Дім Huawei: таємна історія наймогутнішої компанії Китаю

• Видання увійшло до шортлиста премії Найкраща бізнес-книжка року від Financial Times
• Книжка отримала позитивні відгуки у The Wall Street Journal, The Guardian
• Kirkus Reviews назвав книгу «своєчасною, чіткою та спрямованою на виявлення ризиків у галузі ІТ і високих технологій», відзначивши глибокий аналіз і масштабну документальну базу.

Засновник Huawei Technologies Co., Ltd. Жень Чженфей пройшов довгий шлях від керівника маленького бізнесу з телефонних комутаторів до корпоративної легенди, чиї вислови цитують, і чиї рішення впливають на майбутнє світу.  Водночас ставлення до Huawei у США завжди було неоднозначним: дехто  з чиновників навіть називав компанію найбільшою загрозою для американської демократії. У цій книжці Єва Доу детально розповідає про те, чи насправді Huawei – «найуспішніша компанія в сучасній історії Китаю».­­­

Чому Huawei настільки важлива для світу, якщо сам Жень Чженфей називає себе «лише виробником труб за зразком сантехніка»? Річ у тім, що навіть якщо прийняти цю метафору, то очевидно, що цими «трубами» течуть дані, тобто це найцінніша річ у цифрову добу.

Huawei не просто найбільший виробником цих «труб», а й глобальний інноваційний лідер. Ця компанія подавала найбільше патентних заявок у світі; тримала першість у 5G, смартфонах, штучному інтелекті. А ще вона наймала більше працівників, ніж Apple. І все це відбувалося в умовах комунізму. Чи означає це, що комунізм не настільки нежиттєздатний, як звик думати західний світ? Отже, Huawei підривав вірування людей у багатьох країнах. І вже цього достатньо для того, щоб спробувати знайти відповідь на запитання: як цій компанії вдалося досягти такого небаченого масштабу?

Жень Чженфей народився у 1944 році, а вже у 1949-му до влади в Китаї прийшов Мао Цзедун. Батько майбутнього засновника Huawei під час війни підтримував націоналістів, а не комуністів, проте потім почав опікуватися школою й навчати дітей мандаринської мови. Єдина мова мала консолідувати країну під новою владою.

Попри просування батька по службі, сім’я жила в складних умовах і навіть голодувала. Але це не зупиняло Жень Чженфея у навчанні. У 1963 році він вступив до Чунцінського інституту архітектури та інженерії. Усвідомлюючи «неправильне» минуле батька, він був аполітичним, натомість вивчав математику, філософію, а також три іноземні мови. Сам же батько під час Культурної революції в Китаї стикнувся з переслідуванням й навіть думав вкоротити собі віку. Проте він не хотів залишити родині «хмару тягаря». Зрештою, його відправили до трудового табору.

Дивом Жень Чженфею вдалося здобути вищу освіту. Так, у 1968 році він отримав диплом за спеціальністю «Тепло-, газопостачання та вентиляція». Того ж року його направили в провінцію Гуйчжоу за програмою «перевиховання» міської молоді. Там людей змушували декілька років працювати на фермах, допоки дозволяли повернутися додому. Утім тут Чженфею також пощастило: він потрапив на територію, що поруч із кордоном із В'єтнамом, де мав не картоплю вирощувати, а допомагати будувати секретний військовий об'єкт – завод із виготовлення винищувачів.

В армії Жень Чженфей два роки працював кухарем, згодом – сантехніком і техніком. У вільний від роботи час вивчав електроніку. Багато років потому армійське минуле далося Чженфею взнаки: американці підозрювали його у зв’язках із розвідкою. Проте сам він завжди заперечував ці звинувачення, а в офіційному повідомленні Huawei йшлося про те, що Жень ніколи не був солдатом.

Однак армія вплинула на формування його світогляду. Як пише авторка, «він прищепив Huawei військову культуру, проводячи нових співробітників через навчальні буткемпи у військовому стилі та наголошуючи на дисципліні й особистій самопожертві». А ще Жень Чженфей любить воєнні аналогії й часто використовує їх у промовах.

Під час роботи на військових Чженфей одружився, а в 1972 році у нього народилася донька Мен Ваньчжоу, яка згодом стала фінансовою директоркою Huawei. Саме її у 2018 році затримали у Канаді на вимогу уряду США, а у 2021‑му – відпустили.

9 вересня 1976 року помер Мао Цзедун. Почалися арешти його поплічників, і доля родини Чженфея раптово змінилася. Його батька і тестя випустили з трудових таборів. У країні завершилася Культурна революція, а Жень Чженфей отримав шанс на просування, якого не мав раніше, бо був сином зрадника.

