Як країни банкрутують: великий цикл

• Бестселер №1 New York Times
• Генрі М. Полсон-молодший, колишній міністр фінансів США, назвав це видання подарунком людству
• Книжку рекомендує відомий спікер та бізнес-стратег Тоні Роббінс

Один із найвідоміших макроінвесторів у світі Рей Даліо прагне поділитися своїми усвідомленнями, які формував упродовж 50 років роботи. На його думку, запитання про стан і динаміку державного боргу й про те, чи може велика країна на кшталт США збанкрутувати напряму стосуються щоденного життя людей. Проблема у тому, що простих відповідей на них не існує. Немає навіть консенсусу щодо того, чи є межа зростання державного боргу. Проте Даліо дослідив усі великі боргові цикли за останні 100 років та зробив висновки про їхні закономірності та виклав їх у цій книжці.

Упродовж тисяч років людство спостерігало за розгортанням довгих боргових циклів. За словами Даліо, опис одного з них можна зустріти у Старому Заповіті. Великі боргові цикли виникали у різноманітних імперіях і країнах, розвивалися за певними законами й часто передвіщали падіння держав. Даліо вважає, що зміг розгадати ці принципи й створити шаблон, який описує великий борговий цикл. Завдяки йому інвестор заробив багато грошей.

Зробити це було непросто, адже такий цикл зазвичай триває 80 років (+/– 25 років), тож побачити весь процес на власні очі неможливо. Також, на думку Даліо, більшості людей заважають упередження й надмірне фокусування на поточному моменті замість погляду на ширшу картину. Зокрема, ми можемо вважати, що держслужбовці зробили правильні висновки з попередніх криз (як-от фінансова криза 2008 року) і не допустять повторення, й не думаємо про те, що ці кризи могли бути лише передвісниками більших криз у майбутньому.

Також Даліо зазначає, що великий борговий цикл не є чимось відокремленим. Насправді він є однією з декількох взаємопов’язаних сил. Є ще цикли соціально-політичної гармонії та конфліктів, великі стихійні лиха, розвиток технологій. «Разом ці сили утворюють загальний великий цикл миру, процвітання, конфліктів та депресії», – запевняє Даліо. Коли один загальний великий цикл завершується, то людство переходить від одного світопорядку до іншого. І зазвичай це стається один раз за життя кожного з нас.

Тож як влаштовані боргові цикли? Щоб у цьому розібратися, першочергово потрібно побачити загальну динаміку. Кредити сприяють збільшенню споживання, витрачання грошей, розвитку, проте створюють борг, який потрібно виплатити. Тож погашення кредиту у майбутньому призводить до скорочення витрат. Отже, така динаміка за своєю природою є циклічною.

Утім боргові цикли можуть бути різними. Короткий цикл добре вивчений: коли інфляція занадто низька, то банки починають пропонувати більше кредитів. Завдяки цьому економічна активність збільшується, так само зростає й інфляція, аж доки не стає занадто високою. Тоді кількість кредитів зменшується, а економічне зростання й інфляція сповільнюються. Такі цикли тривають у середньому шість років (+/– три роки). За словами автора, з 1945 року в США відбулося вже 12 повних коротких боргових циклів, а сьогодні країна перебуває в останній третині 13-го.

Маловідомим залишається той факт, що подібні короткі боргові цикли складаються у великий, довгостроковий борговий цикл. Борг поступово накопичується й, як пише автор, «більшість короткострокових циклічних максимумів і мінімумів боргу вищі, ніж попередні». Це призводить до того, що на початку великого боргового циклу існує набагато більше можливостей для інвестицій у високоприбуткові проєкти, ніж наприкінці. Так само взяти кредит і виплатити його легше на початкових стадіях великого боргового циклу.

Наприкінці такого циклу витрати на обслуговування боргу стають великими й зростає ризик дефолту. Потрібно бути обережними, бо боргове навантаження може стати настільки великим, що підтримувати його більше не вийде. Так і закінчуються великі боргові цикли.

