Як швидко приймати рішення під час роботи над проєктом: метод DARE

Кожному підприємцю щодня доводиться приймати різноманітні рішення. Вони варіюються від простих, наприклад, що одягнути на ділову зустріч та у якій кав’ярні купити каву, до складніших, наприклад, з яким бізнес-партнером працювати або де територіально орендувати офіс.

Рішення, прийняті менеджерами та керівниками стосовно процесів та проєктів компанії, впливають на успіх організації та інших працівників, іноді навіть у довгостроковій перспективі. Саме тому важливо застосовувати ефективну модель прийняття рішень.

Найважливішим показником успішного прийняття рішень McKinsey називає якість дискусій між командою під час обговорення деталей щодо реалізації проєкту. Сучасне бізнес-середовище вимагає від компаній розгляду нових підходів до структуризації ролей кожного члена команди. І серед багатьох моделей прийняття рішень McKinsey пропонує звернути увагу саме на DARE.

Абревіатуру DARE розшифровують так: Decider (Вирішувач), Advisor (Радник), Recommender (Рекомендатор), Execution stakeholders (Зацікавлені виконавці). Ця модель дозволяє делегувати співробітникам конкретні ролі та чітко визначає, хто саме приймає рішення, хто може вплинути нього, хто аналізує варіанти та хто є виконавцем.

Розповімо про кожну роль детальніше.

В абревіатурі DARE роль того, хто ухвалює остаточне рішення щодо проєкту, називають Decider, тобто Вирішувач. Це керівник, який зазвичай відповідає за готовність проєкту. Вирішувачів може бути й кілька. Втім, McKinsey радить все ж таки звузити список до однієї людини.

Завдання Вирішувача:

• Визначити необхідність інших ролей.
• Закріпити ці ролі за певними працівниками.
• Повідомити колег про їхні ролі та завдання.
• Взаємодіяти та зустрічатися з усією командою.
• Прислухатися до рекомендацій Радника.
• Ухвалити остаточне рішення.

Роль того, хто дає поради Вирішувачу та може вплинути на його резолюцію, називають Advisor, тобто Радник. Це один працівник або кілька, які вивчають результати досліджень Рекомендаторів, а потім готують та подають свої пропозиції. Роль Радника говорить сама за себе. Його завдання:

• Прислухатися до висновків Рекомендаторів.
• Взаємодіяти та зустрічатися з усією командою.
• Давати поради Вирішувачу, який саме варіант з пропонованих вибрати.

Роль того, хто вивчає та аналізує варіанти виконання проєкту, називають Recommender, тобто Рекомендатор. Їх зазвичай кілька. Їхні завдання:

• Досліджувати способи виконання проєкту, аналізувати конкурентів тощо.
• Взаємодіяти та зустрічатися з усією командою.
• Висвітлювати плюси та мінуси кожного з варіантів.
• Запропонувати іншим членам команди кілька дієвих рішень.

Зрештою, від роботи Рекомендаторів залежить думка Радників. Оскільки, якщо дослідження виявляться неповними та неякісними, то Радникам буде важче вплинути на остаточне рішення.

Роль тих, хто реалізує проєкт після ухвалення остаточного рішення, називають Execution stakeholders, тобто Зацікавленими виконавцями. Їхні завдання:

• На етапі обговорення проєкту ставити уточнювальні запитання усім членам команди.
• Виявляти найімовірніші проблеми на стадії прийняття рішення.
• Бути поінформованим у деталях проєкту.
• Реалізовувати проєкт згідно з остаточним рішенням та дедлайнами.

Ролі Recommender та Execution stakeholders дещо схожі, враховуючи, що обидві вони є ролями «виконавця». Однак, на відміну від Рекомендаторів, співробітники, які виконують проєкт після прийняття рішення, несуть повну відповідальність за свою роботу, а саме за кінцевий результат.

Модель прийняття рішень DARE є зручною у використанні, коли ви маєте справу з неоднозначністю у роботі та не знаєте, хто має останнє слово щодо ключових рішень, а хто стане виконавцем.

Найважливішим аспектом DARE є переконання, що кожний добре знає свої завдання, коли ви призначаєте колегам їхні ролі. Це допоможе уникнути непотрібних сперечань.

Наприклад, якщо Радники вважатимуть, що вони приймають остаточне рішення, ситуація може ускладнитися суперечками. Або якщо Виконавці вважатимуть, що за кінцевий результат несе відповідальність Вирішувач, можуть недбало ставитися до реалізації. Тож, спочатку розгляньте ключові моменти співпраці та координації, а потім плануйте етапи втілення проєкту.

Для того, щоб усі були у робочому середовищі та в курсі подій, необхідно започаткувати регулярні зустрічі, на яких має бути присутньою уся команда, що працює над проєктом. Якщо не усі можуть приїхати до офісу, можна налаштувати онлайн-наради. Зокрема, у цьому допоможе бізнес-месенджер для відеоконференцій Microsoft Teams.

Також ви можете спілкуватися у корпоративних чатах та обмінюватися необхідними файлами по проєкту. Вбудовані функції захисту (Intune, Microsoft Defender тощо) убезпечать від витоку конфіденційної інформації, зараження вірусами та фішингових атак. Замовити консультацію спеціаліста щодо налаштування рішень Microsoft 365, можна на сайті Київстар, адже телеком-оператор є стратегічним партнером Microsoft в Україні.

Важливо пам’ятати, що під час планування зустрічей важливо щоразу уточнювати її мету: прийняття рішень (дія), обговорення (розгляд/вирішення проблеми) або двосторонній обмін інформацією (обізнаність). Втім, не для кожного рішення потрібна зустріч, адже іноді питання можна розв’язати у чаті або електронним листуванням. Все залежить від складності проєкту.