в лісі ви почули шарудіння і розумієте, що це може бути небезпечний звір, адреналін підвищується і ви стаєте чутливішими. А коли небезпека минула, рівень адреналіну швидко падає. Якщо небезпека супроводжує вас тривалий час, вашими діями починає керувати кортизол. Таким чином, ми можемо стверджувати, що тестостерон провокує «ефект переможця», підвищуючи толерантність до ризику інвесторів, та сприяє зародженню «бульбашки». І навпаки, кортизол перетворює інвесторів на панікерів, які швидко продають усі активи, посилюючи кризу, і тим самим наближають момент, коли «бульбашка» лусне. Розуміючи цю схему, можна передбачити зміну настроїв інвесторів та їхній вплив на динаміку бізнес-циклів. Зважаючи на вплив гормонів на настрій гравців на фондових ринках, можна будувати свої стратегії інвестування.

• Прислухатися до організму після прийняття ризикованих рішень.
• Збільшити частку зрілих людей командах, які ухвалюють ризиковані рішення.
• Вивчати дослідження людської природи задля кращого розуміння процесу прийняття рішень.

Думка про те, що неможливо розділяти тіло і розум людини, висловлював ще Аристотель – філософ, який зробив величезний внесок у вивчення фізіології людини. Концепція єдності тіла та розуму призводить до створення нового світогляду, допомагає краще зрозуміти себе та своє життя.

Наше тіло постійно обмінюється з мозком величезною кількістю інформації. Ми вважаємо, що воно забезпечує мозок даними, які той обробляє і дає вказівки до виконання, ніби це ляльковий майстер керує своїми ляльками. Але виявляється, що насправді ці дані до мозку надходять із «підказками» – іноді пошепки, а іноді й криком. Останні наукові дослідження еволюції показали, що суттєвим проривом у розвитку людства став розвиток систем контролю, які синхронізують дії мозку та тіла.

Чому тварини не займаються спортом? Чому в одних живих істот є мозок, а в інших – ні? Може, нам мозок теж не потрібен? Адже він поглинає понад 20 % усієї енергії, яка використовується нашим організмом. Фахівці з еволюційної біології стверджують, що своїм розвитком людина завдячує руху. Іншими словами, якщо ми не хочемо рухатися, то мозок нам справді не потрібен. Щоб розібратися у роботі мозку, ми повинні зрозуміти наші рухи. Наш мозок розвивався, щоб краще координувати рухи та зв’язок розуму з тілом.

Усвідомлений контроль над м’язами тіла (уміння освоювати нові рухи, виготовляти знаряддя праці, метати спис, їздити на коні) з часом привів людину до вміння читати, писати, філософствувати, доводити математичні твердження. Дуже давньою і важливою частиною мозку є мозочок. Його порівнюють із додатковим швидкісним елементом нашої оперативної пам’яті. Мозочок дає збій, коли людина сп’яніла. Хоча координація у неї порушена, вона все ще може рухатися. Виходить, що мозочок людини – це вдосконалена операційна система.

Процес вибору – це процес, до якого залучено весь організм. Наприклад, наші думки змінюють вираз нашого обличчя тощо. Коли ми бачимо падіння фондових індексів, це провокує фізіологічну реакцію. Ми настільки звикли до реакцій нашого організму на зовнішні подразники, що їх ігноруємо. Але сприймаємо інформацію не як комп’ютер – ми відчуваємо її фізично. На цій людській якості побудовано всю індустрію розваг.

Коли ми отримуємо інформацію з ринку, починаємо відчувати її нутром: піднімається тиск, підвищується рівень цукру, з’являються незрозумілі болі в животі і т. п. Наше тіло готується до відповіді на подразник. І робить воно це швидше, ніж наш мозок. Дослідження мозку живих організмів показали, що еволюція людини супроводжувалася удосконаленням її нервової системи та розвитком діалогу між тілом і мозком. Завдання мозку полягає в тому, щоб забезпечувати безперервність цього діалогу.

