Starlink, діпфейки та AI. Як технології вплинули на війну в Україні

Можливість обмінюватися інформацією — це важливий елемент будь-якої війни. І тут мова не лише про військові засоби зв’язку, а й про комунікацію з населенням. Ще під час Першої світової війни літаки виконували роль як зброї, так і засобів масової інформації. З їхньою допомогою з повітря робилися аерофотознімки місцевості, позицій ворога, а також скидалися пропагандистські брошури над ворожими містами. Спершу фото робили солдати персональними камерами, але згодом таку роботу передали вже до рук спеціалістів.

Під час Другої світової війни кожна дивізія німецької армії мала свою команду кінематографістів, які знімали війну. А коли у 1943-му році армії не вистачало ресурсів, то Німеччина залучила тисячі солдатів до зйомок пропагандистського фільму «Кольберг», який мав би підняти патріотичний дух німців.

Разом із розвитком науки у 20-му столітті світ та роль новітніх розробок у війні докорінно змінилися. Невидимі інформаційні битви стали ще більш потужними та смертоносними, а сучасні технології такою ж могутньою зброєю, як і танки чи бомби. Досить оцінити лише масштаби пропаганди та способи боротьби з нею.

Так, усі сторони військового протистояння вжили заходів, щоб обмежити доступ людей до інформації. З одного боку, росія заборонила будь-які незалежні від уряду медіа, а також заблокувала незручні для неї вебсайти та соціальні медіа. З іншого боку, великі технологічні компанії заборонили державним ЗМІ Росії використовувати свої соціальні мережі для поширення дезінформації про її вторгнення в Україну.

Наприклад, Google заблокував у Європі YouTube-канали, що належать російським державним компаніям — RT і Sputnik. Теж саме зробити у Facebook, Instagram та TikTok, щоб обмежити російську пропаганду. Twitter оголосив, що почав додавати попереджувальні мітки до твітів від ЗМІ, пов’язаних з російським урядом. Meta також повідомила, що виявила та знищила мережу проросійських груп для організації кампаній з дезінформації у Facebook та Instagram.

Усе це говорить лише про те, що інтернет став ще одним полем бою у російській війни проти України та беззаперечно потужною зброєю у боротьбі за людську прихильність. Події в України поглибили потенційний розрив всесвітньої мережі на окремі клаптики. Адже дослідники констатують, що інтернет стає все більш регіональним.

Концепцію національної мережі вже втілив Китай, використавши брандмауер, щоб закрити доступ до небезпечної, на думку уряду, інформації. Тепер на цей шлях стала росія з її обмеженнями свободи слова, а невдовзі до цього може приєднатися і Європейський Союз. Наразі європейські країни шукають методи, як контролювати конфіденційність персональних даних та роботу штучного інтелекту в інтернеті.

Окрім боротьби за присутність у міжнародному інформаційному полі, сили противника були спрямовані проти самого доступу українців до інтернету та зв’язку загалом. Ще до початку повномасштабного російського вторгнення, військові експерти попереджали, що ворог намагатиметься зашкодити комунікації між владою, військовими та громадянами. Відсутність мережі посіяла б паніку в людей, так само як і завадила б військовому керівництву країни ефективно оборонятися. Тому завдання «зберегти зв’язок» стало одним з ключових на технологічному фронті.

Це завдання у багато чому лягло на українських телеком-операторів. Самі їхні працівники навіть під обстрілами та в окупації продовжували відновлювати роботу базових станцій. Наприклад, завдяки героїзму інженерів Київстару щодня на кілька годин мали зв’язок жителі оточеного Маріуполя.

Постійне відновлення пошкоджених через бойові дії ділянок мережі та обладнання стало чи не найважливішим питанням, щоб люди в усіх регіонах України залишались на зв’язку.

Проте і тут сучасні технології дозволяють діяти гнучкіше. Так, Київстар останні 5 років інвестував десятки мільярдів гривень у модернізацію телекомунікаційних мереж. Це дало свій результат.

«Мережа спроєктована таким чином, що якщо якийсь вузол зв’язку постраждає, ми можемо перемикати базові станції на інші вузли зв’язку. Це принцип гнучкої архітектури мережі. Завдяки цьому навіть під час повномасштабної війни на більшості територій України вдається підтримувати зв’язок», — пояснює Володимир Лутченко, технічний директор Київстару.

Зв’язок в Україні вдалося зберегти й завдяки космічним технологіям. Допомагаючи українцям перемогти загарбника, мільярдер та засновник компанії «SpaceX» Ілон Маск запустив в Україні підтримку сервісу Starlink та організував постачання терміналів для зв’язку із супутниками. Перші 500 станцій Starlink прибули в Україну на початку березня, а вже до кінця квітня їх стало близько 10 тисяч.

