Як управлінцю впоратись із вигоранням?

Поняття «емоційне вигорання» вперше запропонував американський психіатр Герберт Фрейденбергер у 1974-му році. Вчений описав стан виснаження, який супроводжувався відчуттям власної некорисності. Всесвітня організація охорони здоров’я відносить вигорання до чинників, які впливають на стан здоров’я. Серед головних ознак цього синдрому:

• відчуття вичерпання енергії;
• стан фізичного та психічного виснаження;
• ментальна відстороненість від роботи або пов’язані з нею відчуття негативізму та цинізму;
• зниження професійної ефективності.

  Одна з першопрохідниць у сфері вивчення вигорання Крістіна Маслах стверджує, що найчастіше від цього синдрому страждають ті, хто працює з людьми та багато часу присвячує спілкуванню з іншими. Причому, як наголошує вчена, нерідко одним із проявів вигорання є негативне ставлення до клієнтів. Загалом до груп ризику відносяться люди, які постійно стикаються зі стресом на роботі і не мають змоги подолати чинники, що його викликають.

Згідно з даними консалтингової компанії DDl, з 2020-го прояви симптому вигорання зросли на 60%. Зокрема, 72% опитаних керівників зазначили, що часто відчувають виснаження наприкінці робочого дня.

«Управлінці, які страждають від стресу та вигорання, — це завжди погано, але зараз ця проблема ще сильніша, оскільки в умовах змін на ринку праці організаційна культура і бренд працедавця відіграють дедалі більшу роль у залученні “зіркових” фахівців», — пише старший науковець Gallup Джим Хартер.

Під час дослідження, проведеного IT-компанією Asana, з’ясувалося, що упродовж 2020 року майже 71% респондентів відчували симптоми вигорання. Щодо розподілення синдрому серед вікових категорій, ситуація виглядає так: про вияви вигорання заявили 84% представників покоління зумерів, 74% міленіалів та 47% бебі-бумерів. Як зазначається у Global Leadership Forecast 2023, керівників непокоять прояви цього синдрому в їхніх командах, проте лише 15% із них відчувають себе достатньо підготовленими для запобігання цьому явищу.

Компанія Reclaim, яка розробляє додаток для планування за допомогою ШІ, перераховує такі причини вигорання серед управлінців:

Розпізнати перші ознаки вигорання непросто, оскільки нерідко ми помилково вважаємо їх станом -стресу. Ось що пише про це Таня Ахмед, представниця компанії Vantage Circle, яка займається питаннями залученості персоналу:

«Вигорання — не те саме, що надмірний стрес. Стрес проявляється у “занадто”: йдеться про занадто багато чинників тиску, які вимагають застосування ваших фізичних та психічних сил. Алеу стресовому стані люди розуміють: якщо вдасться взяти все під контроль, вони почуватимуться впевненіше.

Натомість вигорання проявляється у “недостатньо”. Ви почуваєтеся спустошеним, позбавленим мотивації та нікому непотрібним. Люди у стані вигорання часто не бачать жодних перспектив на позитивні зміни. Надмірний стрес створює відчуття, що ви тонете у зобов’язаннях, а вигорання — це стан, коли здається, що все навколо висохло. І якщо ми усвідомлюємо, що знаходимося у стані надмірного стресу, вияви вигорання часто залишаються непоміченими».

Читайте також: 6 правил work-life-war balance для підприємців

Таня Ахмед пропонує звернути увагу на наступні ознаки, які свідчать про наближення вигорання:

• кожен день сприймається вами як поганий;
• докладання зусиль у робочому чи приватному житті здається повним марнуванням енергії;
• ви постійно відчуваєте виснаження;
• більшу частину дня ви присвячуєте завданням, які є для вас або непомірно нудними, або, навпаки, приголомшують своєю складністю;
• ви відчуваєте, що ніщо з того, що робите, не є значущим, і що ваші зусилля не цінуються.

Але варто бути обережними: прояви цього синдрому у різних людей можуть виглядати по-різному.

Часто ми намагаємося подолати вигорання, зменшивши робоче навантаження. Проте базовим симптомом вигорання є глибока втома, яку неможливо усунути тільки завдяки відпочинку. Важливо системно розвивати психологічну стійкість. Для цього потрібно включати до повсякденної роботи управлінців механізми, які допомагатимуть їм долати стреси.

Наприклад, компанія Human Psychology рекомендує знайти у робочому дні 20 хвилин, ізолюватися від усього (жодного інтернету та повідомлень) і зосередитися на практиках, що дають змогу заглибитися в себе: медитація, дихальні вправи, візуалізація тощо. Головне тут — відключитися від поточних завдань і від роботи загалом. Це допомагає протистояти стресам і збільшує ясність розуму.

Ось деякі інші рекомендації, покликані мінімізувати прояви таких чинників, як фрустрація, незадоволеність собою і роботою та надмірна втома:

• Запитайте себе, в якому обсязі вам потрібна допомога ззовні (робота з наставником, участь у програмах управлінського розвитку тощо)? Який досвід ви отримуєте, долаючи перепони?
• Надавайте більше повноважень членам команди і поступово відмовляйтесь від мікроменеджменту.
• Знаходьте час на розмірковування. Якою є ваша мета? Чому ця робота важлива для вас? Чого ви прагнете досягти?
• Час від часу ментально відсторонюйтеся, намагайтеся подивитися на свою роботу зі сторони. Як інші можуть сприймати вашу діяльність? Як сприймають ваші обов’язки? Якими є очікування щодо вас?
• Управляйте не часом, а енергією. З’ясуйте, коли ви виявляєте найвищу продуктивність, і виконуйте найважливіші завдання в цей час. Проранжуйте ваші завдання щодо того, чи заряджають вони вас енергією, чи, навпаки, спустошують. І робіть те, що вам вдається найкраще, тоді, коли перебуваєте у найкращій формі.

Відчуття втоми часто змушує нас шукати усамітнення. Проте перебування на самоті може ще сильніше погіршувати наш стан. Згідно з висновками досліджень Gallup, належність до спільноти є одним із п’яти елементів, які складають психічне благополуччя людини (інші чотири — кар’єрний, соціальний, фінансовий і фізичний аспекти). І що вищою є посада управлінця, то самотнішим він може почуватися. Тому варто створювати і брати участь в ефективних лідерських мережах, які об’єднують керівників різних організацій (наприклад, клуби для CEO, де генеральні директори регулярно зустрічаються та спілкуються між собою).

Також можна шукати ментора або запропонувати свою допомогу комусь зі своїх колег, хто зіткнувся із проблемами, з якими раніше стикалися ви. Спілкування з керівниками свого рівня, менторами та менті допомагають управлінцям зміцнювати психологічну стійкість і, відповідно, ефективніше долати професійні та особисті виклики.

І, нарешті, не варто нехтувати емоційним компонентом вигорання. Джанесса Тан, дослідниця з Duke-NUS Medical School, звертає увагу на те, що емоційне навантаження лідерів можна порівняти з емоційним навантаженням співробітників, які працюють з клієнтами й повинні постійно усміхатися. Здебільшого керівники приховують або взагалі ігнорують свої почуття, аби відповідати «нормам» своєї ролі.

Хоча дослідження показують, що лідери, які вміють читати свої емоції, управляти ними і не бояться показати власну вразливість, демонструють вищу управлінську ефективність. Насамперед тому, що такі якості наслідуються членами команди. Отже, виграють усі.