Євген Пенцак: «Пандемія може допомогти Україні перескочити декілька етапів розвитку»

Євген Пенцак: «Пандемія може допомогти Україні перескочити декілька етапів розвитку», автор Євген Пенцак | Kyivstar Business Hub, зображення №1
ЄВГЕН ПЕНЦАК
Євген Пенцак
Професор фінансів та керівник програми MBAF kmbs
28 Травня 2021
Інтерв'ю

Минув уже рік пандемії, світ навчився жити у нових умовах, тому можна підбивати перші підсумки й аналізувати отримані уроки. Як змінилася економіка за цей час? Які висновки зробили компанії? І що їм потрібно, аби увійти у постпандемічний світ озброєними? Про це ми розпитали Євгена Пенцака, професора фінансів та керівника програми MBAF kmbs. 

Яким є поточний стан світової економіки?

Євген Пенцак: Якщо дивитися на фондові ринки, які представляють компанії з високою капіталізацією, то можна казати про відновлення й зростання. Скажімо, у порівнянні з березнем минулого року індекс NASDAQ зріс на 70%, S&P та DJIA — приблизно на 50%. А 5 квітня можна було спостерігати черговий рекорд усіх індексів.

Втім, судити про стан економіки тільки за показниками фондових ринків некоректно, адже вони враховують лише великий бізнес. Але загалом можна сказати, що світова економіка пристосовується до життя в умовах пандемії. І ми вже розуміємо, що катастрофи не сталося. Так, навіть у США рівень безробіття ще досить високий, але люди й самі не дуже хочуть виходити на роботу. Вони мають певну підтримку від держави й вибирають не ризикувати.

Відновлення стосується не лише багатих країн. Сировинні економіки теж зростатимуть, зокрема й українська. Багато років поспіль вартість агросировини не підвищувалась, але тепер у світову економіку влили стільки коштів, що це не може не позначитися на індустріальних та аграрних компаніях. А якщо в Україні повноцінно відкриється ринок землі, буде прогрес у боротьбі з корупцією, реформуванні судової системи та наведенні порядку на митниці, то можна очікувати на великий приплив іноземних інвестицій.

Чим пояснити зростання фондових ринків?

Є.П.: Нарощування вакцинації, особливо у розвинених країнах, є певним інформаційним сигналом для фондових ринків. Але головною причиною є кошти, які вливалися державами у свої економіки. Це дуже великі суми й чимало країн продовжують вливання грошей: скажімо, нещодавно Байден оголосив про додаткові $3 трлн, що підуть на розвиток інфраструктури.

Крім того, світ побачив, що після переходу великої кількості людей на віддалену роботу не сталося нічого трагічного. Це додатково підкреслило важливість високотехнологічного сектору. Багато хто прогнозував падіння нібито роздутого ІТ-сегмента, але зараз він продовжує стрімко зростати. «Велика п’ятірка» ІТ-компаній (Amazon, Apple, Facebook, Google, Microsoft) показує річне зростання від 50% до 100%. І, судячи з усього, так продовжуватиметься й надалі.

Отже, зростання стосується тільки великих компаній? А як щодо малого та середнього бізнесу?

Є.П.: Дійсно, нинішня ситуація є підтвердженням тренду попередніх років: великі стають дедалі більшими, а на малих та середніх ніхто не звертає уваги.

Ринок можна порівняти з океаном: є крейсери, які будують з використанням високих технологій, а керують ними досвідчені капітани. А є маленькі човники, які намагаються щось виловити у прибережній зоні. Вони не можуть узяти фахову команду, не можуть собі дозволити дорогу навігаційну систему. Човники потрапляють у такий самий шторм, як і крейсери. Навряд чи перші впораються з великою хвилею, а другі переживуть її й попливуть далі.

Саме тому під час пандемії держава має підтримувати малий бізнес. А ті підприємці, які не впораються, після завершення кризи створюватимуть нові компанії. Такою є природа малого бізнесу.

Як пандемія вплине на країни, що розвиваються?