Вчені довели, що візуальну інформацію людина обробляє як низку послідовних фотографій, а не як відеозйомку оточення. Ба більше, ця інформація надходить у спотвореному вигляді. Цей процес нагадує телевізійні новини, які в процесі виробництва фільтрують, інтерпретують у певному світлі, щоб вони сприймалися легше, а іноді й спотворюють. Більше уваги при цьому приділяється рухливим об’єктам, місцезнаходження яких ми можемо передбачити. Нейробіологи проводять різноманітні експерименти, щоб зрозуміти тонкощі процесу обробки сигналів у нашому організмі. Наприклад, людям показують на моніторі велике синє коло, всередині якого знаходиться миготливий жовтий. Потім синє коло разом із жовтим починають обертати. І виявляється, що люди бачать рух тільки синього кола, а от жовте залишається таким, що лише блимає позаду синього. Це пояснюється тим, що наш мозок обробляє інформацію про рухливий об’єкт таким чином, щоб передбачити його наступне місцезнаходження. Оскільки жовте коло блимало, то мозок вже не міг впоратися із завданням.

Коли події відбуваються в радіусі не більше 10 м від нас, наша реакція на звук набагато швидша, ніж на світло, хоча начебто має бути навпаки. Справа в тому, що на обробку звукових та світлових сигналів мозку потрібен різний час. Коли нам потрібні швидкі реакції на те, що відбувається, він відключає свідому обробку сигналів, покладаючись на рефлекси та автоматичну поведінку. Вчені виявили ще один цікавий феномен, який вони назвали «інтуїтивним зором». Під час Першої світової війни солдати, що осліпли після кульових поранень у вічі, «бачили» м’яч, який пролітав біля них. Пізніше була відкрита примітивна частина людського мозку, яка обробляє світловий сигнал, не розрізняючи його кольори та форми, тобто сприймає його ніби через задимлені окуляри. Ця частина мозку діє на підсвідомому рівні, допомагаючи нам швидко реагувати на об’єкти, що рухаються.

Працівники фондових ринків розповідають величезну кількість історій про успішних трейдерів, які приймали рішення, покладаючись виключно на свої внутрішні відчуття: кашель, свербіж, мороз по шкірі тощо. Наприклад, Джордж Сорос ухвалював інвестиційні рішення, прислухаючись до своєї спини. Якщо вона нестерпно боліла, він мав це за поганий знак: із портфелем його фонду якийсь негаразд. Чуття виявляється реальним помічником при ухваленні раціональних рішень. Але чи можемо ми довіряти нашим внутрішнім відчуттям? Чи слід прислухатися до внутрішнього голосу та інтуїції?

Наші внутрішні відчуття є реакцією на низку величезної кількості інформації. І тому наш організм залишається найпросунутішим «чорним ящиком», коли-небудь створеним у цьому світі.

Автор ставить запитання: «Як тестувати претендентів при підборі персоналу в трейдингову компанію? Чи можна поряд з інтерв’ю, психометричними тестами, визначенням толерантності до ризику тестувати трейдерів та наявність чуття? Чи потрібно моніторити інтуїцію трейдерів у критичних ситуаціях?

Сьогодні є прилади, що вимірюють пульс, частоту серцебиття, дихальний цикл, реакцію шкіри. Співробітники журналу The Economist провели дослідження, які підтвердили пряму залежність між рівнем тестостерону та результатом денних торгів трейдерів. З цього випливав прямий висновок: якщо ранковий рівень тестостерону у трейдера нижчий за норму, то його в цей день не слід допускати до торгів на біржі.

