Економічний шторм. Як війна в Україні змінює світовий порядок

12 травня статки власників криптовалютних рахунків знову відчутно зменшилися. Головна міжнародна криптовалюта Bitcoin знецінилася до 27 тисяч доларів, хоча ще у листопаді 2021-го за одну її віртуальну монету інвестори віддавали близько 67 тисяч доларів. Таке стабільне падіння Bitcoin тривало останні пів року, що особливо стало відчутним на початку квітня. Не останню роль в обвалі криптовалютного ринку зіграла війна в Україні.

Падіння вартості Bitcoin у травні напряму пов’язують із тим, що Федеральний резерв США вперше за 20 років підвищив облікову ставку до діапазону 0,75%-1%. Сталося це на фоні рекордної за останні 40 років інфляції в Америці.

Вища облікова ставка фактично означає, що вартість грошей у банку зростає для бізнесу, громадян та інвесторів. Саме тому учасники американського ринку терміново почали переглядати свої ризиковані активи, продавати криптовалюту та вкладати у більш надійні інструменти. Скільки триватиме таке падіння Bitcoin, експерти наразі не беруться прогнозувати.

Падіння криптовалютного ринку останніх місяців — це лише невелика частину від нового витку світової економічної кризи, яка розпочалася у 2019 році разом із поширенням коронавірусу. Війна в Україні посилила так зване пандемічне похмілля, яке огорнуло світові ринки цього року. Країни поступово поверталися до нормального життя, через що навіть почали втрачати в ціні акції успішних під час карантину компаній, наприклад, Zoom і Netflix. Утім, російське вторгнення в Україну знову сколихнуло економіку.

Найперше бізнес відчув суттєві порушення у ланцюгах постачання. Через пандемію та торговельну війну між США та Китаєм багатьом компаніям вже довелося їх переглянути. Наприклад, дефіцит чіпів під час розквіту коронавірусу спричинив кризу в автомобільній промисловості. Зараз ситуація лише погіршується, що спонукає бізнес переглянути своє тяжіння до глобалізації. Вихід з ситуації компанії бачать у наступних кроках:

• Скорочення ланцюгів постачання.
• Збільшення запасів основних компонентів своїх товарів.
• Інвестиції у місцевих постачальників.

Відповідно до дослідження McKinsey&Company, 80% опитаних компаній у березні 2022 року вже впровадили «подвійне джерело» для своїх поставок. Зокрема, європейські виробники готові платити більше виробникам у розвинутих країнах, замінюючи тим самим геополітично нестабільні країни — Китай та росію. Так, акцент з дешевої робочої сили може скоро зміститися на користь стабільності. Це вже відбувається з авторинком, де компанії інвестують значні кошти у місцеве виробництво електрокарів за підтримки державних програм.

Змінюється і глобальне бачення, з ким саме варто будувати довготривалі бізнес стосунки. Міністерка фінансів США Джанет Єллен вже запропонувала компаніям співпрацювати на основі такої ідеї, як «френдшорінг» (англ. friendshoring) — це мережа надійних постачальників із дружніх країн, які твердо поділяють набір цінностей щодо роботи в глобальній економіці.

Френдшорінг вже працює: у 2021 році Канада і Мексика випередили Китай і стали найбільшими торговими партнерами Сполучених Штатів. Очікується, що ця тенденція лише розвиватиметься.

Російське вторгнення в Україну зруйнувало світову систему виробництва харчових продуктів. Україна та росія разом займали близько третини світового експорту аміаку та калію, які є найважливішими інгредієнтами для добрив. Зокрема, ці країни забезпечують близько 30% світового експорту пшениці та ячменю, 65% соняшникової олії та 15% кукурудзи.

Невдовзі після початку війни ціни на деякі добрива та продовольчі товари зросли на 20-50%. Наприклад, з 1 лютого по 1 квітня ф’ючерси на пшеницю зросли на 40%. За підрахунками McKinsey, індекс цін на харчові продукти Управління ООН з питань продовольства та сільського господарства може зрости на 45% у 2022 році (сценарій 3C). Таке значне зростання підштовхне мільйони людей з низьким та середнім рівнем доходу до бідності. Це, серед іншого, може загрожувати голодом країнам, національний раціон яких залежить від російської та української пшениці. Наприклад, мова про країни у Центральній та Західній Азії, Близькому Сході та у Північній Африці.

Щоб уникнути катастрофічних наслідків від війни, уряди кількох країн вирішили переглянути свою продовольчу та сільськогосподарську політику. Це відбувається не лише у Європі, а й на Близькому Сході, у Сінгапурі, Китаї тощо. Деякі європейські країни, наприклад Німеччина, спробували навіть популяризувати вегетаріанство та альтернативи білкових продуктів. Так вони намагаються зменшити споживання м’яса у країні та зменшити частку сільськогосподарської продукції, яку використовують як корм для тварин.

