Про що:
У другому випуску бізнес-подкасту РЕАЛІСТИ Валерія Чачибая спілкується з представниками компаній, які успішно здійснили релокацію свого бізнесу. Олексій Гулий — засновник Техно Їжак і Валерій Яковенко — засновник та СЕО DroneUA розповідають, які плани дій були в компаній після початку війни, як відновлювали роботу команд, як налагоджували комунікацію з клієнтами. Також в цьому випуску – про колаборацію держави і бізнесів під час війни заради спільного результату — саме так з’явився Національний роумінг від операторів мобільного зв’язку.
Зміст
Як для вас почалася війна? Чи мали план, що будете робити з бізнесом?
Який у вас досвід релокації компанії та працівників?
Цінний актив будь-якої компанії — це клієнти. Як ви відновлювали комунікацію з клієнтами?
Які процеси вже запущені, які сервіси в режимі запуску? Якими рішеннями пишається ваша компанія?
Київстар разом з іншими операторами, Міністерством цифрової трансформації об’єдналися і зробили Національний роумінг — дуже клієнтоорієнтоване рішення. Костянтине, чи це складно? Як ви дійшли до цієї думки та реалізували її?
Як допомагаєте Україні, українцям, своїй команді, ЗСУ, теробороні та іншим?
Як для вас почалася війна? Чи мали план, що будете робити з бізнесом?
Валерій Яковенко, засновник та СЕО DroneUA
Підготуватися до таких змін просто неможливо. Всі плани, які ми могли побудувати, руйнуються о 5 ранку 24 лютого. Не спрацьовує ніщо з того, що ти планував. Є деяка паніка, є розуміння неможливості контролювати ситуацію. Через годину ти вже розумієш, що все під контролем, все буде ok, все буде зрозуміло. Це війна, тому підготуватись так, щоб вона не вдарила сильно — неможливо. Вона б’є, і б’є так, що ти запам’ятовуєш це на все життя. Можна якісь процеси захистити, щось зробити наперед в бізнесі, але сильно не підготуєшся — будь-який план буде поламаний. Потрібно просто зберігати спокій.
Ми не зупинялися ні на день. З першого дня вторгнення продовжували працювати у Києві. О 7 ранку почали видавати дрони Національній поліції України. До нас приїхали всі наші клієнти зі сфери безпеки. Допомагали кожному. У цей же день закінчили робочий день з пустими складами, бо щось продали, щось віддали безоплатно. Команда залишилася у Києві, працювала та жила в офісі. Частину приміщення переробили під житло, де працівники ночували.
Наше обладнання, яке ми передавали у якості допомоги ЗСУ, втрачалося. До цього потрібно ставитися з розумінням. Сфери бізнесу, з якими ми працювали, наприклад, енергетика, будівництво — все зупинилося, але вже 3 березня з’явився перший клієнт. Це можна вважати трансформацією активів: щось втрачається, щось повертається в іншій формі, але потрібно працювати.
Олексій Гулий, засновник Техно Їжак
Усі наші центральні офіси та основний штат були у Харкові. Я у все це не вірив навіть, коли читав новини спецслужб, які говорили, що все буде. Наша служба безпеки підготувалася заздалегідь, саме тому ми частину активів перевезли до Києва, були підготовлені співробітники.
24 лютого о першій ночі мені зателефонував керівник служби безпеки та повідомив, що треба зібратись командою в офісі. Я думав буде 15-хвилинне тренування, склав мінімум речей до рюкзака та приїхав. Вже в офісі керівник служби безпеки запропонував виїжджати з міста, але я відмовлявся. Сподівався, що скоро усі поїдемо додому спати. Після офіційної заяви про початок війни ми із деякими співробітниками виїхали з Харкова. Десь на 25-30% були готові до цього завдяки діям служби безпеки. Я взагалі оцінював вірогідність війни всього на 15%.
Перші тижні рятували людей, потім активи. Ми маємо в Харкові 12 магазинів. Деякі з них зазнали бомбових атак, мародерства. Важко порахувати кількість втрачених активів. Але найважче те, що ми були змушені виїхати з нашого дому. У нас в Харкові 4 офіси з компаніями у різних напрямках. Просто в один день усі не вийшли на роботу. Велика кількість працівників живе на Салтівці (прим. великий житловий масив у Харкові) і як мінімум 10 співробітників залишились без житла. Потім почались переміщення Україною. Телефонували один одному, дізнавались хто де, кому потрібна поміч.
