Дмитро Шимків: «Війна формує культуру компанії — вона змінює правила»

СЕО мирного часу знає, куди рухатися. Він розуміє: правильний протокол веде до перемоги. СЕО воєнного часу порушує будь-який протокол і робить те, що потрібно тут і зараз.

СЕО мирного часу фокусується на великій перспективі та бачить загальну картину. Він дає своїй команді повноваження для прийняття оперативних рішень. СЕО воєнного часу переймається найдрібнішими питаннями, якщо вони впливають на основний напрямок руху. 

СЕО мирного часу ставить за мету розширення ринку — такий керівник думає про нові можливості у «блакитному океані». СЕО воєнного часу хоче захопити ринок. 

СЕО мирного часу ставить великі, амбітні та сміливі цілі. Він постійно вчиться та читає книжки про управління. СЕО воєнного часу занадто зайнятий боротьбою з ворогом, щоб читати книжки консультантів, які ніколи нічим не керували. Бо ці автори не розуміють обставин воєнного часу. Вони не знають, що робити компаніями, які, наприклад, стикаються з проблемою доступності серверів або необхідністю забезпечити всю країну паливом під час війни.  

СЕО мирного часу заточений на успішний результат. Тому коли з'являється можливість виграшу, він розуміє, як скористатися великою перевагою. СЕО воєнного часу — параноїк. Він завжди обережний та часто каже: «а може проаналізуємо інший варіант?». 

Коли бізнес злітає, СЕО мирного часу формує культуру компанії, бо він бачить структуру організації. У воєнний час війна формує культуру компанії — вона змінює правила. Війна змушує нас інакше працювати — диктує нові формати культури. 

СЕО мирного часу, особливо в стартапах, часто думає, що конкуренції не існує. Інші компанії — це наче кораблі у великому океані, з якими, можливо, ніколи й не доведеться воювати. СЕО воєнного часу параноїдально ставиться до конкурентів — він розуміє, що вони поїдають його бізнес. Це особливо видно по реакції СЕО, коли компанії-конкуренти стикаються з  невдачами.

СЕО мирного часу не просто наймає людей, а будує потужний рекрутинг з перспективами масштабування. СЕО воєнного часу робить те саме, але з важливим доповненням — готує HR-команду до того, що їй доведеться звільняти людей. Багато керівників не здатні на це. Саме тому не завжди СЕО мирного часу може бути СЕО воєнного.

СЕО мирного часу навчає своїх працівників, щоб вони отримували задоволення від роботи та розвивали кар'єру. СЕО воєнного часу займається тим, щоб всі люди в команді вижили та досягли результатів. 

СЕО мирного часу намагається мінімізувати конфлікти. СЕО воєнного часу загострює розбіжності. Бо саме такі обговорення дозволяють ефективно використовувати ресурси компанії та знаходити нові рішення у дискусії.

СЕО мирного часу толерує відхилення від плану за умови важкої праці та творчих зусиль. Бо компанія і так розвивається. СЕО воєнного часу не толерує нічого, бо втрата будь-якої задачі впливає на перемогу. Коли у вас дуже жорсткі дедлайни й, наприклад, ваш продукт потребують ЗСУ, ви не толеруєте жодних розмов — продукція має бути у ті строки, на які вона законтрактована.

СЕО мирного часу завжди має плани «А» і «Б». Він знає, як розвивається компанія, та має сценарії для надзвичайних ситуацій. У воєнний час СЕО дивиться на обставини. Він знає, що іноді для рішення потрібно підкинути монету та ризикувати.

СЕО мирного часу намагається отримати широку підтримку. Наприклад, у скандинавських компаніях рішення часто не приймають, поки всі не дійдуть консенсусу. Бо Скандинавія довгий час живе в мирному спокійному середовищі. СЕО воєнного часу не захоплюється пошуком консенсусу та не толерує розбіжності — він приймає рішення.

СЕО мирного часу може собі дозволити керуватися правилом «виходимо з усіх бізнесів, де ми не №1 чи №2». СЕО воєнного часу не має бізнесу, який №1 чи №2 на ринку. Він не керує 16 компаніями, частину з яких можна оптимізувати. СЕО воєнного часу важко працює, бо це питання виживання та доведення, що бізнес може досягти результату навіть у надскладних умовах.