Новий лідер Китаю Ден Сяопін заохочував розвиток науки, тож коли у 1977 році Жень створив генератор повітряного тиску, про це написали у ЗМІ, а потім його запросили на першу національну наукову конференцію. Чженфею було 33 роки. Він був одним із наймолодших із шести тисяч учасників. Після цієї події він зміг долучитися до комуністичної партії, а також отримав підвищення до інженера.

У вересні 1982 року Жень Чженфей побував на престижному національному з'їзді Комуністичної партії Китаю. Подальша стратегія розвитку країни включала розворот у бік приватного підприємництва, наслідком чого стало розформування інженерного корпусу, де служив Чженфей. Так закінчилася його військова кар’єра.

Жень Чженфей переїхав на південне узбережжя країни, де держава з нуля створювала «спеціальну економічну зону» у місті під назвою Шеньчжень. Це було нове життя: Чженфей уперше побачив супермаркет, уперше спробував Pepsi. Місцева молодь орієнтувалася на західний світ, багато хто їхав навчатися за кордон. Чженфей хвилювався, що не зможе знайти тут своє місце: йому було майже 40 років, англійської він не знав.

І в роботі, й у стосунках були проблеми. Зрештою, він розлучився з дружиною й заснував власну компанію за порадою, отриманою в Науково-технічному бюро Шеньчженя. Датою створення Huawei вважається 15 вересня 1987 року. Чженфею тоді було 42.

Спочатку бізнес не виготовляв власної продукції, а виконував контракти, збираючи й продаючи прості телефонні комутатори, пожежні сигналізації тощо. «Електронні комунікації є каталізатором вашої кар'єри», – лунало з реклами Huawei.

Ранні роки компанії досі частково залишаються загадкою. Наприклад, до 2019 року не були відомі імена її перших п'яти інвесторів. Як пише Доу, «Huawei була заснована в той час, коли правила нової ринкової економіки Китаю ще тільки формувалися, а ділові зв'язки часто були заплутаною павутиною».

Жень Чженфей не хотів бути лише контрактором, а прагнув створити власний телефонний комутатор. Через це він навіть мав проблеми з інвесторами, адже не всі вони підтримували це починання. Перші комутатори Huawei дуже нагадували ті, які компанія виробляла за контрактом. Проте згодом бізнес перейшов до складніших технологій власного розроблення.

розроблення.

Із кінця 1980-х років працівники Huawei могли купувати акції компанії, і Чженфей їх усіляко заохочував це робити. Отримані гроші давали бізнесу змогу займатися R&D і зростати. У 1991 році в Huawei вже було 105 працівників (більшість з них стали акціонерами), й організація випускала комутаторів на 80 млн юанів на рік.

У 1993 році Huawei пробував створити цифровий комутатор, який міг би обробляти десять тисяч телефонних дзвінків одночасно. Це дозволило б вийти на новий рівень та співпрацювати з цілими містами.

На створення цифрового комутатора Чженфей покладав великі сподівання. Ці технології були дуже важливими для Китаю, адже могли забезпечити незалежність від інших країн у сфері комунікацій. Чженфей організував екскурсію для своїх інженерів у місто Чанчунь, де стояв новий комутатор AT&T на десять тисяч ліній.

Також Huawei почала вибудовувати контакти в США, адже потребувала американських деталей. Так, у березні 1993 року в Каліфорнії відкрилася дочірня компанія Huawei – Ran Boss Technologies. Сам Жень Чженфей прилетів на відкриття, маючи зашитими у пальто $10 тис., адже не знав американських цін.

Одним із ключових постачальників для Huawei стала Motorola. Використання її чіпів стало «перемогою як для Huawei, так і для Motorola». У травні 1994 року компанія мала прототип цифрового комутатора C&C08, а навесні 1995-го уряд схвалив його масове виробництво. Утім один західний управлінець, зазирнувши всередину, сказав, що C&C08 дуже нагадував комутатор № 5 в?? AT&T.

Huawei віддала виготовлення комутаторів компанії Mobeco. Це було спільне підприємство, яке колись Huawei створила для фінансування розроблення C&C08 й інвесторами якого стали муніципальні телекомунікаційні бюро. Спочатку їх було 17, але потім список швидко почав розширюватися, адже у подібній співпраці муніципалітети брали участь в розподілі прибутків. А ще китайські чиновники стали рекламувати комутатори Huawei іноземним урядам, а віце-прем'єр Лі Ланьцін навіть запрошував керівників Huawei супроводжувати його в закордонних поїздках.