Який у вас досвід релокації компанії та працівників?
Олексій Гулий, засновник Техно Їжак
На 13-14 день війни приїхали до Львова і відчули мирне життя. Десь тиждень-два зранку до вечора займалися порятунком наших людей, їхніх родин, домашніх тварин. Було таке, що на Західну Україну їхали 30 працівників, а ми не знали де їх розміщувати. Когось розмістили у селі Сміла, орендували цілу базу, познайомились з мером. В такий період взагалі не думаєш про розвиток, коли бачиш в новинах вибухи або як грабують наші магазини.
Потім я зустрівся зі своїми друзями, у яких бізнес, схожий до мого. Побачив, що вони працюють, і зрозумів — пора працювати й нам. Нам вдалося вивезти основну частину дорогої техніки, багато чого залишилося та постраждало. З офісів ми вивозили все, навіть монітори та телевізори зі стін. Відкрили 2 офіси у Львові. Перший облаштували завдяки Olx. Збирали у кого що є: дивани, стільці, столи. Другий з офісів перевезли та облаштували за 4 дні. В орендованих квартирах Львова були наші склади. Деякі оператори інтернет-магазину почали працювати з Харкова.
Важливо було почати. Коли ти почав, то це зовсім інша енергія. Починаєш будувати плани.
Важливо було почати. Коли ти почав, то це зовсім інша енергія. Починаєш будувати плани.
Я віддав свою машину операційному директору інтернет-магазина. Він працював кур’єром, а я робив інкасації, цікавий досвід. Пізніше орендували склади. Важко було пояснити співробітникам, що все добре і час працювати. Їм складно далася вся ця історія: втрата майна, постраждалі друзі. Емоційний стан команди був важким. Намагалися їх підтримувати, пропонували працювати попри страх хоча б по пів дня. Ми домовлялися, якщо не вистачить моральних та фізичних сил виконувати робочі процеси, то надалі не будемо змушувати. Проте вже після 1-2 годин на роботі колеги змінювали свою думку і продовжували працювати, адже праця дозволяє хоча б тимчасово змістити фокус уваги з воєнної реальності на те, що потрібно робити тут і зараз.
Наразі офіс інтернет-магазину та 75% штату компанії у Львові. Приїзд до Львова був моїм поштовхом. Війна війною, але потрібно щось робити тут і зараз. Багато спілкуюся з друзями, у яких є свій бізнес. Деякі із них на Західній Україні та не думають починати працювати. Я намагаюся всіх їх запросити до Львова і своїм прикладом показати, що можна стартувати, нічого не зупинилося, все працює, але трохи по-іншому.
Зараз думаємо, де нам повномасштабно розгортати бізнес. Етап збереження працівників та активів пройдений. Тепер питання стратегії та розуміння, де в нас буде дім за місяць, три, рік. Зараз починаємо відкривати магазини. Це вже половина відділів, але немає головного офісу, як це було у Харкові. Топменеджери роз’їхались по всій країні. Є плани збирати команду в столиці, орендувати офіс, житло. Це дешевше, ніж у Львові. Далі прямую до Харкова, де будемо приймати рішення щодо подальшого розгортання компанії.
Валерій Яковенко, засновник та СЕО DroneUA
Частину нашої роботи, а саме — сільське господарство, системи збереження енергії, перемістили до Західної України через питання безпеки та логістики. Почали будувати логістику завдяки ще одній локації. На початку березня відкрили філію, яку планували відкрити аж у травні. Не закінчили ремонт, не облаштували обладнанням і меблями — просто заїхали й працювали. Так зараз працюємо на дві локації — Західна Україна і Київ.
Найважче було довести людям, що потрібно працювати. Якщо під час ковіду ми могли створити віртуальну картинку присутності під час відеодзвінків, то під час війни потрібна фізична присутність керівника в компанії та реалізація тієї картинки, яку ти хочеш передати. Треба самому приїжджати до офісу та показувати власним прикладом, що працюєш. Це допомогло почати роботу як в західному офісі, так і в Києві.
