Метавсесвіт: як він революціонізує все

• Бестселер The Wall Street Journal
• Бестселер Publishers Weekly
• Книжку рекомендує Марк Цукерберг, засновник Facebook

У липні 2021 року Марк Цукерберг заявив, що наступним етапом розвитку його бізнесу буде перетворення компанії-соцмедіа на компанію-метавсесвіт. Відповідно змінилася й назва: з Facebook – до Meta (скорочено від Metaverse). Цукерберг не єдиний, хто очолює цей тренд. Зокрема, у травні 2021 року генеральний директор Microsoft Сатья Наделла оголосив про власний «корпоративний метавсесвіт», а багато інших керівників почали замислюватися над тим, як адаптуватися до економіки метавсесвітів. До кінця 2021 року термін «метавсесвіт» звучав майже у кожній компанії не лише у США, але й в інших країнах, наприклад, Китаї. Він захопив уяву інвесторів, підприємців та управлінців. І хоча метавсесвіт обіцяє нові джерела прибутку, він також може створити багато небачених раніше проблем. То як саме він вплине на наше майбутнє?

Технології – невичерпне джерел несподіванок, які майже неможливо передбачити. Однак це справедливо не завжди: про деякі прориви ми знаємо завчасно або принаймні чуємо про ідеї, які згодом лягають в їхню основу. Скажімо, у 1930 роках президент Інституту Карнегі у Вашингтоні Ванневар Буш придумав ідею пристрою, який може зберігати книжки й аудіозаписи, а ще поєднувати їх за допомогою ключових слів. Він назвав цей девайс Memex (скорочено від memory extender або розширювальник пам’яті).

Робота над цим пристроєм зробила Буша одним із найвпливовіших інженерів та керівників у американській історії. Зокрема, він умовив президента Франкліна Рузвельта створити федеральну агенцію OSRD (Office of Scientific Research and Development). Сам Буш очолив цю організацію та доповідав безпосередньо президенту. Агенція мала майже безлімітне фінансування й опікувалася, зокрема, секретними військовими проєктами.

Ближче до кінця 1940-х, уже після Другої світової війни, Буш пішов із посади й став набагато менш публічною особою. Та ідея Memex не зникла. Ба більше, у 1960 х роках саме вона допомогла народитися концепту гіпертексту – одному з фундаментальних понять для World Wide Web та HTML. А вони задали напрям розвитку для мережі Інтернет, без якої сьогодні ми не уявляємо свого життя.

Наукова фантастика також нерідко стає джерелом уявлень про майбутнє. Скажімо, у 1968 році менше 10% американських родин мали кольоровий телевізор, однак із задоволенням дивилися у кіно фільм «2001: Космічна одіссея», де показували маленькі пристрої з тоненькими дисплеями. Кожен, хто подивиться цю стрічку сьогодні, побачить там прообраз iPad.

Так само сталося й з метавсесвітом. Сам термін виник ще у 1992 році. Уперше його вжив Ніл Стівенсон у своєму романі «Снігопад» (Snow Crash). Щоправда, детального визначення цього поняття у книжці не було, радше йшлося про опис розвиненого віртуального світу, який впливав майже на кожен аспект людського існування. Це було місце для праці й відпочинку, джерело самореалізації й водночас фізичного виснаження. Користувалися метавсесвітом у романі 15 млн людей. Для порівняння: на момент виходу книжки у реальному світі не налічувалося й 15 млн користувачів мережі Інтернет.

Утім метавсесвіт у «Снігопаді» не був райським місцем. Стівенсон у своїй думці був непохитним: від цього винаходу життя людей у реальному світі стало гіршим. Водночас розмови з письменником надихнули Джеффа Безоса на створення компанії для суборбітальних польотів Blue Origin, а сам Стівенсон працював у ній консультантом. У 2021 році Blue Origin була другою за вартістю подібною компанією після SpaceX. А у період 2014–2020 років Стівенсон також був «головним футурологом» компанії Magic Leap, що займається змішаною реальністю і змогла залучити пів мільярда доларів від корпорацій на кшталт Google та Alibaba.