«Напевно, ми одна з країн, де найбільше Starlink у світі», — коментував міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У лічені тижні термінали Starlink розповсюдилися країною і дійсно стали незамінними у місцях, де через активні бойові дії значно постраждала інфраструктура. Обладнанням змогли користуватися військові, лікарні, критично важливі підприємства, Укрзалізниця та навіть фермери для своєї посівної кампанії. Зокрема, за допомоги Starlink мобільні оператори змогли швидко повернути зв’язок у звільнені від російських окупантів міста.

Новий етап інформаційної та технологічної боротьби у російсько-українській війні розгорнули нейромережі та машинне навчання. Наприклад, технологія розпізнавання обличчя дозволили українській владі ідентифікувати мертвих російських окупантів. Цей інструмент аналізує певну базу профілів, ранжує їх за подібністю, а далі жива людина робить остаточний вибір із запропонованих варіантів.

«Ми використовуємо штучний інтелект для розпізнавання трупів російських солдатів та пошуку в соцмережах їхніх друзів чи родичів. По-перше, ми хочемо, щоб ці трупи забрали із нашої країни. По-друге, це частина інформаційної кампанії, адже рф приховує від народу кількість смертей своїх військових. Це ще один інструмент донесення правди», — пояснив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

У війні росії проти України обидві сторони застосували технологію діпфейк. Це штучно зроблене за допомогою алгоритмів машинного навчання відео, на якому обрана людина говорить потрібний автору текст.

Наприклад, у перші тижні вторгнення у мережі поширилося підроблене відео, на якому виступає Президент Володимир Зеленський та оголошує про перемогу Росії. Картинка виглядала досить реалістично, але це був фейк. Мета такого відео була у тому, щоб дезінформувати українців та змусити їх здати свої позиції. Утім, це не спрацювало, а сам діпфейк невдовзі видалили. Українці не розгубилися та створили свою відповідь. AI-стартап Reface та Gvardiya Production House опублікували власний діпфейк під назвою «Якби путін говорив правду».

Зокрема, Reface на початку війни оголошував про розробку алгоритмів штучного інтелекту, які б шукали дислокацію та переміщення російських військ. Зараз з питань безпеки та конфіденційності компанія не розповідає докладніше про свої успіхи.

«Єдине, чим ми можемо поділитися, то це інформацією про те, що ця ідея започаткувала величезну ініціативу, яка вже вийшла далеко за межі першочергової ідеї та перетворилася на спільноту UA Tech Power із понад 1000 експертів-волонтерів», — розповів Олег Петрів, технічний директор Reface.

Своє місце зайняли у війні також криптовалюта та NFT-технології. Уряд України запустив криптофонд «Aid For Ukraine» з офіційними гаманцями, на які надходять донати від користувачів з усього світу. Криптопожертви для України вже стали найбільшими в історії, як порахували аналітики групи Crystal. Станом на 12 травня 2022 року ця сума склала понад 82 млн доларів.

Також у квітні на сайті криптофонду «Aid For Ukraine» з’явився окремий розділ для NFT-донатів. Так люди можуть придбати за допомогою блокчейну цифровий актив, який існує лише в інтернеті. Наприклад, на аукціон українські розробники відеоігр виставили NFT-колекцію «Avatars for Ukraine», а на сайті «Russia for sale» охочим пропонують частинами купити віртуальну територію росії. Отримані кошти з продажу NFT-активів перерахують на відбудову України.

У розмові про роль технологій у війні не можна оминути увагою масштабні атаки на державні та приватні вебресурси у кіберпросторі. Напередодні російського вторгнення інформаційні системи українських міністерств, державних організацій та банків зазнали масштабних атак ворожих хакерів. Це стало прелюдією до реальних військових дій на території України.

Ситуація навколо війни показує, що кібератаки могли б вийти за межі України. Тому деякі європейські країни вже висловити занепокоєння щодо безпеки їхньої критичної інфраструктури. Утім, НАТО вже заявило, що кібератака проти будь-якого з її членів зачепить статтю 5 Статуту НАТО, що дозволить альянсу завдати удару у відповідь усіма доступними засобами.

У відповідь на військові дії росії в Україні країни ЄС та США ввели безпрецедентні за своїм масштабом економічні санкції проти країни-агресора. До довгого списку передових технологій, на які поширюється де-факто заборона на експорт до росії, входять напівпровідники, телекомунікаційне обладнання, програмне забезпечення, лазери, авіаційні та космічні системи. Оскільки інші важливі технологічні гравці, такі як Південна Корея, Японія та Тайвань, приєдналися до блокади, російська федерація значною мірою опинилася відрізаною від світової високотехнологічної індустрії.

І якщо фінансові обмеження, такі як відключення банків від платіжної системи SWIFT, російські громадяни відчули одразу, то вплив технологічних санкцій буде поступовим. Хмарні обчислювальні центри, високопродуктивні комп’ютери, авіаційні та оборонні технології, а також нафтопереробне обладнання вимагають регулярної заміни та оновлення мікропроцесорів, контролерів, датчиків та механічних деталей. Відсутність доступу до цих технологій може загальмувати російську економіку, а також послабити військовий потенціал росії у довгостроковій перспективі.