Однак Жень Чженфей побоювався націоналізації своєї компанії. Його прагнення були масштабними: він хотів зробити Huawei справжнім міжнародним бізнесом, який би займав лідерські позиції не лише в Китаї, але й у всьому світі.

Експансія та внутрішні зміни

Розширення за кордон Huawei почав із росії, адже відносини між США та Китаєм у 1995–1996 роках були напруженими. Та попри домовленість про створення спільного підприємства з російською компанією Beto, росіяни знаходили відмовку за відмовкою. Сторони не довіряли одна одній.

Знаходити клієнтів за кордоном було непросто, але працівники Huawei, яких Жень Чженфей називав «залізною армією», не здавалися . Наприклад, менеджер у Саудівській Аравії упродовж двох років прохав зустрічі з Саудівською телекомунікаційною компанією (STC), зрештою заслужив повагу саудівських керівників і отримав контракт.

У 1999 році China Daily написала, що Huawei має представництва в Москві, Україні, Бразилії, Колумбії, Саудівській Аравії, Південній Африці та Нігерії. Американський підрозділ Ran Boss у 1998 році перереєстрували як Huawei America Inc.

Жень Чженфей та його родина активно вчили англійську, а в індійському представництві працівників навіть штрафували, якщо вони говорили на роботі китайською.

Наприкінці 1990-х років для Huawei настав час визначитися, якою має бути компанія для подальшого руху вперед, наскільки подібною до західних корпорацій вона має стати. Для цього Жень Чженфей найняв професорів, які розробили «Основний закон Huawei» – таку собі конституцію. Авторка вважає, що це могло свідчити про амбіції засновника: «Він збирався спробувати побудувати щось радикально відмінне, щось окреме від Китаю, навіть залишаючись його частиною». Упродовж ХІХ ст. у Китаї не було створено жодної компанії світового класу, але Huawei міг це змінити.

Також Чженфей запросив консультантів із IBM. Їхнім першим враженням була відсутність організованості попри наявність талановитих працівників. Наприклад, деякі речі записувалися просто на стікерах. Зрештою, компанії домовилися про те, що IBM допоможе Huawei зі структуруванням процесу R&D та налагодженням глобального ланцюжка постачань.

Після двох років роботи «Основний закон Huawei» був готовий. Він складався зі 103 статей та визначав, що компанія не буде, як західні публічні бізнеси, фокусуватися на короткостроковій максимізації вартості для акціонерів. Натомість метою Huawei було стати гравцем світового класу.

Для цього потрібно було принести багато жертв, і це стало частиною корпоративної культури: патріотизм та самопожертва. Наприклад, «Основний закон» визначав, що під час рецесії працівники отримуватимуть меншу зарплату, а компанія розвиватиме ключовий бізнес замість диверсифікації зусиль. Пріоритетом було зростання, а не швидкий прибуток.

Після того як адміністрація Клінтона почала економічне зближення з Китаєм, Huawei став відкривати представництва по всьому світу: у Мексиці, Швеції тощо. Утім ці кроки зробили компанію та самого Жень Чженфея більш видимими, й ця публічність дещо заважала Huawei. Скажімо, у рейтингу найбагатших людей Китаю Forbes у 2000 році Жень посів третє місце, але він узагалі не хотів фігурувати в цій публікації. Зрештою, мати великі гроші означало привернути до себе увагу влади й викликати підозри у корупції.

А згодом, після інциденту з бомбардуванням мережі оптоволоконних кабелів у Іраку 16 лютого 2001 року, Huawei «потрапила на екран радарів США як потенційна загроза національній безпеці».

У 2007 році Huawei впровадила два вагомих нововведення: підводні кабелі та керовані послуги. Це означало, що Huawei стала елітою в сфері телекомунікацій, адже саме підводними кабелями передається майже 99% глобального інтернет-трафіку. А запровадження керованих послуг означало, що компанія отримує серйознішу геополітичну роль: інженери Huawei тепер мали контроль над мережами своїх клієнтів. Звичайно, це також означало, що відтепер розвідувальні служби спостерігатимуть за Huawei більш пильно.

Також Huawei брала участь у тендерах на запровадження 4G по світу, зокрема в США. Проте китайське походження компанії викликало хвилювання у посадовців, тому американський проєкт їй не дістався. Працівники були розчаровані, а Жень лише засміявся, сказавши: «Я нарешті можу позбутися цього психологічного тягаря».

Натомість компанія вирішила виходити в сегмент споживчої електроніки. Це мало допомогти Huawei завоювати довіру в тих країнах, де до неї ставилися обережно. Скажімо, американських посадовців не хвилювало, що планшети Huawei почали продавати в мережі Best Buy.