Отже, письменники дійсно чинять великий вплив на технологічну сферу. Проте навіть сам Стівенсон неодноразово застерігав від буквального прочитання своїх творів. Тому його можна вважати лише автором терміну «метавсесвіт», але не автором концепту.

Глибинна ідея метавсесвіту полягає у тому, що дедалі більша частина нашого життя, праці, відпочинку, часу, багатства, щастя і стосунків залишатиметься у віртуальних світах. Йдеться не про розширену реальність, а про справжній досвід, який ми отримуватимемо там. Метавсесвіт може стати паралельним планом існування для мільярдів людей, а також він поєднає цифрову та фізичну економіки. Отже, компанії, які контролюватимуть віртуальні світи, домінуватимуть… І значно сильніше, ніж сьогодні певні бізнеси домінують у цифровій економіці.

Також метавсесвіт здатен поглибити вже наявні серйозні проблеми. Зокрема, щодо прав на дані та їхньої безпеки, дез­інформації і радикалізації, регулювання тощо. А філософія та пріоритети компаній-лідерів визначатимуть, чи стане наше майбутнє кращим або гіршим від появи метавсесвіту.

Існує багато визначень метавсесвіту, що конкурують між собою. Проте автор переконаний, що можна досить повно описати це поняття так: масово масштабована та інтероперабельна мережа 3D-віртуальних світів, що виникають у режимі реального часу. Досвід у метавсесвіті може отримувати синхронно та постійно майже нескінченна кількість користувачів, при цьому вони матимуть ефект присутності, а дані про ідентичність, історію, права, об’єкти, комунікації та платежі передаватимуться й зберігатимуться безперервно.

Метавсесвіт чимось подібний до Інтернету. Наприклад, існує думка, що стандартизація – надто складне завдання, тому паралельно існуватиме низка мереж віртуальних світів. І це схоже на період 1970–1990 років, коли відбувалися постійні дебати щодо спільного стандарту роботи мережі Інтернет (так звані «протокольні війни»). Зрештою, виник єдиний Інтернет, і переваги цього очевидні – без нього 20% глобальної економіки не могли б сьогодні бути цифровими.

Водночас метавсесвіт істотно відрізняється від сучасного Інтернету. Сьогодні існує термін Web3, який позначає доволі розмиті уявлення про майбутню версію Інтернету. Вона базуватиметься радше на незалежних розробниках і користувачах, ніж на великих платформах на зразок Google, Apple, Microsoft, Amazon та Faсebook. Інакше кажучи, це децентралізована версія нинішнього Інтернету, в яку багато людей вірять.

І метавсесвіт, і Web3 є такими собі наступниками Інтернету, але їх визначення сильно відрізняються. Скажімо, Web3 не вимагає 3D або синхронного досвіду, а для метавсесвіту не є обов’язковою децентралізація, розподілені бази даних, блокчейн тощо. Та принципи Web3, тим не менш, є критичними для розвитку метавсесвіту. Адже багато експертів вважають, що нинішня технологічна сфера занадто монополізована великими гравцями, а децентралізація і конкуренція стануть корисними для неї.

Що ж потрібно для створення метавсесвіту? Це надзвичайно складна робота, яка вимагає вирішення багатьох проблем. Наприклад, із затримкою у передаванні даних і пропускною здатністю. Якщо порівняти Інтернет-зв’язок із автодорогою, то кількість смуг – це пропускна спроможність, а обмеження швидкості – це затримка. Проте віртуальні світи вимагають від користувача відправляти цією «дорогою» не одну «машину», а нескінченну кількість «машин», пов’язаних між собою.

Для роботи мережі Інтернет цілком достатньо наявних технологій та інфраструктури, проте для синхронного віртуального досвіду затримка у передаванні даних ще занадто велика. Скажімо, пакет даних у чотири рази довше дістається з Нью-Йорка до Токіо, ніж світло. Покращити час передавання даних – це виклик, із яким людство має упоратися. Це навряд чи буде швидко і дешево, адже заміна наявної кабельної інфраструктури вимагає не тільки грошей, але й безлічі державних дозволів.

