Звичка до творчості. Застосовуйте в бізнесі та житті

Книгу рекомендують видання The Los Angeles Times, The Washington Post, The Associated Press

Одна з найрейтинговіших книг за версією відвідувачів Amazon.com

Автор є найвідомішою американською хореографкою-модерністкою

Твайла Тарп впевнена, що кожна людина має творчі задатки і може виявити їх у будь-якій сфері. Для цього просто потрібно наполегливо працювати і бути готовим пересилити себе.

У книзі розповідається, як виробити свої щоденні ритуали, які згодом перетворяться на корисні звички та допоможуть дійти поставленої мети. Гасло Твайли Тарп можна сформулювати так: «Майстерність не дається згори. Навіть сама незбагненна творчість — результат звички, дисципліни та наполегливої ​​праці». А це означає, що кожен із нас може досягти досконалості у творчому процесі.

Творчість — це звичайна робота із щоденною рутиною. Недаремно письменники, музиканти, хореографи складають свій режим дня. Багато творців люблять починати працювати рано-вранці, коли ніхто не заважає, навколо панує спокій, а свідомість, що відпочила за ніч, гостріше сприймає навколишній світ. Ці люди часто ставлять собі конкретні маленькі цілі: протягом дня написати дві тисячі слів або не відволікатися від роботи до обіду. Їхній секрет у тому, що подібним чином вони роблять щодня. Згодом дисципліна переростає у звичку.

Рутина — така сама невідривна частина творчого процесу, як і раптове осяяння. Можливо, перше навіть є важливішим, оскільки творчість — парафія не лише митців. Усі ми займаємось (або можемо займатися) рафінованою творчістю, якщо хочемо максимально реалізувати себе як бізнесмени, батьки, діти...

Ще за доби романтизму почалася суперечка між прихильниками двох ідей. Одні стверджували, що творчі роботи незбагненним чином народжуються внаслідок натхнення, надісланого згори, інші — що в процесі наполегливої ​​праці. Безумовно, Твайла Тарп є прихильницею другої точки зору.

Бути креативним означає вміти готуватися до творчості. Для цього варто опанувати певні навички, щоб перетворити творчий процес на звичку. Свою майстерність необхідно розвивати. Якщо розглядати мистецтво як місток між тим, що ви бачите у своїй уяві, і тим, що бачить світ, то майстерність — це спосіб побудувати такий місток. З подібним умінням не народжуються, його набувають згодом, і допомогти цьому зможуть ритуали та вправи. Адже якщо ви не дисципліновано готуватиметеся до творчості, вас ніколи не вразить блискавка осяяння. Творчість має стати вашою звичкою.

Створити кілька власних ритуалів життєво необхідно на початку будь-якого творчого процесу. Адже саме перед стартом найсильніше виявляється бажання сховати голову в пісок чи піти легшим шляхом.

Наприклад, Твайла щоранку прокидається о 5:30, одягає спортивний костюм, виходить зі свого будинку, ловить таксі та їде до спорткомплексу, де займається дві години. І ритуал для неї полягає не в самих вправах, а у поїздці в таксі. У момент, коли Твайла повідомляє таксисту пункт призначення, ритуал вважається завершеним.

Ритуали також можуть стосуватися вашої робочої ситуації. Хтось творить у повній тиші, а хтось — під свист чайника чи гудіння натовпу в повному руху кафе. Ці, здавалося б, різні робочі стани мають щось спільне:  набуваючи їх, ви відчуваєте непереборне бажання почати творити.

Історія людства показує, що саме завдяки ритуалам первісні племена знаходили впевненість у тому, що можуть керувати некерованим. Можна сказати, що невідоме є територією страху, а кожен крок до нового – крок у невідомість. І творчість потребує ритуалів саме для того, щоб щодня знаходити впевненість і поступово просуватися «незвіданою територією» дедалі глибше. Ритуали допомагають подолати наші внутрішні страхи.