Схожа практика давно існує у світі спорту. Тренд моніторингу організму в реальному часі постійно посилюється. За допомогою нанотехнологій, контактних лінз та комп’ютера можна безперервно спостерігати за рівнем холестерину, натрію та глюкози у наших сльозах. Науковці пропонують нові типи зубних щіток, за допомогою яких можна моніторити стан здоров’я людини. Фізіологічне тестування на рівень гормонів могло б підвищити ефективність ухвалення ризикованих фінансових рішень. Але, виявляється, інтуїція – не просто подарунок долі, а й результат багаторічного досвіду. Чуття — це вміння розпізнавати патерни, типові ситуації. Так діють шахові гросмейстери, яким доводиться пам’ятати десятки тисяч комбінацій. Аналізуючи поточну ситуацію, вони подумки прораховують безліч прикладів, знаходять схожий і ухвалюють рішення. Тобто інтуїція – це ніщо інше, як уміння розпізнавати ситуації.

Чуття можна розвивати в схожих ситуаціях, де результат видно відразу після дії. Але чи стосується це фондових ринків? Практика стверджує, що так. У середньому міра Шарпа (оцінка ефективності управління портфелем акцій) на ринку дорівнює 0,4, але деякі хедж-фонди підвищують цей результат до 1. Їм просто щастить чи успіх приходить із досвідом? Дослідження показують, що майстерності можна навчитися – із досвідом крива Шарпа зростає у багатьох трейдерів. Інші знаходять собі інше застосування.

Питання не в тому, чи варто довіряти своїй інтуїції. Питання в іншому – як натренувати себе так, щоб згодом можна було їй довіряти. Коли при вирішенні проблеми ми згадуємо схожі ситуації, але не знаходимо відповіді, її підказує нам наше чуття. Потрібно навчитися використовувати комунікаційний сигнал між тілом та мозком для ухвалення управлінських рішень.

Фінансові кризи відбуваються дедалі частіше, досягаючи загрозливих для світової економіки масштабів. Така нестійкість глобальної фінансової системи супроводжується рекордно низькими відсотковими ставками, дерегулюванням фінансового сектора, низькими маржинальними витратами на трейдинг, відсутністю координації між фінансовими центрами світу, а також усуненням пріоритетів інвесторів із довгострокового інвестування на короткострокові прибутки.

На ринках сплески оптимізму чергуються із хвилями песимізму. Біологічні реакції трейдерів посилюють бізнес-цикли, які провокують надмірний рівень гормонів у крові інвесторів.

Чи можуть центральні банки впоратися з біохімією інвесторів, які ухвалюють ризиковані фінансові рішення? На жаль, інструментарій банкірів поки що не настільки різноманітний, щоб боротися з ірраціональною поведінкою та фінансовими «бульбашками». Можливо, розуміння фізіології інвесторів, зміни рівня гормонів залежно від стану ринків допоможе банкірам краще зрозуміти динаміку бізнес-циклів та розробити стратегію своєчасного «здування» фінансових «бульбашок».

Появу фінансових «бульбашок» провокують молоді чоловіки з високим рівнем тестостерону. Жінки та літні чоловіки значно менше піддаються впливу зростаючих фондових ринків. Чоловіки зрілого віку, які пережили кілька фінансових криз, здатні проаналізувати безліч альтернативних сценаріїв розвитку ринку. У жінок інша природа, інша реакція на стрес, та й тригери стресу зовсім інші. Жінка не страждає від програшу у конкурентній боротьбі, її більше турбують соціальні та сімейні стосунки. Гормони жінок спокійніше реагують на ризик втрати грошей.

То чому б не брати жінок у трейдери, якщо вони такі стійкі до падінь та зростання ринків? Проблема в тому, що їм не подобається біржове середовище, вони менш толерантні до ризику, ніж чоловіки. Жінки менш самовпевнені, менше торгують. Автор не радить формувати виключно жіночі трейдингові команди, але для кращого балансу азарту та стриманості можна збільшити частку жінок та чоловіків зрілого віку серед трейдерів.