Без фізичної присутності керівників відбудовувати процеси неможливо. Треба показувати власним прикладом, що виходити на роботу потрібно.
Без фізичної присутності керівників відбудовувати процеси неможливо. Треба показувати власним прикладом, що виходити на роботу потрібно.
Є речі та страхи, які ми не поборемо. Наприклад, в нас є напрямок сервісного демонстраційного процесу, коли ми допомагаємо фермерам захистити власний врожай. Класичну техніку наразі важко заправляти через брак палива. Водночас дрони можуть використовувати менше палива. Наші оператори, які їздили Україною, іноді не доїжджали до потрібного місця та поверталися, тому що поряд з ними був обстріл, вибухнула нафтобаза. Через це вони не хочуть працювати далі. Таке було не раз.
Костянтин Вечір, B2B-директор Київстар
Зі свого боку Київстар допомагав багатьом компаніям в їхній релокації – вони могли щось зі своїх бізнес-процесів робити завдяки нашим сервісам. При цьому інструменти, необхідні для релокації малого, середнього чи великого бізнесу, нічим не відрізняються. Кожний бізнес може використовувати рішення, які допомагають їм працювати будь-де з будь-якого пристрою. В Київстар ми користуємось ними з часів пандемії. Завдяки цьому у нас не стояло питання куди і як переїжджати. Співробітники рятували себе та родини, переміщалися туди, де відчували безпеку і продовжували працювати дистанційно. В нашій компанії, мабуть, не має жодної роботи, яку б не можна було робити віддалено. Виняток — це технічна служба, яка працює з обладнанням, забезпечує роботу мережі та її відновлення, підключає нові базові станції. Все інше робимо віддалено з 2020-2021 років. Єдиною порадою працівникам при релокації було взяти з собою ноутбук, за допомогою якого можна працювати. Все інше вже було налаштовано.
Проте челенджем було зберегти інфраструктуру. По-перше, важливо було зробити певну міграцію основних платформ, бо це те, що забезпечує роботу всієї мережі та зв’язок для всіх абонентів. По-друге, ми маємо постійно відновлювати мережу на територіях, де були чи йдуть військові дії. Досить важко працювати, коли наша технічна служба першою потрапляє на місця, які були під обстрілами, бачить наслідки й відновлює зв’язок. Все, що ми робили всі ці три місяці для суспільства, держави, клієнтів, надихає компанію робити й надалі неможливі речі та швидко відновлювати інфраструктуру, яка допомагає людям залишатися на зв’язку.
І, звичайно, про актуальну роботу мережі повідомляємо клієнтів — сповіщаємо, коли зв’язок відновиться, зважаючи на наші можливості. Для цього використовуємо багато каналів комунікації: офіційні інформаційні канали, 24/7 працюють кол-центри, чати.
Цінний актив будь-якої компанії — це клієнти. Як ви відновлювали комунікацію з клієнтами?
Олексій Гулий, засновник Техно Їжак
Прийняли сміливе рішення та відкрили у Харкові магазин. Комунікація не була швидкою. Після того, як розповіли, що працюємо, люди почали повертатися у Харків, теж відкриватися. Бренд Be brave like Ukraine впливає і на мене, і на команду. Ми наслідуємо цей маркетинг — на сайті замість назви нашого бренду Техно Їжак написано Сміливість.
У нас майже півмільйона клієнтів. Багато з них переїхало на Західну Україну. Ми почали змінювати напрямок бізнесу і фокусуватися на корпоративному секторі. Якщо раніше продавали лише Apple, то зараз мають попит ноутбуки, принтери інших марок. Все знаходимо, бо знаємо представників ринку. Спочатку працювали з IT-компаніями. Це стало великою частиною нашого бізнесу. Потім стали надходити запити на дрони. Ми зрозуміли, що можемо знаходити їх дешевше, ніж усюди. Так відкрили мілітарі напрямок з окремим офісом. Наші працівники є посередниками між волонтерськими організаціями та європейськими мілітарі складами.