Водночас країни Близького Сходу, серед яких Єгипет, Ємен, Сирія, Туреччина, імовірно збільшать інвестиції в агротехнології та намагатимуться підвищити продуктивність власного сільського господарства.

Західні санкції проти росії сьогодні досягли безпрецедентного масштабу, утім вони не зупинили імпорт російських енергоресурсів до Європейського Союзу. Попри те, що США заборонили імпорт російської нафти, європейські країни лише розробляють план, як позбавитися своєї енергетичної залежності.

У 2021 році Європа імпортувала з рф близько 36% газу, 30% свого вугілля та ще 10% сирої нафти. Особливо сильно від поставок російських енергоносіїв залежить Італія та Німеччина, які майже половину свого газу закуповують саме з росії. У новій реальності уряди європейських країн прагнуть диверсифікувати постачання енергії та розробити план дій для виходу з можливої енергетичної кризи. Наразі передбачені наступні кроки для ЄС:

• Збільшення імпорту скрапленого природного газу.
• Інвестиції в енергоефективність та теплоізоляцію.
• Активний розвиток зеленої енергетики.
• Можливе відтермінування закриття ядерних та вугільних електростанцій.

Утім, світова економіка страждає і від дефіциту інших критично важливих ресурсів, які традиційно постачали Україна та росія. Наприклад, вугілля, сталь, нікель, паладій. Нестача цієї сировини знову боляче зачіпає автовиробників, які спостерігають зростання цін на алюміній, мідь та сталь на 15-25%. Таке зростання надалі відчують і покупці автомобілів.

Доступ до технологій ще під час торговельної війни США з Китаєм ставав інструментом політичного впливу. Але якщо тоді санкції були зосереджені на конкретних компаніях, то зараз у відповідь на повномасштабне вторгнення росії в Україну західні союзники ввели подібні обмеження на рівні цілої країни. Це свідчить про нові тенденції у світі.

По-перше, доступ до технологій стає конкурентною перевагою для країн. Це особливо помітно було під час дефіциту напівпровідників останні два роки. Оскільки сектор мікросхем досить фрагментований, а продукт складний, то кожному гравцю на ринку в якийсь момент доведеться мати справу з американським обладнанням. Тому санкції, які ввели проти росії, практично унеможливили виробництво окремих товарів. Загалом, внаслідок санкцій російська федерація була виключена зі значної частини світового високотехнологічного ланцюга. Близько 80% західних технологічних компаній уже залишили росію або скоротили свою діяльність там.

По-друге, зникає таке поняття, як «глобальний інтернет». Ця інформаційна мережа стає все більш націоналізованою. Одним з перших концепцію власної мережі інтернет втілив Китай, використовуючи національний брандмауер, щоб обмежити доступ до інформації, який його уряд вважає небезпечним. Тепер у такому ж напрямку працює влада росії, усе більше контролюючи медіа, соціальні мережі, сайти тощо. Поступово до цього йдуть й інші країни. Наприклад, Європейський союз прагне контролювати конфіденційність персональних даних та роботу штучного інтелекту, а тому створює власні регіональні бар’єри для інтернету.

Така регіоналізація не обов’язково призведе до «розколу» інтернету, утім, вона вказує на нові тенденції в цій технологічній боротьбі між країнами.

Економічна нестабільність у світі значно посилилася через війну в Україні. Утім, цей вплив все одно залишається меншим, ніж на початку пандемії у 2020 році. Це пояснюється тим, що російське вторгнення лише посилило економічну невизначеність, яка вже існувала у світі. Переділ світової економіки вже розпочав коронавірус та торговельне протистояння США з Китаєм, тому бізнес краще переживає нові коливання. Це, зокрема, заслуга цифрової трансформації компаній, яким технології допомагають оптимізувати витрати та пережити чергову кризу без катастрофічної шкоди для прибутків.

Проте війна в Україні може сколихнути ринки сильніше у майбутньому через її вплив на енергоресурси. Нестабільність джерел енергії та цін може призвести до драматичних наслідків для світової економіки, а тому компанії вже зараз мають продумати для себе план з виживання. Частиною стратегічного планування кожного бізнесу відтепер стає аналіз геополітичних ризиків та їхній потенційний вплив, як зазначають аналітики McKinsey & Company. І чим довше триває війна, тим потужнішими й непередбачуваними можуть стати ці глобальні зміни.