Жень Чженфей вирішив віддати свою посаду в 2011 році. Йому було 67, і він говорив: «Я дедалі більше не розумію технології, дедалі більше не розумію фінансів і лише наполовину розумію менеджмент». На той момент Huawei уже став третім постачальником бездротового обладнання у світі, поступаючись лише Ericsson та Nokia. А дохід Huawei за 2010 рік перевищив показники Google, McDonald's та Coca-Cola.

Жень не зміг обрати одного наступника, натомість вирішив, що троє управлінців – Го Пін, Ерік Сюй та Кен Ху – будуть обіймати посаду генерального директора (пізніше – голови ради директорів) по черзі, кожен по пів року. А донька Женя Мен Ваньчжоу вже стала фінансовим директором та членом ради директорів.

Однак невдовзі Huawei стикнулася з новою проблемою – постійний комітет із розвідки Палати представників США провів розслідування й опублікував звіт, у якому рекомендував виключити компанію з урядових систем, а американському бізнесу радив припинити купувати продукцію Huawei. Слідом за США й Австралія заборонила Huawei брати участь у тендері на будівництво широкосмугової мережі.

Але, як пише авторка, «табір супротивників Huawei становив невелику меншість у світі». У 2012 році, попри усі перепони, комутатори та маршрутизатори фіксованого зв'язку компанії використовували 45 із 50 головних глобальних операторів, а її продукцію – 3 млрд людей. Система спостереження Huawei Safe City масштабувалася не лише по всьому Китаї, але й за кордон. Наприклад, компанія розповідала, що застосування цієї системи в деяких районах Кенії знизило рівень злочинності там на 46% з 2014-го по 2015 рік.

У 2018 році доньку Чженфея Мен Ваньчжоу затримали у Канаді, де вона бувала декілька разів на рік і володіла нерухомістю. А в січні 2019-го США висунули кримінальні звинувачення проти Huawei та Мен Ваньчжоу. Вони складалися з 13 пунктів і були пов'язані з бізнесом Huawei в Ірані, банківським шахрайством, відмиванням грошей та крадіжкою комерційної таємниці.

Жень Чженфей спочатку сподівався, що Дональд Трамп вплине на ситуації й публічно хвалив американського президента, знаючи, що той любить лестощі. Але нічого не сталося, й Huawei довелося діяти в юридичній площині. Компанія подала позови на канадський уряд, а згодом – і на США. Почалося справжнє протистояння.

У травні 2019 року Трамп оголосив Huawei «надзвичайним станом національного масштабу». Урядові інституції мали «вжити всіх необхідних заходів для нейтралізації Huawei». Компанія стикнулася з санкціями, які означали складність доступу до американських постачальників.

Тим часом у сфері 5G між США та Китаєм точилася торговельна війна. Клієнтами Huawei стали Філіппіни, ОАЕ та росія, а США «отримали» Австралію, Нову Зеландію та Японію. Попри невдоволення США, деякі країни обирали китайського постачальника, бо це було фінансово вигідніше.

20 січня 2020 року розпочалися слухання щодо екстрадиції Мен до США. Попри сподівання китайської сторони, швидкої перемоги не вийшло. А влітку того ж року розпочався другий раунд американських санкцій проти Huawei, до якого доєдналася Велика Британія. Королівство пообіцяло, що вилучить усе обладнання Huawei зі своїх 5G-мереж до кінця 2027 року. Тепер компанії стало геть скрутно, а її метою замість глобального лідерства стало виживання.

Долю Мен Ваньчжоу зрештою визначив не суд, а телефонна розмова між Сі Цзіньпіном та Джо Байденом у вересні 2021-го. «Маючи консенсус на вищому рівні, адвокати Мен Ваньчжоу швидко досягли угоди з Міністерством юстиції США про відстрочку судового переслідування», – пише Доу. І вже скоро Мен полетіла в Китай.

Упродовж багатьох років Жень Чженфей повторював, що його донька – менеджерка, не борчиня. Але тепер, після років випробувань, команда Huawei сприймала її як гідну наступницю засновника. Тож у квітні 2023-го Мен стартувала першу піврічну каденцію на посаді генерального директора.

Уже в серпні 2023 року компанія випустила новий смартфон Mate 60 Pro, якимось чином випустивши 5G-процесор, хоча санкції мали цьому перешкодити. Як так сталося, – ніхто не знав.

Протистояння триває. З одного боку, Huawei вдалося встояти й знайти заміну американським технологіям. З іншого, – США змогли зупинити зростання компанії, й тепер вона намагається повернутися до власних показників 2020 року. Також Huawei втратила багатьох дослідницьких партнерів у Європі й Америці. Що буде далі – покаже час.