Валерій Яковенко, засновник та СЕО DroneUA
У нас ніколи не було роздрібних клієнтів. Останні 5 років працювали з корпоративним сегментом. 75% українського бізнесу зникло з перших днів війни. Залишилось лише 25% компаній, з якими можна було продовжувати комунікувати. Неможливо щось продати людині, до якої приходили окупанти та погрожували, що залишать їй 30% від власного врожаю. Неможливо допомогти якимось обладнанням, щось продати людині, яка знаходилась 2 тижні під окупацією і зазнала фізичних знущань. Такі люди понівечені не тільки фізично, а й морально. Потрібно спілкуватися з ними та чимось допомагати.
Ми зрозуміли, що дуже багато компаній відкривається з нуля. Почали налаштовувати нові партнерські відносини. Так, за час війни уклали близько 400 нових B2B-контрактів. Це певна заслуга тих клієнтів, які не бояться працювати.
Костянтин Вечір, B2B-директор Київстар
Вже давно намагаємось корпоративні комунікації перевести у H2H-комунікації (прим. human to human, “людина для людини”). Телефонували кожному корпоративному клієнту. В деяких випадках потрібно було психологічно підтримати звичайною розмовою. Нам дякували за те, що ми дізнавалися, як справи. Хтось просив відключити послуги, бо компанія поки не може працювати, комусь навпаки щось вмикали під час їхньої релокації: налаштовували зв’язок, переміщували дані, розгортали інфраструктуру. Це було поштовхом, щоб зрозуміти: бізнес працює і ми повинні підтримувати ці проєкти.
Які процеси вже запущені, які сервіси в режимі запуску? Якими рішеннями пишається ваша компанія?
Олексій Гулий, засновник Техно Їжак
У нас понад 100 відділів в торговельних центрах, і ми продовжуємо потроху відкриватись. До цього відкривали лише старі відділи, а зараз вирішили відкривати нові.
У ритейлі трохи змінюється товар, бо підлаштовуємось під запити клієнтів. В перші дні війни подарували всі павербанки та дрони, які були на складі у Харкові, й більшу частину того, що була у Києві. Змінилася структура ринку. Раніше купували айфони в 5 разів більше, ніж макбуки. Зараз вже навпаки, це пов’язано з тим, що багато IT-компаній переїжджають, хтось без комп’ютерів. Ми знаємо де це знайти дешево та швидко привезти. Так почали працювати з великою кількістю нових B2B-клієнтів.
Валерій Яковенко, засновник та СЕО DroneUA
Ми фокусуємось на трьох речах, які зараз можуть приносити користь. По-перше, це продовольча безпека. Наші технології дають можливість підвищити врожайність сільського господарства і кожного окремого фермера. За допомогою дронів можемо контролювати терміни зберігання врожаю на полях, проводити десикацію (прим. підсушувати рослини з метою прискорення достигання і полегшення збирання врожаю) в певний момент, щоб зерно дозрівало, залишалося на полі та його вчасно збирали, підлаштовуючись під логістику на рівні країни.
Другий напрямок — безпека. Адмініструємо розкопки по всій країні для українських силовиків. В нас є мережа станцій, які корисні для пошуку диверсантів і тих, хто нелегітимно використовує повітряний простір. Разом з цим створюємо ще кілька інженерних рішень, про які казати не можна. Ми поговоримо про це після війни.
По-третє — енергетична безпека кожного українця. Це можливість надавати електричну енергію там, де знаходиться людина, бізнес, та гарантувати наявність електроенергії для спілкування, роботи. Окрім Starlink, які сотнями підключаються до наших резервних систем живлення та електростанцій, підключаємо також волонтерські організації, медичні служби, різні фонди тощо.
Комерційної складової зараз в бізнесі мало. Наприклад, дрони нам не вдалося продовжувати імпортувати. Просто синхронізуємо клієнтів з Європи та України й даємо їм можливість працювати напряму між собою. Щодо проєктів в енергетиці та агро — що можемо, те робимо. Потрібно сфокусуватись на тому, що ти робиш найкраще.
Київстар разом з іншими операторами, Міністерством цифрової трансформації об’єдналися і зробили Національний роумінг — дуже клієнтоорієнтоване рішення. Костянтине, чи це складно? Як ви дійшли до цієї думки та реалізували її?