Вони виконують ще одну дуже важливу місію: не дають нам відволікатися на зайву інформацію. Щодня ми отримуємо безліч даних, які можуть розфокусувати нас та збити з високого творчого темпу. Звичайно, не варто відразу відмовлятися від кіно, газет та інтернету, але можна спробувати хоча б тиждень не відволікатися, наприклад, на телебачення. Відмова від чогось не просто вивільняє час та ментальний простір. Це водночас і ритуал – ваше жертвопринесення метафоричним богам творчості.

Коли ви обрали комфортну обстановку, розробили ритуал початку творчого процесу, усвідомили свої страхи і побороли відволікаючі моменти, тоді ви готові почати творити.

Як опанувати «метафоричне» мислення?

Що таке творчість — звичка чи осяяння?

Як ви вибудовуєте баланс між плануванням та творчістю?

Є люди, які творять все життя, постійно вдосконалюючись. Але у більшості прагнення до досконалості з роками слабшає. Найімовірніше, дається взнаки досягнення певного рівня матеріального добробуту, здоров’я, що похитнулося, або відчуття, що вже все зроблено. Це, звичайно, нормальний процес, але за бажання ми можемо з ним боротися!

Потрібно лише «підписатися на довгу дистанцію», яка навряд чи буде простою. Можливо, наші ідеї не битимуть бурхливим фонтаном, як в юності. Але у дорослої людини є одна дуже важлива перевага — вона краще пов’язує ідеї між собою, оскільки відчуває півтони життя.

Твайла Тарп генерує вдалі ідеї тоді, коли заганяє себе в стан «бульбашки». Для неї це означає відсікти всі фактори, які відволікають, які стоять між творцем і роботою. Ось чому письменники їдуть до віддалених куточків світу, художники працюють у студіях далеко від дому, а бізнесмени проводять виїзні стратегічні наради. Жити в «бульбашці» зовсім не означає стати самітником, адже згодом і в зовнішньому світі «бульбашка» слідуватиме за вами постійно.

Для побудови творчого життя критично потрібний приплив оптимізму. Саме таке відчуття виникає у творців на початку проєкту: їм здається, що всі попередні роки були лише підготовкою до цього моменту. Звичайно, ніколи не можна бути готовим на 100 %, але це теж частина майстерності: оптимізм маскує невпевненість та технічні недоліки, дозволяючи вважати, що ви здатні на все. Адже зрештою творчість і є бажаним шляхом до самопізнання. Вагомішої причини для виховання у собі звички до творчості й не вигадаєш.

Кожен з нас має молекулярні ланцюжки, які відповідають за творчий потенціал. Вони визначають форму, в якій ми творимо, наші історії та те, як ми їх розповідаємо. Дехто називає це творчим складом особистості, а Твайла Тарп називає це ДНК.

Незважаючи на велику різноманітність творчої ДНК, у стилі роботи видатних творців простежується загальна риса. Усі вони вміють чергувати два стилі: занурення у свою творчість (мікропогляд) та відступ від нього (макропогляд, тобто, вид з боку). Спочатку вони зосереджуються на пошуку великої ідеї (макропогляд), потім – на її деталях та особливостях (мікропогляд). Після цього творці можуть подивитися на плоди своєї творчості як би з боку (макропогляд), а потім — знову почати змінювати деталі (мікровогляд). І таких циклів може бути безліч.

Є ще кілька протилежних станів, у яких перебувають творці. Хтось прагне показати окрему особистість, а хтось — соціум загалом. Один швидше інтроверт, інший екстраверт. Когось більше цікавить піднесений, духовний бік життя, а когось — світський. Тяжіння до того чи іншого полюса робить кожного унікальним і неповторним. Головне — розшифрувати свою творчу ДНК, розібравшись у собі. Це знання допоможе зрозуміти, чим вам краще займатися, а головне, чого не варто робити.

Вигадати щоденний ритуал для творчого процесу.

Створити свою «коробку» для опрацювання нових ідей.

Бути відкритим та толерантним до власних помилок.

Для креативності пам’ять є критично важливою. Але спочатку з’ясуємо, що ми розуміємо під пам’яттю. Багато хто вважає, що це своєрідний жорсткий диск, розташований у нашому черепі. Але такий підхід надто спрощений: адже якщо ви читаєте напам’ять сонети Шекспіра, це не означає, що ви зможете написати свої власні.