«Борг – це обіцянка віддати гроші. Боргова криза виникає, коли обіцянок було дано більше, ніж є грошей для їх виконання», – пише Даліо. Для країни є два основні виходи з такої ситуації: друк грошей (і, відповідно, їх знецінення) або дефолт за боргами. Обидва варіанти призведуть до зниження вартості облігацій та інших боргових активів. Власне, основна відмінність між короткими і великими борговими циклами полягає у тому, що центральні банки можуть розвернути перші вливання значної кількості грошей, а з другими це неможливо.

Також автор наголошує, що боргові цикли рухають економіку вперед, а супроводжується цей процес зростанням рівня життя й продуктивності праці (див. Рис.).

Загалом кожен великий борговий цикл складається з таких етапів.

1. Стадія надійних грошей. Чистий борг невеликий, країна конкурентоспроможна, а збільшення боргу стимулює зростання продуктивності праці. Доходів достатньо для погашення боргу, країна перебуває у стані фінансової стабільності. 

Також гроші на цьому етапі є «твердими», тобто здатні бути засобом обміну і збереження багатства. Прикладами «твердих» грошей є золото, срібло та біткойн, адже він також поширений у всьому світі, а його кількість обмежена. Паперові гроші обмінюються на «тверді» за певним курсом. На початку великого боргового циклу паперових грошей не надто багато.

2. Стадія боргової бульбашки. На цьому етапі гроші є доступними та дешевими, тож економіка швидко розростається завдяки борговим коштам. Також виникають цікаві винаходи, в які інвестори радо вкладають гроші, але не завжди усвідомлюють обґрунтованість ціни. Так виникають бульбашки, а борги зростають (разом із вартістю їх обслуговування) швидше, ніж доходи. У певний момент починається спіраль, вийти з якої без значних фінансових втрат неможливо.

3. Стадія верхівки. На цьому етапі відбувається вибух бульбашки через поєднання двох причин – зменшення доступності грошей та неможливості підтримувати набраний темп зростання боргу. Після лускання відбувається швидке скорочення ринку й економіки.

4. Стадія скорочення боргу. Ця фаза приносить багато болісних подій, адже її мета – знизити борг і витрати на його обслуговування, щоб вони відповідали рівню доходів. Проблеми тут стосуються вже не лише бізнесу, але й держави. І якщо на цій стадії відбувається продаж державних боргових активів, яким центральний банк чи уряд не може управляти, ситуація може стати ще гіршою (адже банки не мають достатньої кількості грошей, щоб розрахуватися зі всіма борговими зобов’язаннями). Починається рецесія або депресія економіки, можна побачити багато дефолтів та реструктуризацій.

5. Стадія відходу кризи. З часом відбувається зниження боргу, незалежно від того, як держава керувала цим процесом. А коли ринок досягає рівноваги між доходом і боргом, то починається новий цикл.

Даліо попереджає: великі боргові цикли неминучі, адже підтримувати постійний баланс між боргом і доходами неможливо. Кінець кожного такого циклу супроводжується занепадом тих країн, які ще нещодавно були на піку сили. Проте водночас боргові кризи створюють неабиякі можливості для інвесторів, якщо ті розуміють, що відбувається. А з більшістю боргових криз можна упоратися, якщо державотворці зможуть грамотно управляти ризиками й потенційними негативними ефектами.

Як неодноразово наголошує Даліо, великий борговий цикл не є ізольованим: на нього впливають інші сфери людського життя, а він – на них. Усі разом вони становлять загальний великий цикл. Автор виділяє п’ять найважливіших сил, які його формують та визначають усі найважливіші події:

–             економічні та боргові цикли;

–             цикл внутрішнього порядку та безладу (зокрема, йдеться про зміну форми устрою держав, скажімо, від демократії до автократії);

–             цикл зовнішнього геополітичного порядку та безладу (тут ідеться про зміну світового порядку);

–             стихійні лиха (посухи, повені, пандемії тощо). Із часом вони стають дедалі серйознішими й коштують людству все дорожче. Швидше за все, цей тренд продовжиться, а пов’язані з цим чинником проблеми лише поглиблюватимуться;

–             людська винахідливість, зокрема у створенні нових технологій. Насамперед йдеться про ШІ, який, на думку автора, змінить усі сфери нашого життя.

