Бізнес на лінії вогню: як працюють підприємці у прифронтових регіонах України

В Україні зареєстровано понад 1,4 мільйона компаній. Приблизно кожна восьма з них (близько 13%) працює на прифронтових територіях. За даними аналітичного сервісу Opendatabot, йдеться про 180 253 підприємств. Утім, не всі вони знаходяться в однакових умовах, адже серед них: 

• Приблизно 14% (близько 25 тисяч компаній) працюють у районах активних бойових дій, де державні електронні ресурси ще доступні, але робота ускладнена через обстріли, руйнування інфраструктури та постійну загрозу безпеці. 
• Ще близько 1,1 тисячі компаній зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, де наразі повністю відключені українські державні реєстри, тобто офіційно вести бізнес практично неможливо. 
• Найбільша ж частка (153 тисячі компаній) зареєстрована у зонах потенційної небезпеки, де бойові дії можуть розпочатися або активізуватися в будь-який момент. Іншими словами, це території з високим ризиком, але поки що з відносно стабільною ситуацією. 

Найбільше бізнесів на прифронтових територіях працює у Харківській області — понад 69 тисяч компаній. Це більш ніж третина всіх прифронтових підприємств. На другому місці — Запорізька область із понад 32 тисячами організацій. Завершує трійку лідерів Миколаївщина з приблизно 27 тисячами компаній.

Якщо цифри дають уявлення про масштаб, то історії компанія — про суть. Видання Forbes Україна зібрало кейси підприємців, які попри війну або продовжують працювати в прифронтових зонах, або були змушені релокувати свій бізнес, щоб не втратити його повністю. Ось кілька прикладів: 

• Mad (Запоріжжя) 

  Бренд спортивного одягу існує з 2015 року, його виробництво розташоване в Запоріжжі. 24 лютого 2022 року підприємство зупинилось. Утім, вже за три дні роботу відновили, зробивши акцент на жилетах-обтяжувачах, які адаптували для військових потреб.  

  Водночас шити їх не було кому, бо працівники масово звільнялись, а дехто зникав без пояснень. Компанія втратила 80% команди та 70% обороту. Вижити допомогла автоматизація. За держгрант власники бізнесу закупили сучасне обладнання, що підвищило продуктивність на 40%. У 2025-му бізнес вийшов лише на 60% розвитку довоєнного рівня, але вже постачає продукцію до Європи, США та Австралії.

AncientSmithy (Буча) 

Компанія спеціалізується на експорті ковальських виробів, а саме — сокир і молотів із художнім оздобленням. Частина діяльності зареєстрована у США, тому 95% клієнтів звідти ж. У 2022 році офіс і майстерня опинились в окупації, а товари на 100 тисяч доларів залишились на складах. Власник Михайло Пересунько, щоб утримати команду, змушений був повернутись до роботи в ІТ.  

Усе змінилося після хвилі підтримки на західних форумах, тож улітку компанія знову почала отримувати замовлення. Через три роки AncientSmithy зросла у виторзі на 20%, а у 2024 році продала продукцію на понад 20 мільйонів гривень. 

Print (Херсон) 

Юлія Рощенко мала два поліграфічні центри в Херсоні й Чорнобаївці, які заробляли по 300 тисяч гривень щомісяця. В окупації вона жила у Яремче, але після звільнення міста вирішила повернутись. Спочатку лише щоб забрати техніку, але потік запитів від місцевих змусив переглянути плани.  

Підприємиця отримала грант і вклала ще мільйон гривень, аби відновити бізнес. Проте доходи впали втричі, клієнтів поменшало, а після обстрілів персонал міг не виходити на роботу по кілька місяців. Бізнес тримається, «щоб тримати місто». 

Vector меблі (з Маріуполя в Запоріжжя)

Наталія та Максим Вороновські відкрили власну меблеву студію в Маріуполі за два місяці до повномасштабного вторгнення. Усе обладнання і матеріали залишились у зруйнованій будівлі біля драмтеатру.

Після евакуації до Запоріжжя довелося починати з нуля та відновлювати виробництво на новому місці за допомогою гранту, проте замовлень стало значно менше. Щоб компенсувати втрати, Наталія запустила ще один бізнес — виготовлення свічок. Проєкт із назвою Candle Design приносить сезонний оборот у 250 тисяч гривень.  

• Groot (Краматорськ) 

  Кавʼярню відкрила Юлія Гончарова разом з чоловіком-військовим за кошти державного гранту. Це мобільний заклад, який легко перемістити у разі загрози. Він вцілів після прильоту, бо основний удар прийняв сусідній будинок, однак ударна хвиля розбила скло й обладнання в кав’ярні. Через пів години після цього заклад знову працював, а відвідувачів, зокрема військових, пригощали кавою під час рятувальних робіт. Прибуток сягає 180 тисяч гривень на місяць.

• D Light (з Дергачів у Кременчук) 

  Компанія до повномасштабного вторгнення виготовляла навантажувальні крани на Харківщині та мала виторг у 300 мільйонів  гривень. У 2022 році виробництво в Дергачах було заморожене через бойові дії, тож бізнес релокували до Кременчука. Були затримки з постачаннями, судові позови, скорочення штату.  

  Зараз команда працює в одну зміну, бо частина обладнання знищена. Попри складнощі, компанія вийшла на 320 мільйонів  гривень виторгу у 2024-му, але замість приватного агросектору основним клієнтом стала держава. Підприємець почав будівництво нового заводу, хоча визнає — це ризик на межі божевілля.

Бізнес у прифронтових зонах стикається з численними викликами, водночас його стабільна діяльність є важливою умовою для повернення людей і відновлення територій після війни. 

Одним із головних складнощів є нестача кадрів через мобілізацію та обмеження щодо бронювання працівників. Це особливо відчутно для підприємств, які займаються відбудовою та будівництвом захисних споруд, де важливо забезпечити пріоритетний захист працівників та стабільність роботи.

Також підприємства постають перед труднощами у фінансуванні, зокрема у прифронтових регіонах доступ до кредитів часто ускладнений через підвищені ризики. 

Аграрні підприємства продовжують працювати попри втрати, але залишається проблема ефективного використання земель, які через небезпеку не оброблюються, а це впливає і на економіку регіону. 

За час війни прифронтові підприємства взяли на себе багато додаткових функцій: 

• будували фортифікації; 
• підтримували оборону; 
• допомагали родинам військових; 
• забезпечували логістику, гуманітарну допомогу та багато іншого.  

Це ще раз підтверджує, що збереження такого бізнесу є стратегічно важливим для майбутньої перемоги та відновлення України.