Творчість скоріше відноситься до здатності витягувати з пам’яті факти, ідеї, почуття та поєднувати їх між собою по-новому. Іншими словами, творець працює з метафорами, і саме в них джерело цілющої сили будь-якого мистецтва. Це спосіб не просто висловити, а інтерпретувати наше розуміння світу. Наприклад, коли Шекспір ​​пише, що «Життя — це тінь, що ходить; бідний актор, що хвалиться і метушиться свою годину на сцені і потім більше не чути», «переказане кретином оповідання сповнене галасу і люті, але позбавлене сенсу», ми миттєво схоплюємо зміст цих рядків, тому що вони апелюють до наших асоціацій та спогадів.

Ми пам’ятаємо набагато більше, ніж нам здається. Існує кілька видів пам’яті. По-перше, моторна пам’ять. По-друге, віртуальна пам’ять, яка полягає у здатності поринати у почуття та емоції з минулого. Саме із цим видом пам’яті працюють актори. По-третє, асоціативна пам’ять, коли несподіваний смак чи запах наповнюють уяву потоком образів із минулого. По-четверте, нам притаманна інституційна пам’ять — вона міститься в архівах і головах людей, які перебувають у певній інституції протягом тривалого часу. І нарешті, не слід забувати про генетичну пам’ять. Це підсвідома інформація, яка передається нам у генах і з’єднує нас з предками. Всі ці види пам’яті потрібні використовуватиме створення власних метафор.

Кожен із нас створює власну систему організації творчого процесу. Для Твайли Тарп такою системою стали звичайні коробки для перевезення папок. Кожен новий танець вона починає з нової коробки, куди збирає блокноти, вирізки, відео, аудіодиски, пов’язані саме з цією роботою.

Твайла радить створити свою організацію творчого проєкту, яка може принести багато користі. Наприклад, на коробці вона пише назву проєкту, а це вже постійний сигнал про те, що роботу розпочато. Це гарантує постійний зв’язок із проєктом. І, що ще важливіше, система такого роду допомагає ні про що не забувати, адже найважливіші ідеї коробки вже не покинуть.

Системи організації творчих ідей можуть бути різними. Одні створюють картотеки, інші роблять позначки на дошці, треті записують в комп’ютер. Головне, щоб система дозволяла вам зберігати та отримувати ідеї. До того ж, організація не повинна бути надто складною.

Але найважливіша цінність такої системи полягає в тому, що вона містить стимули для натхнення. У такому ящику зберігаються зародки ідей, і коли ви дивитеся на них втретє, вп’яте чи вп’ятдесяте, вони можуть скластися по-іншому — і тоді вас блискавично осяє свіжа проривна ідея.

Але коробка — не заміна творчості. Вона не вигадує музики, не пише віршів і не вигадує стратегій. Це сховище вашого творчого матеріалу, але не його реалізація. На жаль, часто люди не йдуть далі своєї «коробки». Не можна завжди збирати матеріал — приходить час для реалізації ідеї. Коробка допомагає лише в трьох моментах: при спробі зробити перший крок, якщо ви заплуталися і хочете зробити крок назад і коли після реалізації ідеї вам хочеться озирнутися та переглянути ті шляхи, від яких ви раніше відмовилися. Реалізувати проєкт повинні ви самі, і тоді коробку слід відсунути вбік.

Щоб зрушити з мертвої точки, творцеві потрібна чітка ідея. Але де вона візьметься? Якщо відповідати коротко, то звідусіль.

Хороші задуми найчастіше народжуються, коли поєднуються дві маленькі ідеї. Адже композиторам не спадає симфонія в голову відразу «однією пачкою». Тож головне — не ганятися за глобальною ідеєю, яка «порве» ринок. Краще шукати дрібніші ідеї, які згодом складуться у вашій голові в комбінацію, що дозволить здійснити великий проєкт.

Будьте відкритими, відключіть ментальні фільтри — і ви побачите навколо себе багато цікавих ідей. Наприклад, винахідник Томас Едісон часто сідав у крісло, затиснувши в кожній руці по металевій кулі. На підлозі під кулаками стояли дві металеві форми для випікання. Едісон заплющував очі і починав засинати. Десь між сном та дійсністю кулаки розтискалися, і кулі з гуркотом падали у форми. Едісон схоплювався і записував першу ідею, що припала йому на думку в цей момент. Це був його власний спосіб добувати ідеї, не відрецензовані свідомістю.