Супутниковий зв’язок на кшталт Starlink теоретично міг би вирішити проблему, однак він не найкращий варіант, коли йдеться про великі дистанції. Навіть оптичний кабель втрачає менше даних, ніж супутниковий Інтернет у хмарні дні. Отже, упродовж найближчих років обмеження, пов’язані з пропускною здатністю і затримкою, продовжуватимуть стримувати розвиток метавсесвіту.

Ще один виклик стосується обчислень: метавсесвіт потребуватиме набагато більше потужностей, але наскільки саме більше – допоки невідомо. Скажімо, Раджа Кодурі, виконавчий віцепрезидент Accelerated Computing Systems and Graphics Group, що належить Intel Corporation, вважає, що метавсесвіт може стати наступною великою платформою обчислень після WWW та мобільного Інтернету. Проте щоб метавсесвіт міг масштабуватися й обслуговувати мільярди людей у режимі реального часу, потрібно збільшити його обчислювальну ефективність у тисячу разів.

Існує багато способів, як цього досягнути, зокрема, перенесення обчислювальних ресурсів до хмари, децентралізовані обчислення тощо. Кожен варіант має своїх прихильників та опонентів, тому поки зарано говорити про те, який з них спрацює.

Побудова віртуальних світів – окреме питання. У виробників відеоігор зазвичай немає потреби у вибудовуванні повноцінного світу. Скажімо, розробникам Call of Duty не потрібно програмувати різні види чар або випічки, бо це не має значення для сюжету гри. У Microsoft Flight Simulator пілот може посадити гвинтокрил на футбольне поле, але не зможе подивитися гру, яка на цьому полі відбувається. Такого функціоналу просто не передбачає програма, а щоб його додати, потрібно залучити програмістів і вкласти багато ресурсів. Проте у метавсесвіті має бути майже все! Частиною рішення може бути інтеграція різних віртуальних світів, скажімо, з ігор, та це теж не є тривіальним завданням.

Сьогодні існують сотні різних форматів файлів, у яких зберігаються дані. Також є десятки популярних графічних систем, що здатні працювати у режимі реального часу. Через це віртуальні світи «не розуміють» один одного. Чому так сталося? Частково тому, що відеоігри за задумом не мали стати частиною «мережі» на кшталт Інтернету. Для створення повноцінного метавсесвіту з цим викликом теж доведеться упоратися: скажімо, створити спільні стандарти й почати їх застосовувати.

Також перехід до метавсесвіту означатиме появу нових пристроїв, які ми носитимемо на собі, а, можливо, й у своєму тілі. Автор виділяє три групи пристроїв, що підтримуватимуть функціонування метавсесвіту: «первинні обчислювальні пристрої» (для більшості користувачів це смартфони, а у майбутньому можуть бути пристрої для доповненої (AR) чи віртуальної (VR) реальності), «вторинні обчислювальні пристрої» (персональні комп’ютери, PlayStation, AR- або VR-гарнітури), «третинні пристрої» (розумні годинники, трекінг-камери, що посилюватимуть досвід у метавсесвіті). Кожна категорія буде працювати на збільшення залученості користувачів та підвищення прибутків мета­всесвіту.

Звичайно, ніхто не може відповісти точно на запитання: «Коли ж виникне мета­всесвіт?». Навіть технологічні компанії, які щороку вкладають у нього мільярди доларів… Сатья Наделла, генеральний директор Microsoft, переконана, що метавсесвіт уже тут. Білл Гейтс передбачає, що це станеться за 2–3 роки, зокрема, віртуальні зустрічі вже відбуватимуться у метавсесвіті. Марк Цукерберг озвучує термін 5–10 років. А деякі управлінці з технологічної сфери вважають, що знадобиться більше часу: одне або кілька десятиліть.

Автор же впевнений, що поява мета­всесвіту не буде раптовою. Не буде чіткого розподілу на «до» і «після», ніхто не знає, де проходитиме уявна лінія між цими епохами. Дехто навіть вважає, що людство вже її перетнуло. Проте автору так не здається, адже сьогодні не більше ніж 1 із 14 людей регулярно взаємодіє з віртуальним світом, і переважно йдеться про ігри.

