Хто є хто: як можна класифікувати підприємства і навіщо це робити

Підприємство — це такий суб’єкт господарювання, який створюється для того, щоб задовольняти потреби людей. Це може бути як велика корпорація, так і маленька майстерня, що виготовляє продукцію вручну. 

Втім, підприємства — це не просто бізнеси, які заробляють гроші. Вони є основою для економічного зростання країни, створення нових робочих місць і підтримки фінансової стабільності. Наприклад, великі корпорації та маленькі стартапи разом формують ВВП країни й забезпечують її розвиток. 

Підприємства також дуже важливі для податків, які йдуть в бюджет. Чим більше успішних підприємств, тим більше грошей держава отримує, щоб підтримувати соціальні програми, освіту, медицину та інші сфери.

Серед основних функцій:

• Пригадуєте фільм «Вовк з Уолл-стріт»? Там показано, як герої створюють бізнес і продають фінансові послуги. Це виробнича функція підприємства — надання послуг чи виготовлення товарів. Головне організувати діяльність так, щоб бізнес приносив дохід.

• Економічна функція підприємства полягає в тому, щоб правильно використовувати ресурси та отримувати прибуток, заробляти гроші та грамотно розподіляти свої витрати. Треба вчитися зберігати капітал для подальшого розвитку та інвестувати.

• Щоб залишатися конкурентоспроможним, підприємство має працювати з новими технологіями та продуктами. Наприклад, у фільмі «Соціальна мережа» команда розробляла Facebook і впроваджувала нові ідеї, щоб бути попереду. Так само кожне підприємство має шукати нові можливості для розвитку, щоб не відстати від конкурентів. Це про інноваційну функцію.

• Не забуваємо про соціальну функцію, тобто необхідно забезпечувати людей робочими місцями та соціальними гарантіями. Це не тільки вигідно для підприємства, але й важливо для економіки загалом. Адже кожен працівник — частина соціальної стабільності країни.

• Куди без екології? Екологічна функція й про збереження природи, й про правильне використання ресурсів, аби зменшити негативний вплив на довкілля. Зараз це тренд.

• Форма власності. Відповідає на питання — «хто господар»? Держава, приватні особи або громада? А ще можна об’єднати сили, щоб разом керувати підприємством. Тож маємо приватні, державні, спільні й навіть змішані варіанти.

Розмір. Тут є мікро-, малі, середні та великі підприємства. Різниця між ними у кількості працівників, доходах та впливу на ринок. Наприклад, мікро — до 10 працівників та річним доходом не більше 2 млн євро, малі — до 50 співробітників та доходом за рік не більше 10 млн євро, середні — до 250 працівників та річним доходом не більше 50 млн євро, великі — понад 250 співробітників та доходом за рік понад 250 млн євро.

Організаційно-правова форма. Тут розмір не головне, а ось форма управління важлива. Чи це одноосібний бізнес, де все вирішує одна людина, чи господарське товариство, де все трохи демократичніше, чи, може, кооператив — коли всі разом визначають, як розподіляти прибуток.

Вид діяльності. Тут вибір досить широкий. Виробництво, торгівля, послуги або наукові розробки — кожен напрямок має свою місію і свою цільову аудиторію. Класифікуються за Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД), що містить числові коди для різних сфер діяльності. Наприклад, сільське господарство (A), добувна промисловість (B), обробна промисловість (C) тощо.

• Територія. Це про те, як далеко можуть піти підприємницькі амбіції. Місцеві підприємства — на рівні району чи міста, національні — на рівні всієї країни, а міжнародні — підкорюють світ.

   

• Мета. Ось це цікаво! Комерційні підприємства призначені для заробітку, а некомерційні можуть працювати, аби допомагати, наприклад, соціальним чи культурним проєктам.

   

• Спеціалізація. Є універсальні підприємства, які охоплюють кілька напрямків, і є спеціалізовані, які зосереджуються тільки на одній сфері діяльності. Тож вибір є — бути багатоцільовим «швейцарським ножем», чи спеціалізуватися на певному інструменті.

Підприємства можна поділити на:

• Державні. Влада тут — держава. Тут усе серйозно і часто не дуже гнучко, бо все залежить від того, що вирішили в уряді. 

• Комунальні. Такі підприємства належать громаді. Не орієнтовані на великий прибуток, бо головне — обслуговувати людей своєї громади (ЖКГ, водоканал тощо).

• Приватні. Це може бути кав’ярня, перукарня або магазин. Тут все належить одному або кільком підприємцям, і вони отримують прибуток від того, що роблять.

• Змішані. Держава + бізнес = щось круте. Може бути спільним проєктом, де держава додає ресурси, а бізнес — технології.

• Колективні. Це про партнерство, коли ви разом, наприклад, з другом володієте бізнесом. Тут працюють всі, а прибуток ділять.

• Іноземні. Великі міжнародні корпорації або маленькі стартапи належать іноземцям, але все відбувається за глобальними стандартами.

• Спільні. Це коли ви об’єднуєтесь з іноземними партнерами. Вони дають капітал і технології, а ви —  доступ до місцевого ринку і знання.

Тут підприємства поділяються на:

• Фізична особа-підприємець (ФОП) — це коли ви працюєте самі, без створення юридичної особи. Перевага — це простота і незалежність у прийнятті рішень.

• Приватне підприємство (ПП) — це підприємство, яке належить одній фізичній або юридичній особі. Тут також проста реєстрація та управління.

• Акціонерне товариство (АТ) — підприємство, де капітал поділений на акції. Є два варіанти: публічне (акції можна купити або продати на біржі) і приватне (акції є лише в обмеженого кола осіб). 

• Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — капітал підприємства поділений на частки. І учасники несуть відповідальність лише в межах своїх внесків. Це одна з найпопулярніших форм для малих і середніх підприємств.

• Командитне товариство (КТ) — тут є дві групи учасників: повні товариші, які несуть необмежену відповідальність і беруть активну участь в управлінні, та вкладники, які ризикують тільки своїми внесками. Така форма дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси.

• Повне товариство (ПТ) — усі учасники активно управляють бізнесом і мають рівні права у прийнятті рішень.

• Кооператив — це добровільне об’єднання фізичних або юридичних осіб для спільного ведення бізнесу. Учасники роблять пайові внески та розподіляють прибуток пропорційно своїм внескам. 

• Державне підприємство (ДП) — підприємство належить державі. Вона управляє ним через уповноважені органи, а всі рішення та діяльність регулюються державними законами.