Київстар разом з іншими операторами, Міністерством цифрової трансформації об’єдналися і зробили Національний роумінг — дуже клієнтоорієнтоване рішення. Костянтине, чи це складно? Як ви дійшли до цієї думки та реалізували її?
Костянтин Вечір, B2B-директор Київстар
Не тільки в нас, а й у будь-якого оператора були місця, де зв’язок втрачався. Попри те, що перший місяць війни був важким, Київстар продовжував будувати мобільні станції зв’язку на Західній Україні силами технічної служби. Зрозуміли, що вже відбувається міграція, вона буде збільшуватись, тому треба й збільшувати місткість нашої мережі, щоб обслуговувати більшу кількість клієнтів. Зараз продовжуємо будувати нові станції.
Національний роумінг — рішення, яке ініціювала Мінцифра для потреб ринку. Коли прийшла війна і треба було вирішувати питання зв’язку в місцях, де його немає через аварії або руйнування, не було жодних вагань робити такий проєкт чи ні. Це був яскравий приклад того, як бізнес може об’єднуватися і запускати такі важливі й водночас важкі проєкти. Національний роумінг — якщо простими словами — це об’єднання трьох мереж (прим. Київстар, Vodafone і Lifecell), які мають власну особливість, свою структуру, свої платформи. Тобто фактично чужорідні тіла, які поєдналися, щоб кожен абонент міг підключитися до будь-якої мережі. Технічно це було складно. Дякую нашій технічній службі, службам партнерів, які все зробили швидко і якісно. Це проєкт об’єднання заради перемоги.
Як допомагаєте Україні, українцям, своїй команді, ЗСУ, теробороні та іншим?
Костянтин Вечір, B2B-директор Київстар
Співпрацюємо з багатьма благодійними фондами: «Повернись живим», «Твоя опора», «Let’s help», «Карітас України». Продовжуємо підтримувати інші ініціативи, які допомагають українцям, ТрО, ЗСУ, державі. У нас був досвід в перші тижні війни, коли сталася активна міграція людей на Західну Україну та за кордон і там створювались волонтерські групи, які за кордоном починали працювати з великими мережами для передачі гуманітарної допомоги в Україну: харчування, речі, прилади, допомагали з розташуванням. Ми налаштовували для них комунікацію через підключення сервісів для віртуальних контакт-центрів. Переселенці могли зателефонувати на цей український номер кол-центру, але фактично цей номер був не в Україні.
Олексій Гулий, засновник Техно Їжак
Десь 70% з того, що у нас було, понад 1000 гаджетів, наприклад, техніку Apple для управління дронами, віддали нашим друзям на фронті, які є також нашими співробітниками. Потім зрозуміли, що в нас не залишилось фінансових запасів. Тому зупинили цей процес, але запити продовжувались. Я не міг відмовляти, бо там були наші працівники. Почав зв’язуватись з постачальниками інших країн. Вони допомагали грошима на те, що було потрібно хлопцям на передовій.
Було багато запитів на доставку ліків до Харкова, евакуацію людей, закупку бронежилетів. Ми шукали на все це гроші та постачальників, організовували доставку. Згодом зрозуміли, що потрібна окрема команда для цього процесу. Зробили ініціативу Help Ukraine, в рамках якої збирали кошти на потрібні речі. Донатили наші постійні клієнти, закордонні постачальники. Зараз на сайті можна замовити патріотичні 3D стікери з різноманітними фразами та картинками. 100% прибутку від продажів цих наліпок йдуть до фонду Help Ukraine.
Вже зараз через 2,5 місяці війни, коли телефонують наші хлопці з фронту і замовляють різні необхідні речі, ми знаємо, де брати на це гроші. Допомагає ще те, що наші 500 працівників зараз у різних містах країни. Завдяки цьому можна багато чого зробити. Якщо хтось кудись їде, то привозить гуманітарку, у когось можна зупинитися. Кожен робить те, що може. Деякі працюють, деякі займаються волонтерством.
Наступного тижня не пропустіть третій випуск другого сезону подкасту «Реалісти». Герої 3 серії: Євген Клопотенко, Дмитро Борисов та Костянтин Вечір. Дізнаємось, як під час війни почуває себе ресторанний бізнес, з якими труднощами стикається і в чому знаходить ресурс, щоб продовжувати працювати.
Додайте коментар