Проте щось таки відбувається вже зараз, і саме тому навіть ті керівники, які вважають метавсесвіт справою відносно далекого майбутнього, готові вкладати у нього кошти. Це схоже на те, що критична маса шматочків нарешті починає складатися в єдиний пазл.

Серед цих елементів – поширення недорогих мобільних комп’ютерів із дисплеями високої якості. Сьогодні майже дві третини мешканців планети, яким більше 12 років, мають такі пристрої. Ще один шматочок пазла – так звані кросплатформенні ігри, які дозволяють грати разом навіть тим, хто використовує різні операційні системи й переміщати дані між різними платформами.

Також відбуваються потужні культурні зміни: скажімо, з моменту свого запуску у 2017 році й до кінця 2021-го гра Fortnite згенерувала 20 млрд доларів прибутку. Більша частина цих грошей отримана за продаж цифрових продуктів (аватарів, рюкзаків тощо). Fortnite зробила компанію Epic Games одним із найбільших гравців у сфері моди, більшим за Dolce & Gabbana, Prada та Balenciaga. А популяризація NFT у 2021 році призвела до того, що ми вже не вважаємо дивним платити великі гроші за суто віртуальні об’єкти.

Усе зазначене пояснює, чому компанії з різноманітних сфер включають у свою стратегію метавсесвіт як ключову частину бізнесу . Розвиток технологій та зміна культури й поколінь поступово приведуть нас до віртуального світу – навіть якщо ми не відразу це помітимо.

На думку автора, описувати метавсесвіт-2030 – невдячна справа. Адже багато що може статися за цей час: скажімо, виникне радикально інша технологія, яка змінить поведінку користувачів і стимулюватиме новий виток інновацій. Проте можна з упевненістю вказати кілька сфер, які метавсесвіт неодмінно трансформує.

Освіта. Ця сфера вже давно має проблеми з продуктивністю, а пандемія посилила її кризу, адже стали видимими всі недоліки дистанційної освіти. Зокрема, нестача ефекту присутності. Коли студент перебуває у класі, то він занурений у навчальне середовище. А коли сидить перед камерою, то почувається відірвано від нього. Водночас дослідження засвідчують, що особиста присутність підвищує якість освіти. Технології метавсесвіту здатні вирішити цю проблему й зробити дистанційне навчання таким само ефективним, як і традиційне. А може, й ще дієвішим. У метавсесвіті уроки можна буде відвідувати з будь-якої точки планети, вони будуть кастомізовані під потреби учнів із певними фізіологічними та соціальними проблемами. І кожен студент зможе брати участь у різноманітних активностях, незалежно від того, чи є у його реальної школи багато коштів.

Стиль життя. Заняття спортом, медитація, майндфулнес, фізіотерапія стануть простими й доступними у метавсесвіті (хоча для деяких знадобиться спеціальне устаткування). Особисті стосунки також можуть виграти від розвитку технологій: у мережі можна буде не лише познайомитися, але й зустрітися з людиною з будь-якої країни.

Розваги. Автор вважає, що поняття «фільм» і «телебачення» не зникнуть навіть після появи просунутих технологічних рішень щодо AR та VR. Проте кіно може бути поєднано з інтерактивним досвідом на зразок відеогри. До речі, ігрова сфера також зазнає істотної трансформації. Зокрема, виникне багато можливостей для азартних ігор у метавсесвіті (наприклад, віртуальні кінні перегони).

Мода і реклама. У цій сфері фахівцям ще потрібно знайти відповіді на багато запитань, скажімо, як саме і де саме рекламувати товари та послуги у віртуальних світах. Уже сьогодні реклама успішно вбудована у деякі ігри, а фешн-компанії влаштовують колаборації з виробниками відеоігор. І що далі, то більше бізнесів зі сфери моди заходитимуть до метавсесвіту, щоб отримати додаткові прибутки.

Звичайно, цей перелік не є вичерпним. Швидше за все, майже кожна сфера нашого життя зміниться під впливом метавсесвіту. І це, можливо, станеться вже скоро. «До кінця десятиліття ми побачимо, що мета­всесвіт вже тут, що він коштує трильйони. Питання щодо того, коли він насправді почався та скільки прибутку генерує, лишатимуться відкритими», – зазначає автор.