Тільки сьогодні, використовуючи наукові відкриття в галузі нейробіології та фізіології, ми відкриваємо для себе єдність розуму та тіла, про яку говорив ще Аристотель. Дотримуючись його настанов, автор радить економістам співпрацювати з психіатрами, епідеміологами, вивчати глобальні тренди захворювань, біохімію та фізіологію. Знання фізіології людини покращить наше розуміння економічних та фінансових відносин у суспільстві. А розуміння власних біологічних сигналів дозволить нам ухвалювати рішення ефективніше.

Головною своєю турботою Лі Куан Ю вважав необхідність забезпечити кожному громадянинові його частку у багатстві країни та перспективи в майбутньому. Він хотів, щоб мешканці Сінгапуру були власниками, а не отримувачами субсидій. Це зрушення в мисленні було вирішено здійснити за допомогою домоволодінь.

Прем’єр-міністр бачив різницю між багатоквартирними будинками жалюгідного стану з низькою орендною платою та гарним житлом, яке належало приватним домовласникам. Він був переконаний, що якщо кожна сім’я матиме житло, то ситуація в країні стабілізується. Іншим важливим мотивом було виховання у громадянах почуття відповідальності за свої будинки, особливо це стосувалося військових. Адже солдат із особливою запопадливістю захищає не просто країну, а власний будинок.

Уряд вирішив збільшити щомісячний внесок кожного громадянина до Пенсійного фонду, тим самим отримавши кошти для надання людям житла. За допомогою цих фінансів і кредитів було створено спеціальну програму, у рамках якої кожен сінгапурець за часткової допомоги держави міг купити собі житло. Пізніше, 1989 року, уряд розпочав великомасштабну реконструкцію старих будинків, повністю оновивши колись сірі непривабливі райони. Люди покривали лише 10 % витрат, а держава — решту. Згодом ці будинки стали не просто красивішими — квартири в них суттєво зросли в ціні.

Лі Куан Ю зауважив, що після цих реформ у разі виникнення вуличних заворушень люди не так завзято приєднувалися до натовпу, не били вітрини і не спалювали автомобілі. Вони стали господарями своїх квартир та вулиць.

Принцип спрацював: слід перерозподіляти суспільні блага не шляхом субсидованого споживання, а шляхом накопичення власності. Так, близько 5 % громадян довелося продати нерухомість. Але 95 % навчилися бути господарями своєї долі, а не чекати на щомісячні подачки з державного бюджету.

Інтуїція

Внутрішні відчуття, чи інтуїція, є реакцією організму на купу раніше отриманої інформації та здатність розпізнати ситуацію. Розвинена інтуїція дозволяє швидко ухвалювати рішення на основі пам’яті про схожі ситуації.

Нервова система

Нервова система людини бере участь у процесі ухваленні ризикованих рішень. У дуже ризикованих ситуаціях ми діємо ірраціонально, не зважаючи на логічні докази. Іноді ці дії можуть бути навіть небезпечними для оточуючих.

Гормони

На процеси мислення та поведінки людини впливають стероїдні гормони. Тестостерон відповідає за підготовленість людини до ризику. Що більше тестостерону, то вищий стан безтурботності. Кортизол впливає на рівень песимізму. Його підвищення може зробити людину панікером.

1. Прийняття фінансового ризику з біологічної точки зору дуже схоже на зустріч у лісі з ведмедем. Сміливе рішення у бізнесі запускає в організмі складний ланцюг біохімічних реакцій.
2. На ухвалення ризикованих рішень впливають гормони: тестостерон, естроген та кортизол. Нещодавні дослідження вказали на пряму залежність між рівнем тестостерону та результатами денних торгів трейдерів.
3. Розуміння фізіології інвесторів допоможе краще зрозуміти динаміку бізнес-циклів та розробити стратегію своєчасного «здуття» фінансових «бульбашок».
4. Сьогодні, використовуючи наукові відкриття, ми пізнаємо єдність тіла та розуму. Економісти починають співпрацювати з дослідниками людського організму.
5. Розуміння біологічних сигналів власного організму дозволить нам прийняти рішення ефективніше.