Є.П.: Вона допоможе їм проминути кілька етапів розвитку. Діджиталізація призведе до того, що капітал відтікатиме у країни, де матиме найбільшу віддачу. Отже, у найменш розвинених країнах буде найбільша віддача від впровадження нових технологій. Наприклад, зараз багато зусиль бізнесу (зокрема й українського) спрямовується в Африку. Мова йде й про будівництво підприємств, і про надання освітніх послуг, і багато іншого.

Додатковим плюсом африканських країн для українських компаній є нижчі вимоги щодо якості, сертифікації тощо. Західні аналоги є для Африки занадто дорогими, тому нашим бізнесам легше конкурувати на цих ринках.

Україна теж має шанси на стрибок у розвитку, але проблема в тому, що для великої частини світу ми досі залишаємося периферійною країною з містечковим законодавством. Наприклад, один з моїх бізнес-партнерів працює у сфері міжнародної логістики. Він каже, що їхня компанія навіть не ставить на порядок денний питання про Україну. Забюрократизовані процеси, корупція при перетині кордону — усе це заважає нам стати частиною міжнародних ланцюжків постачання й створення цінності. Нам потрібно відкриватися, ставати гнучкішими, цифровізуватися. Тоді нам буде легше впроваджувати світові стандарти ведення бізнесу та ставати цікавими для великих міжнародних компаній.

Ще один чинник, на який впливає пандемія, — це руйнування ланцюжків постачання. Якщо західним країнам стане складніше отримувати товари з Китаю, то Україна отримає шанс стати «новим Китаєм». Зарплати тут невисокі за західними мірками, тому в Україну можна перенести виробництва, а доставляти товари буде значно ближче.

Як змінюється баланс між сферами бізнесу? Які з них постраждали від пандемії найсильніше?

Є.П.: Сфери, де задіяний фізичний простір, починають відходити на другий план. Люди побачили, що їжу можна легко замовити, а не йти в ресторан. Все, що завгодно, можуть привезти додому, зекономивши тобі час на ходіння магазинами. Чимало компаній, зокрема зі сфери IT, оптимізують офісні площі.

Отже, комерційна нерухомість переживає не найкращі часи. Забудовники вже розуміють це й починають змінювати стратегію: наприклад, перефокусуються на інші типи нерухомості. Найбільшим попитом зараз користуються логістична, транспортна та складська нерухомість, адже ці сфери активно розвиваються.

Також розгортається тренд безпілотних автомобілів. Ймовірно, водіїв буде потрібно дедалі менше, і ці люди повинні будуть перенавчатися.

Які висновки зробили компанії упродовж року пандемії?

Є.П.: По-перше, про необхідність автоматизації. Це зараз світовий тренд: людського ресурсу забагато, і чималу частку можна замінити роботами. Вже не лише виробничі підприємства, а й банки скорочують працівників.

Усе, що можна перевести в цифру, підлягає діджиталізації. А з поширенням блокчейн-технологій верифікація та аудит перестають користуватися попитом. Зрештою, роботу вузькоспеціалізованих фахівців поступово автоматизують. А люди з різностороннім типом мислення, які можуть мислити цілісними системами, залишаться на ринку праці. Без них компаніям не обійтися, бо цьому швидко не навчиш і це не алгоритмізуєш.

По-друге, бізнеси побачили, що працювати віддалено — це дійсно нормальна практика. Моя донька, бізнес-аналітикиня міжнародної компанії, вже рік працює дистанційно. І якість роботи від того не страждає.

Що зараз найважливіше цифровізувати бізнесу?

Є.П.: Раніше, коли ситуація на ринку була спокійною й передбачуваною, компанії не мали великої потреби у бізнес-аналітиці. Яке б рішення вони не прийняли, воно забезпечувало достатню маржинальність. А тепер маржинальність поступово зменшується, і, вірогідно, саме бізнес-аналітика може стати джерелом ухвалення якісних рішень.