Даліо переконаний, що останній загальний великий цикл стартував наприкінці Другої світової війни, тож сьогодні минуло вже 80 років від його початку. Отже, ми перебуваємо на його пізній стадії, за якою йдуть стадії депресії та війни, чим великий цикл і закінчується, починаючи новий. «Це час радикальних, зазвичай несподіваних змін, які могли не відбуватися за життя однієї людини, але відбувалися багато разів упродовж історії», – пише Даліо.

Також він розповідає про те, як змінюються світоустрої. Скажімо, переважну більшість часу панує унілатералізм (тобто захист державами власних інтересів, конкуренція, перемога сильних над слабкими). Проте після воєн людство більше схиляється до спів­праці, тобто починає перемагати мультилатералізм. Так сталося й після Другої світової війни, але зараз спостерігаємо зворотну ситуацію: на перший план знову виходить унілатералізм.

Тож, за словами автора, людям варто змиритися з тим, що «як прагнення до глобальної співпраці, так і її існування розмиваються, оскільки маятник хитається в бік егоїстичного одностороннього підходу та виживання найсильніших». Ба більше, вже зовсім скоро це може стати новою нормою: зі зміною зовнішніх обставин старі коаліції будуть розпадатися й формуватися нові, які за потреби теж можуть швидко змінюватися. Лояльність відходить на другий план, набагато важливішою стає перемога .

Великі цикли повторювалися багаторазово упродовж історії та щоразу розгорталися за певним шаблоном. Зазвичай цикл починався наприкінці війни, за якою наставав період технологічного прогресу та зростання продуктивності, за ним – фінансові спекуляції та збільшення боргу, потім – чергова бульбашка, вибух, боротьба за владу – і знову війна. Кожен такий цикл закінчувався зміною світового порядку та визначенням нових переможців. А потім все починалося знову.

Даліо детально розглядає декілька великих циклів, зокрема той, що розпочався у США приблизно у 1865 році. Громадянська війна, як і решта військових конфліктів, коштувала дорого й призвела до накопичення боргу, який став занадто великим. Борг уряду США зріс із 2% ВВП до 40% ВВП, а рівень інфляції у 1865 році становив 80%.

Девальвація валюти і дефолти поступово зменшили боргове навантаження порівняно з доходами, і після завершення війни країна почала стрімко розвиватися, впроваджуючи винаходи другої промислової революції (зокрема, залізниці), збільшуючи продуктивність праці. Наслідком цього стало швидке збагачення підприємців та поглиблення майнового розриву між різними прошарками населення.

У 1900–1914 роках великий цикл став наближатися до завершення з усіма супутніми подіями: надмірна заборгованість, внутрішньополітичні конфлікти тощо. Головним конфліктом стала суперечність між капіталізмом та марксизмом, причому і в США, й у Європі. Обидві сторони ставали дедалі радикальнішими й готові були битися на смерть за свої переконання.

У 1914 році було вбито ерцгерцога Австро-Угорщини Франца Фердинанда, і так розпочалася Перша світова війна. Вона перетворила США на впливову й багату країну, адже США надавали кредити та виробляли військові товари. Також сильними гравцями стали щойно створений СРСР та Японія. Переможці війни формували новий світопорядок, а для його підтримання заснували Лігу Націй – організацію, що не змогла попередити Другу світову війну.

Даліо зазначає, що сучасний великий цикл розпочався у 1945 році. Як і після Першої світової війни, сформувався новий світопорядок, у якому головними гравцями були Велика Британія, США і союзники, а також СРСР. Одним із проявів нового порядку стала створена у 1944 році Бреттон-Вудська валютна система. Вона діяла до 1971 року, й у її межах справжньою валютою було золото, долари могли обмінюватися на золото за фіксованим курсом, а інші валюти обмінюватися за певним курсом на долари.

Із 1945 по 1971 рік США багато позичали й витрачали, зокрема на В’єтнамську війну, тож обсяг паперових грошей перестав відповідати наявному золоту. І, зрештою, в ніч на 15 серпня 1971 року президент Річард Ніксон оголосив, що США перестає обмінювати долари на золото.

Окрім девальвації та стрімкого зростання інфляції, цей крок поклав край попередній монетарній системі (хоча, звичайно, й полегшив виплату боргів). Новою системою стала фіатна, яка базувалася на тому, що центральні банки стимулювали чи стримували зростання боргу та грошової маси шляхом зміни процентних ставок.