Гарвардський психолог Стівен Косслінг каже, що є чотири етапи роботи над ідеями. Спершу ідею потрібно згенерувати, потім — записати. Після цього проінспектувати — вивчити та зробити відповідні висновки. І нарешті, її потрібно трансформувати — змінити так, щоб пристосувати до своїх найвищих цілей.

Планування дуже важливе для підготовки творчого процесу. Наприклад, до початку зйомки фотограф повинен ретельно підготувати фотостудію, відрегулювати та перевірити всю апаратуру, запросити помічників на певний час. Але тільки-но топмодель перетнула поріг студії, а фотограф сказав «почали», треба забути про планування. Воно вже своє завдання виконало, настала черга творчості.

Плануйте творчий процес лише до певної межі. Як говорив великий військовий стратег Клаузевіц, планування військових дій закінчується, коли ви вступаєте у бій. Потрібно залишити достатньо місця для зовнішніх обставин, як-от дії противника.

До речі, підготовка та успіх у творчості тісно взаємопов’язані. Часто можна чути, що комусь просто пощастило згенерувати ту чи іншу ідею. Але лише конкретна людина могла цю ідею побачити. Інноваційні думки приходять у підготовлені голови. Успіх — це вміння.

Стрижень твору — це заява, яку ви робите собі, формулюючи свої творчі наміри. Ви хочете розкрити конкретну історію, тему чи структуру. Глядач може про це і не здогадуватись, але якщо ви збережете вірність своєму стрижню, то досягнете бажаного результату.

Кожен продукт творчості повинен мати стрижень — свою глибинну тематику, причину появи. Він необхідний на початку творчого процесу, оскільки служить орієнтиром і стимулом до подальшого просування.

Якщо ви пливете за течією, не маючи стрижня, то якось перебиватиметеся день у день, але рано чи пізно зіб’єтеся зі шляху і не зможете повернутися назад. Шукайте стрижень для свого твору. Його створення — інструмент, подарунок, який ви робите собі для полегшення своєї праці.

Як тільки ви зрозумієте роль стрижня у творчому акті, ваша креативність стане набагато продуктивнішою. Стрижень стане вашою надійною опорою. Коли ви зіб’єтеся зі шляху, він покаже вам дорогу додому. Адже він для того й потрібний, щоб постійно нагадувати про те, що ви збиралися створити на самому початку.

У пошуку стрижня допоможе вправа. Виберіть один із своїх улюблених творів мистецтва і спробуйте визначити, який стрижень у нього заклав автор, і чи заклав він його взагалі. Ви зможете навчитися знаходити приховану архітектуру твору, а згодом вибудовувати свою власну.

Пошук стрижня є першим кроком до побудови того, що Твайла Тарп називає метафоричним коефіцієнтом.

Це вміння працювати із символами, метафорами, порівняннями. Цей коефіцієнт критично важливий для творчого процесу.

Хороший шеф-кухар уміє рубати зелень і нарізати картоплю краще, ніж його помічники. Знані письменники самі багато читають. Усі без винятку дизайнери одягу майстерно шиють. Цих людей поєднує те, що вони досягли вершин творчості у своїй галузі та побудували свої ідеї на міцному фундаменті майстерності.

Разом з абсолютною майстерністю приходить абсолютна впевненість у собі, яка дає сміливість бути простим.

Якось, захоплюючись виставкою дитячих малюнків, Пікассо сказав: «У їхньому віці я вмів малювати як Рафаель, але мені знадобилося ціле життя, щоб навчитися малювати так, як вони».

Однак демонструвати чудову техніку — ще не означає бути креативним. Коли ви оціните поєднання власних умінь, то зрозумієте, чим відрізняєтеся від інших. Після цього потрібно перейти на наступний рівень — почати творити.