Взагалі компанії часто кажуть про те, що хочуть робити бізнес-процеси ефективнішими, але не мають даних за попередні періоди. Будь-яка діджиталізація має починатися зі збору інформації. Потім аналітики мають створити моделі аналізу отриманих даних. Це непроста робота, тому великі компанії формують аналітичні підрозділи для підтримки, обґрунтування, ухвалення рішень за запитами від інших підрозділів. Адже дані не перетворюються на управлінські рішення самі собою, їм потрібен проміжний елемент — модель.

Проблема в тому, що у нас ніколи не було такої культури, нам не вистачає фахівців (втім, як і решті світу). Та пандемія ще раз показала, наскільки це важливо, і дедалі більше компаній починає ухвалювати рішення, базуючись на аналітиці. Вони можуть стосуватися будь-чого: асортименту продукції, відкриття розподільчих центрів, закупівлі обладнання, впровадження інновацій тощо.

Аналітика даних може бути «термометром», який показує динаміку капіталізації бізнесу практично в режимі реального часу. Але для цього потрібно розробляти моделі, які самонавчатимуться й автоматично корегуватимуться у випадку ринкових змін. Коли управлінці приймають рішення інтуїтивно, вони рухаються із заплющеними очима й сильно ризикують. А моделі створюють ґрунт, від якого можна відштовхнутися.

Як пандемія вплинула на комунікацію компаній зі споживачами?

Є.П.: Схоже, що незабаром уся комунікація з клієнтом відбуватиметься через смартфон. Це було трендом і раніше, але пандемія його прискорила. Люди дедалі менше потребуватимуть спілкування «очі в очі», ставатиме менше фізичних магазинів. Натомість компанії починають використовувати віртуальну й доповнену реальність, щоб клієнти могли «приміряти» одяг, косметику тощо.

Які загрози й виклики підсвітила пандемія?

Є.П.: На перший план зараз виходить кібербезпека: захист інформації, захист від вірусів. Що більше бізнес діджиталізуватиметься, то більше ризиків у сфері цифрової безпеки матиме. Відповідно, виникає потреба у залученні консультантів для оцінки ситуації та вибудовування певних захисних бар’єрів залежно від масштабів діяльності компанії. Захиститися на 100% у сучасному світі неможливо, але можна суттєво зменшити ймовірність хакерських атак та витоку даних.

Чи матиме сенс довгострокове планування у світі після пандемії?

Є.П.: Так, але воно стане гнучкішим. Мати план — не означає бачити перед собою прямий шлях. План може враховувати ситуації, коли потрібно обійти перешкоду. Отже, у майбутньому ми так само плануватимемо, але використовуватимемо інші інструменти. Нам потрібно не намагатися передбачати, яким буде майбутнє, а давати собі відповідь на запитання: що я робитиму за будь-якого майбутнього? Як я можу підготуватися до будь-чого?

Як розвивати таку гнучкість?

Є.П.: Перш за все, йдеться про спосіб мислення: самому управлінцю потрібно розвивати цю навичку. По-друге, потрібно використовувати сучасні технології (зокрема аналітику даних), а по-третє, інвестувати у гнучкість. Наприклад, на Заході дуже поширена концепція реальних опціонів (real options), вона інтегрована у програмне забезпечення й використовується для прийняття управлінських рішень. Для України це поки що незнайома територія, і на нас чекає довгий шлях з її освоєння.

Коли пандемія закінчиться — якою, на вашу думку, буде наступна велика загроза для світу?

Є.П.: Напевно, кліматичні зміни. Вони вже досягли таких масштабів, що на них реагують не тільки екоактивісти, а й глобальна фінансова система. Дедалі складніше стає отримати кредит компанії, яка не дбає про довкілля. Бізнеси починають опікуватися своїм ESG-рейтингом (він містить чинники екологічного, соціального, корпоративного управління) та обирати контрагентів, виходячи з цих показників. У довгостроковій перспективі компанії, які не хочуть йти цим шляхом, програють: вони не зможуть залучати інвестиції, і їх виштовхнуть із ринку.

І, звичайно, нікуди не зникає загроза наступних пандемій. Вірусів багато, і зараз ми маємо не найгірший випадок. Тому нам потрібно виробляти спільні правила гри — як жити у світі постійних потенційних вірусних загроз.