Чому та як держави використовують хмари: досвіди різних країн

У 2010 році в США затвердили стратегію Cloud First — відтоді всі держструктури мають надавати перевагу саме хмарним рішенням при розбудові IT-інфраструктури. Цієї концепції дотримуються на всіх рівнях — від малих адміністративних служб до Пентагону. 

Організації державного сектору можуть самостійно обирати хмарного провайдера та перелік необхідних сервісів. Але оператор має: 

• зберігати та обробляти дані на території США
• відповідати вимогам безпеки та надійності FedRAMP (Федеральної програми управління ризиками та авторизацією)

У 2019 році в США розробили оновлену хмарну стратегію — Cloud Smart. В ній не тільки описані особливості використання новітніх технологій, наприклад, штучного інтелекту, але й враховані недоліки Cloud First. Наприклад, оновлена стратегія передбачає заміну застарілих і фінансово збиткових інфраструктурних рішень. Крім того, Cloud Smart сприяє популяризації гібридних і мультихмарних середовищ, які забезпечують більшу гнучкість та економічність.

Великобританія пройшла кілька етапів у впровадженні Government Cloud:

• У 2009 році затвердили концепцію Digital Britain — цифровий уряд з активним використанням хмарних технологій. 
• У 2011 році розробили більш програмний та масштабний документ Government Cloud Strategy. Згідно зі стратегією, державні органи повинні були використовувати дешевші взаємозамінні хмарні сервіси замість дорогих обчислювальних систем. 
• У 2012 році розпочали масову міграцію державних установ у хмари. Організації у всіх аспектах своєї роботи активно переходили на віддаленні обчислювальні ресурси, якщо це дозволяли безпекові вимоги. 

Щоб спростити реалізацію концепції G-Cloud, у Великобританії створили онлайн-майданчик Digital Marketplace — тут хмарні оператори пропонують свої сервіси державним установам, які обирають рішення на власний розсуд і напряму укладають контракти з провайдерами. Водночас постачальники хмарних служб мають сертифікуватися та надавати докази відповідності безпеки хмари G-Cloud. 

Також у Великобританії розробили Стратегію хмари єдиного уряду з описом переваг хмарних рішень, щоб заохочувати організації переходити на нові технології.

Держави Європейського Союзу реалізують міграцію в хмари на кількох рівнях. Так, всередині партнерства прийнята Хмарна стратегія, яка визначає хмарні обчислення як інструмент цифрової трансформації ЄС. Також прийнята політична програма «Цифрове десятиліття», що передбачає впровадження на території ЄС нових технологій, зокрема й хмарних рішень.  

Крім того, європейські країни запускають власні окремі хмарні ініціативи. Ось лише кілька з них:

• У Німеччині розробили Bundescloud — стандартизовану, автоматизовану та масштабовану федеральну хмару, яка є центральною операційною платформою для державних структур.
• В Естонії є Урядова хмара — хмарне середовище, яке належить і управляється державою, та передбачає оновлення інформаційних систем в держсекторі.
• У Швейцарії прийнята Стратегія цифровізації, яка передбачає розвиток використання хмарних технологій в органах державної влади.

У 2013 році Кабінет Міністрів прийняв «Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні», де побічно згадувалося про хмарні технології. У 2016 році були спроби врегулювати питання використання хмар держорганами у законодавчому полі. Але справжнім поступом став Закон «Про хмарні послуги», ухвалений в лютому 2022 року. Він визначив особливості використання хмарних послуг органами державної влади.

Після початку повномасштабної війни стало зрозуміло, що сервери держорганів під загрозою не тільки хакерських атак, але й російських обстрілів. Тому 12 березня Кабінет міністрів дозволив державним установам під час воєнного стану використовувати хмарні ресурси та дата-центри, які розташовані за межами України. Це дало можливість організаціям почати міграцію в закордонні клауди, щоб зберегти критично важливі дані. 

У звіті ООН 2022 року відзначили, що після повномасштабного російського вторгнення український уряд зберіг стійкість електронних державних сервісів і контроль над критично важливими функціями завдяки перенесенню даних у хмари. Крім того, багато неурядових установ — університети, банки, телевізійні мовники — також мігрували в хмару, щоб гарантувати безперервність роботи.

Дослідження Світового банку акцентує на кількох перевагах, які отримують уряди та міністерства після переходу на хмари:

• Ефективність витрат. Одна з розповсюджених проблем державних установ — застаріле обладнання, яке вимагає регулярного оновлення. Хмарні сервіси частково її вирішують, бо виключають потребу в модернізації апаратного забезпечення — клієнт може перенести навантаження з «заліза» на хмари, обслуговуванням яких займається провайдер. 

  Наприклад, уряд Чехії створив єдиний онлайн-портал держпослуг на базі Microsoft Azure та зекономив на апаратному забезпеченні та ліцензіях для ПЗ. Більше таких історій — у нашій статті.

• Продуктивність і масштабованість. Хмарна інфраструктура дозволяє швидко налаштовувати та масштабувати сервіси під фактичний запит. Це дозволяє держорганам безперешкодно обробляти дані у періоди пікових навантажень, наприклад, під час виборів або надзвичайних ситуацій. 

• Безпека даних. Хмари допомагають установам підвищити рівень кібербезпеки: провайдери інвестують значні кошти у сучасні механізми захисту, чого не можуть дозволити собі державні організації. 

  Крім того, хмарні постачальники пропонують послуги резервного копіювання даних та аварійного відновлення. Це гарантує безпеку даних та доступ до держпослуг навіть під час непередбачених збоїв.

• Екологічна стійкість. Хмарні обчислення також можуть зменшити державне споживання енергії та викиди вуглецю. Бо, по-перше, хмарні постачальники інвестують в енергоефективні заходи, а по-друге, все більше великих дата-центрів переходять на відновлювану енергію. Детальніше про це — у нашій статті.

Як бачимо, хмарні сервіси можуть значно спростити роботу державних установ, підвищити їхню продуктивність і покращити безпеку даних. Головне — обирати перевірені рішення від надійних вендорів.