Відтоді світ пережив декілька коротких боргових циклів, а на момент написання книжки (березень 2025 року) Даліо був упевнений, що США, інші країни G7 та Китай перебувають на пізніх стадіях великого боргового циклу.

Поточний загальний великий цикл, на думку автора, завершено на 90–95%. Нинішню ситуацію Даліо порівнює з 1905–1914 та 1933–1938 роками: країни мають занадто велику заборгованість, ними неефективно управляють, існують зовнішні загрози, постають лідери-популісти, набирають сили автократичні настрої. «У ці часи має значення лише влада. Тому ті, хто її отримує… стають більш схильними до конфлікту, а не до співпраці як із внутрішніми, так і з зовнішніми опонентами», – пише Даліо. Також, як демонструє історія, такі лідери обіцяють збільшити могутність країни й охочіше вступають у різноманітні конфлікти – від військових до економічних.

Свої прогнози стосовно майбутнього автор розподіляє на п’ять категорій відповідно до п’яти основних сил, які формують загальний великий цикл.

1. Борг і гроші. Багато залежить від грамотних дій урядів, але автор оцінює ймовірність небажаної реструктуризації боргових активів та зобов’язань в основних резервних валютах у 65% упродовж наступних п’яти років та 80% – упродовж наступних 10 років. «Червоним прапорцем», який сигналізуватиме про наближення кризи, буде значний продаж державних боргових активів (наприклад, облігацій) їхніми власниками.

Історично країни, які потрапляли в подібну ситуацію, могли діяти доволі радикально. Наприклад, заморожували боргові платежі, оголошували дефолти за боргами, конфісковували активи інших країн та навіть створювали нові типи грошей. Даліо не стверджує, що такі кроки обов’язково будуть, але нагадує: «Такі радикальні зміни робили й набагато більш традиційні лідери, ніж Дональд Трамп».

2. Внутрішній порядок та безлад. Уже зараз всередині країн (зокрема, США) можна спостерігати конфлікти між правими та лівими. Й можна очікувати подальших політичних баталій, зсуву у бік правих та навіть революційних змін. Даліо вважає, що у США відбувається перехід влади від демократів до автократів, а у майбутньому стане ще більше конфліктів між різними гілками влади.

3. Міжнародний порядок і безлад. Світ зараз стає менш схильним до співпраці, кожна країна прагне захищати свої інтереси, виникає дедалі більше локальних воєн. На цій стадії загального великого циклу слабкі стають здобиччю сильних, а легкою здобиччю Даліо називає Європу. Водночас у цей період можуть швидко формуватися незвичні альянси (скажімо, у якийсь момент може виявитися, що Китай та Європа пов’язані тісніше, ніж Європа та США).

Автор вважає, що нині Китай та США вже перебувають у стані війни, але це ще не військові дії – і навряд чи насправді дійде до збройного конфлікту. Проте одна сторона може перемогти іншу, якщо створить безпрецедентну технологію (і, на переконання Даліо, обидві країни таємно над цим працюють).

4. Природні сили. Зі збільшенням кількості природних катаклізмів країни Глобального Півдня можуть стикнутися з внутрішніми проблемами й еміграцією, від якої потерпатимуть інші держави.

5. Технології та людська продуктивність. Сьогодні ця сила найпотужніша за всю історію людства, й у найближчі п’ять років ми побачимо багато радикальних змін у більшості сфер життя. Для країн та компаній надзвичайно важливим стає вміння користуватися новими технологіями, адже різниця між тими, хто вміє, й тими, хто не вміє, буде ключовою. 

Йдеться не тільки про ШІ. Даліо вважає, що це лише одна з технологій, які визначатимуть майбутнє країн. Водночас він налаштований дуже позитивно стосовно прогресу, що відбувається зараз. 

Наприкінці книжки автор пише, що вірить у те, що найближчі 5–10 років принесуть величезні зміни, а за ними на нас чекає зовсім інша реальність. Лідерами й аутсайдерами можуть стати інші країни, компанії та люди. Тож фінальною порадою Даліо є: «Якщо ви не хвилюєтеся, – вам потрібно хвилюватися, а якщо ви хвилюєтеся, – вам не потрібно хвилюватися». Адже переживання про майбутнє може нас захистити, натомість безтурботність робить нас беззахисними.