Чому ШІ-асистенти називаються віртуальними: відповідаємо на питання наших читачів

Віртуальні асистенти на базі штучного інтелекту — це цифрові помічники, які допомагають бізнесу у щоденних завданнях: консультують клієнтів на сайті, знаходять потрібну інформацію, створюють персоналізовані рекламні повідомлення, аналізують відгуки, стежать за трендами й підтримують працівників у повсякденній роботі.

ШІ-асистента можна інтегрувати у внутрішні системи компанії або налаштувати для зовнішньої взаємодії з клієнтами. У будь-якому випадку, його завдання — зменшити навантаження на команду, автоматизувати рутинні процеси, покращити якість сервісу та бути доступним 24/7.

Такі рішення вже активно використовуються в електронній комерції, фінансовій сфері, освітніх проєктах і сервісних компаніях. Проте важливо зазначити, що віртуальні ШІ-асистенти — це лише один з напрямів розвитку технологій.

Паралельно з ними з’являються інші підходи. Наприклад, мельбурнська компанія Cortical Labs створила перший у світі комерційний біологічний комп’ютер, який працює з використанням клітин мозку. А в IBM Research уже роками розробляють нейроморфні системи — апаратні рішення, що імітують роботу мозку на фізичному рівні.

Через зростання енергетичних витрат, яких потребує сучасний штучний інтелект, науковці все частіше звертають увагу на найефективніший комп’ютер природи — людський мозок. Дослідники з IBM Research розробляють нейроморфні обчислювальні системи — апаратні рішення, що імітують принципи роботи мозку.

Йдеться не про створення повної копії мозку з «штучними нейронами», а про побудову комп’ютерної архітектури, що наслідує енергоефективність та адаптивність нейронних мереж, які характерні для біологічних систем. Завдяки цьому нейроморфні процесори можуть стати основою нової генерації ШІ — особливо для автономних пристроїв, віртуальних асистентів і роботів, які працюють на «межі» мережі (edge computing).

Що таке нейроморфні обчислення?

Слово нейроморфний буквально означає «той, що має форму або властивості мозку». На практиці це — чипи та алгоритми, які або фізично відтворюють динаміку синапсів і нейронів, або концептуально наслідують те, як мозок обробляє і зберігає інформацію. Прикладом є чипи з пам’яттю на кристалі (in-memory computing), де обчислення і збереження даних відбуваються поруч — як у мозку, що не розділяє ці функції на окремі блоки, на відміну від традиційних процесорів.

Це дає змогу уникнути вузького місця фон Неймана — класичної архітектурної проблеми, коли дані постійно переміщуються між пам’яттю і процесором, витрачаючи ресурси.

Мозкоподібні чипи IBM

IBM уже розробила декілька прототипів нейроморфних процесорів:

• Hermes — це чип, який накопичує інформацію для роботи ШІ в особливому матеріалі, схожому на скло. Під дією струму воно змінює свої властивості, подібно до того, як працюють зв’язки між нейронами в мозку. Такий підхід дає змогу створювати «аналогові синапси» — елементи, які передають інформацію схожим на природний спосіб.

• NorthPole — це спеціальний комп’ютерний чип, який працює подібно до того, як працює мозок, хоча й не повторює його точну будову. Завдяки такому підходу він може дуже швидко обробляти штучний інтелект. У тестах він перевершив найближчого конкурента майже в 47 разів.

Хоча аналогові чипи поки здатні лише на інференс (обробку запитів), дослідники працюють над вдосконаленням матеріалів, зокрема RRAM (резистивна пам’ять), що може допомогти навчанню ШІ моделей прямо на чипі — аналогічно до того, як ми навчаємось у реальному житті.

Переваги для віртуальних асистентів

Нейроморфні чипи особливо підходять для периферійних застосунків (edge AI): смартфонів, автономних роботів, камер відеонагляду та, звісно, віртуальних асистентів. Їхні головні переваги:

• Швидкий інференс без хмари — обробка запитів на пристрої без передачі в інтернет.
• Низьке енергоспоживання — критично для мобільних і вбудованих систем.
• Компактність і ефективність — можлива реалізація у пристроях, де класичні процесори не справляються.

Нейроморфні чипи та біологічні комп’ютери можуть суттєво змінити спосіб, яким ми взаємодіємо з віртуальними асистентами та ШІ-системами загалом.

У червні 2025 року австралійський стартап Cortical Labs представив перший у світі комерційний біологічний комп’ютер — CL1, що працює на нейронах, вирощених з клітин мозку. Його було презентовано на виставці Mobile World Congress у Барселоні. Розробники вважають, що така технологія здатна докорінно змінити підходи до штучного інтелекту, зокрема у сфері віртуальних асистентів і робототехніки.

CL1 використовує лабораторно вирощені нейрони, розміщені на кремнієвому чипі. Вони здатні надсилати й приймати електричні сигнали. Система інтегрується з власною операційною системою біологічного інтелекту — biOS, яка допомагає запускати код через нейрони для виконання обчислювальних завдань.

Комп’ютер оснащений системою життєзабезпечення, що контролює температуру, газове середовище та очищення відходів — усе, аби підтримувати життєздатність клітин.

CL1 також доступний у форматі хмарної платформи «Wetware-as-a-Service», що дає віддалений доступ до біологічних обчислень. Завдяки здатності нейронів навчатися та адаптуватися, такі системи можуть виконувати складні завдання ефективніше та з меншими енерговитратами, ніж традиційні кремнієві комп’ютери.

У попередній версії біологічного комп’ютера було використано 800 000 людських та мишачих нейронів. Вони змогли навчитися грати у класичну гру Pong і демонстрували базові реакції у симульованому ігровому середовищі.

Хоча етичні питання щодо свідомості та емоцій у біокомп’ютерах залишаються відкритими, компанія заявляє про наявність внутрішніх запобіжників, але деталі не розкриває. На сайті Cortical Labs стверджується, що нейрон є самопрограмованим, майже безмежно гнучким і результатом чотирьох мільярдів років еволюції.

«Наша технологія поєднує біологію з традиційною інформатикою для створення ідеальної системи машинного навчання. На відміну від класичного ШІ, наші нейронні системи потребують мінімум енергії й навчальних даних», — зазначають розробники.

Вартість одного пристрою CL1 становить близько $35 000. Крім того, до кінця 2025 року компанія планує запуск хмарної інфраструктури з кластерів зі 120 біологічних комп’ютерів.

А як ви ставитесь до того, що віртуальних асистентів у майбутньому можуть замінити біологічні або «мозкоподібні» комп’ютери? Це прогрес чи вже занадто? Чекаємо на вас у коментарях.