IP-адреса: 4 міфи, у які досі вірять

IP-адреса (Internet Protocol address) або айпі адреса — це унікальний числовий ідентифікатор пристрою, підключеного до інтернету.

У кожного будинку є адреса, за якою його можна знайти. Так само адреса є у ноутбуків, стаціонарних комп’ютерів, планшетів та смартфонів, і за нею інші ґаджети можуть знайти ваш в інтернеті чи локальній мережі, надіслати та отримати інформацію.

Існує два стандарти IP-адрес:

• IPv4 — з’явився першим і наразі поширеніший. IP-адреса записується чотирма групами чисел від 0 до 255 кожна. Наприклад: 192.168.1.1. Комп’ютер бачить її інакше, у двійковій системі: 11000000.10101000.00000001.00000001. Він перекладає адресу в десятковий формат для нашої зручності.

Кожна група цифр — це частина шляху до пристрою. Перші числа — номер основної мережі, останні — конкретного комп’ютера чи телефона в цій мережі.

• IPv6 — було створено через нестачу IPv4-адрес. Приклад адреси: 2001:0db8:85a3:0000:0000:8a2e:0370:7334. Кількість комбінацій необмежена.

IP-адреси бувають: 

• Публічні та приватні. Публічна — та, яку бачать зовнішні сервери. Вона унікальна в масштабах всього інтернету і видається вашим інтернет-провайдером. Приватні адреси використовуються всередині локальних мереж і не маршрутизуються в інтернеті.
• Статичні та динамічні. Статична IP-адреса закріплюється за пристроєм чи сервером на тривалий період або назавжди. Вона необхідна для серверів, відеокамер спостереження або інших пристроїв, до яких потрібен постійний доступ. Динамічна адреса змінюється щоразу, коли ви підключаєтеся до мережі. Більшість домашніх користувачів отримують динамічні адреси від свого провайдера через протокол DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol).

Щоб оптимізувати витрати на IT-інфраструктуру, ви можете використовувати Kyivstar Cloud. Це рішення дозволяє розгортати програмне забезпечення, вебсайти та додатки, працювати з високонавантаженими системами, масштабувати ресурси та будувати власну приватну хмару, не збільшуючи мережеву затримку.

Технологія NAT (Network Address Translation) — те, завдяки чому десятки пристроїв можуть під'єднатися до інтернету через один маршрутизатор і мати при цьому одну публічну IP-адресу.

Завдяки NAT маршрутизатор (роутер) перерозподіляє трафік між пристроями. Телефон, ноутбук, дитячий планшет та інша техніка мають свої внутрішні приватні IP-адреси. Коли вони надсилають сигнал, роутер запам’ятовує, хто саме це зробив, і змінює їхню адресу на публічну. Він отримує відповідь і повертає її відповідному пристрою.

Відкрийте браузер та введіть в пошуку: «Яка моя IP-адреса?». Так ви дізнаєтеся публічну IP-адресу.

Аби отримати локальну:

• Windows — відкрийте командний рядок, введіть ipconfig і натисніть Enter.  
• Mac/Linux — відкрийте Термінал, введіть ifconfig або ip a.
• На телефоні (Android/iOS) — перейдіть в налаштування Wi-fi та знайдіть IP-адресу.

За IP-адресою можна визначити лише приблизну локацію — місто або регіон, але не координати конкретного будинку. Помилка — десятки, а іноді й сотні кілометрів. 

IP-адреса належить не конкретній людині, а інтернет-провайдеру. Провайдер видає адреси динамічно: сьогодні у вас може бути одна адреса, завтра — інша. У мешканців багатоквартирного будинку може бути однакова чи майже однакова IP-адреса. При цьому часто вона показує не де знаходиться цей будинок, а де розташований провайдер чи його центральний вузол у регіоні.

Щоб дізнатися, хто саме використовував конкретну IP-адресу в конкретний час, потрібен офіційний запит до провайдера з боку правоохоронців. Провайдери зберігають інформацію про підключення протягом певного часу (від кількох місяців до року, залежно від законодавства країни), але ці дані непублічні.

У кіно хакер вводить у спеціальну програму IP-адресу жертви, і за секунди отримує повний доступ до її комп’ютера. Реальність складніша — потрібна додаткова інформація для атаки.

Що може зробити зловмисник, якщо знає вашу IP-адресу:

• Спробувати просканувати відкриті порти на вашому пристрої. Це ніби двері, що могли б провести його всередину комп’ютера, от тільки всі порти закриті за замовчуванням, якщо ви не встановили в налаштуваннях вашого NAT-маршрутизатора інше.
• Здійснити DDoS-атаку — перевантажити ваше з’єднання величезною кількістю запитів. Це може зробити інтернет тимчасово недоступним, але зловмисник не отримає доступ до системи.

Якщо ми порівнюємо IP-адресу з адресою звичайного будинку, то коли хакер її дізнається, він може підійти ближче, але йому все ще потрібен ключ, аби забратися всередину. 

Як захиститися від кібератак:

• Регулярно оновлюйте систему (Windows, macOS) та антивіруси.
• Використовуйте складні паролі та увімкніть двофакторну автентифікацію.
• Перевірте налаштування роутера — оновіть прошивку, змініть заводський пароль адміністратора.
• Не відкривайте підозрілі посилання — більшість атак стаються саме через них, а не через IP-адресу.

Більшість користувачів інтернету отримують від провайдера динамічні IP-адреси, бо це дозволяє провайдерам ефективно повторно використовувати обмежений пул IP-адрес. Це значить, що адреса може змінитися у будь-який момент — наприклад, коли ви перезавантажуєте роутер або коли провайдер оновлює призначення IP-адрес (зазвичай раз на кілька днів або тижнів).

Коли ви заходите на сайт, сервер бачить вашу IP-адресу, але не вашу особистість. Завдяки адресі, він може дізнатися тільки вашого провайдера, приблизну географічну локацію, та іноді тип з’єднання (мобільний чи домашній інтернет).

VPN (Virtual Private Network, віртуальна приватна мережа) — технологія, що зашифровує вашу IP-адресу, внаслідок чого створюється закритий канал для обміну інформацією. Фактично VPN працює як посередник між вами та інтернетом: він приймає й передає трафік від вашого імені.

Чи підвищує це конфіденційність? Так. Чи робить це вас привидом у мережі? Ні. По-перше, VPN-провайдер бачить ваш реальний IP та зберігає інформацію. По-друге, коли ви заходите у свої облікові записи (Google, Facebook, Instagram тощо) через VPN, вони все одно ідентифікують вас і знають хто ви.