Якщо людина є майстром, цього не приховаєш. Хто не опанував свою справу, той не почуває себе впевненим. Саме впевненість у своїх силах та можливостях — риса характеру, яку потрібно ретельно виховувати у собі та постійно розвивати. Єдине, що поєднує творчі душі в усьому світі — те, що їм необхідно регулярно вправлятися, щоб розвивати свою майстерність.

Проте практика без мети — марна трата часу. Багато людей вправляються в тому, що вміють, але ігнорують заняття, які потребують більшої старанності.

Проаналізуйте свої вміння. Оцініть, де ви вже сильні, а де ще потрібно попрацювати. Займіться насамперед тими навичками, яких вам бракує.

І не забувайте про одержимість. Якщо її у вас не буде, жодне чудово засвоєне вміння не зможе підняти вас над рівнем ремісника. Але, з іншого боку, якщо у вас не буде відпрацьованих умінь, жодна одержимість не зрушить вас з місця. Об’єднання одержимості та вміння — ось шлях до справжньої творчості.

Трясовина у творчості — це процес, коли ви буксуєте і єдиний результат полягає в тому, що ви в’язнете ще глибше. На трасі все навпаки: колеса обертаються і несуть вас уперед чимскоріш.

Трясовина чимось схожа на фальстарт. Ваш двигун завівся, ви вибрали напрямок і рухаєтеся вперед. Але на якомусь відрізку маршруту ви починаєте буксувати, забризкувати оточуючих і не можете зрушити з місця.

Подолати трясовину можна в три етапи. По-перше, ви маєте її побачити. По-друге, зізнатися, що ви до неї потрапили. І, по-третє, вибратися із неї. Найголовніше — знайти нову ідею, а краще — встановити собі високий план щодо кількості ідей. Адже, як показує досвід, перша третина згенерованих ідей очевидна, друга — цікавіша, і лише остання третина — легка, натахненна та захоплива.

Вибратися з трясовини — це геть не те саме, що прокласти трасу. Знати про погану ідею — одне, а вибратися з неї — зовсім інше. Перебуваючи на трасі, ви просуваєтеся прямою дорогою як по маслу. Це найкращий у світі шлях, про який багато хто мріє. Прокидаючись вранці, ви точно знаєте, чим займатиметеся сьогодні. І вам справді цього хочеться. Але ми зазвичай не усвідомлюємо, що їдемо трасою, поки не з’їдемо з неї.

Трасу знайти непросто, але є кілька варіантів пошуку. Можна діяти шляхом прориву у своєму ремеслі, у матеріалі інших творців, партнерів, у коханому герої чи цікавій вам тематиці. І коли ви відчуваєте насолоду від своєї роботи і керовані потужними внутрішніми силами, будьте впевнені: ви на трасі.

Кожен творець повинен навчитися правильно ставитися до помилок, оскільки вони є неминучими. У помилці криється цілюща сила — вона очищає і втихомирює нас.

По-перше, дозволяйте собі помилятися наодинці із самим собою. Такі помилки дуже корисні: що більше ви помилятиметеся наодинці з собою, то менше робитимете їх на публіці. Якщо ж ви будете ігнорувати свого внутрішнього цензора, знижувати стандарти і занадто швидко йти на компроміси із собою, вам доведеться мати справу з боліснішими результатами — публічними помилками. Щоб отримати з помилки максимальну користь, потрібно усвідомити її основні причини.

Одна з найстрашніших помилок — це «помилка нервів»: все може бути налагоджено, але ви самі не готові втілити концепцію в життя.

Але найнебезпечнішою є помилка заперечення, коли ви зовсім не звертаєте увагу на критику. Якщо ви сліпі до недоліків у своїй творчості, це призведе до великих проблем. Тому будьте уважні до своїх помилок.

1. Рутина — така сама невідривна частина творчого процесу, як і раптове осяяння.
2. Творчість — це здатність витягувати з пам’яті факти, ідеї та почуття та поєднувати їх між собою по-новому.
3. Головне — розшифрувати свою творчу ДНК, розібравшись у собі.
4. Ідею потрібно згенерувати, записати, проінспектувати (вивчити і зробити висновки) і сформувати так, щоб пристосувати до своїх вищих цілей.
5. Інноваційні думки приходять у підготовлені голови. Успіх — це вміння.